Ухвала суду № 58212855, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2188/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Полтєва Є. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправни та скасування пункту 143 протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним пункту 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015 р. в частині відмови ОСОБА_4 у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 р. по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язання Чернігівській обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_4 грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.09.2013 р. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язання Міністерства оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 р. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним пункт 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015р. в частині відмови ОСОБА_4 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 р. по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_4 грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.09.2013 р. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_4 грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 р. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 р. апеляційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату залишено без задоволення, а зазначену постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 р. касаційні скарги Міністерства оборони України і Чернігівського обласного військового комісаріату задоволено частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 15.04.1983 р. по 13.11.1984 р. на посаді гранатометник, військове звання - рядовий, що підтверджується копіями: військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 21.11.1990 р. (а. с. 44-45 Т. 1) та обліково-послужної картки серії НОМЕР_2 (а. с. 47 Т. 1).

30.09.1983 р. позивач під час бойових дій отримав вогнепальне наскрізне кульове поранення м'яких тканин лівої гомілки, що підтверджується довідкою Архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР від 30.11.1994 р. № 7/44549 (а. с. 8 Т. 1).

На підставі направлення Прилуцького об'єднаного міського військомату Головним бюро судово-медичних експертиз МЗ України складено Акт судово-медичного дослідження від 16.10.1998 р. № 164 для підтвердження контузії та кульового поранення лівої гомілки під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан (ДРА) (а. с. 9 Т. 1).

У вказаному Акті міститься посилання на довідку Архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР від 30.11.1994 р. № 7/44549 та на історію хвороби заявника, в якій вказані періоди перебування в лікарняних закладах під час якого були встановлені відповідні діагнози та захворювання (а. с. 9 Т. 1, зворот).

Позивач вперше пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення під час бойових дій в Афганістані, про що свідчить довідка серії МСЕ-ЧНВ № 302679 від 22.10.1998 р. (а. с. 11 Т. 1).

Як вбачається з витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 15.04.2011 р. № 688, враховуючи акт судово-медичного дослідження від 16.10.1998 р. № 164, медичну картку амбулаторного хворого, виписки із історії хвороби за 1995-2011 роки, встановлено, що поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, захворювання, перелік яких наведений у вказаному витягу, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 10 Т. 1).

В подальшому, йому була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, що настала в результаті контузії головного мозку та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0111554 від 04.09.2013 р. (а. с. 12 Т. 1).

19.09.2014 р. з метою вирішення питання по виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_4 звернувся до Прилуцько-Варвинського ОМВ з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а. с. 35 Т. 1).

25.09.2014 р. Прилуцько-Варвинський ОМВ надіслав до Чернігівського обласного військового комісаріату документи ОСОБА_4, для можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги (а. с. 36 Т. 1).

02.10.2014 р. ЧОВК надіслав висновок щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а. с. 37 Т. 1).

29.05.2015 р. комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби складено протокол № 15 (затверджений 30.05.2015 р.) пунктом 143 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що 22.10.1998 р. первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, одержаного під час бойових дій в Афганістані, а під час повторного огляду згідно з довідкою МСЕК АВ № 0111554 від 04.09.2013 р. змінено її причинний зв'язок (поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії без зміни груп інвалідності) (а. с. 13 Т. 1).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011).

Частиною 2 ст.16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 (далі - Порядок № 499) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Тобто, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 р. (справа № 21-135а15).

На виконання вимог ухвали ВАС України від 15.03.2016 р. судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_4 не звертався та не отримував одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення йому 22.10.1998 р. ІІІ групи інвалідності, а поранення отримане в Афганістані є єдиним.

В апеляційній скарзі апелянт також зауважує, що позивач службу у ЗС України не проходив, а до військовослужбовців Радянської Армії діюче законодавство не застосовується.

Натомість, в цій частині колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про безпідставність таких доводів, зважаючи на те, що абз. 9 п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання Міністерства оборони України на те, що при первинному встановленні інвалідності діяла ст. 16 Закону № 2011, яка передбачала державне обов'язкове страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

З даного приводу Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 р. № 21-563а14 прийшов до висновку, що «обов'язкове особисте страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на те, що страхових сум позивач не отримував, останній має право на інший вид соціального захисту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом не приймаються в якості належних.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправни та скасування пункту 143 протоколу, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.