Ухвала суду № 58212536, 02.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5441/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничук В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Смілянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанови Смілянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції (надалі за текстом - «Відділ ДВС») про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору № 48668175 від 04.09.2015 р. та про відкриття виконавчого провадження про стягнення витрат на проведення виконавчих дій № 483668412 від 04.09.2015 р. Позивач просив також зобов'язати Відділ ДВС зняти арешт, накладений квартиру АДРЕСА_1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відділу ДВС щодо порушення ч. 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV») при відкритті виконавчих проваджень № 48668175 та № 483668412. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у провадженні Відділу ДВС перебувало виконавче провадження № 37156190 відкрите за виконавчим листом виданим Смілянським міськрайонний судом Черкаської області про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Боржником за цим виконавчим провадженням була ОСОБА_2

Постановою державного виконавця від 25.09.2013 р. на вказану квартиру накладено арешт.

16 квітня 2014 р. відповідач, у межах зазначеного виконавчого провадження, прийняв постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 28 255 грн. 33 коп. та постанову про стягнення з позивача 87 грн. 97 коп. витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

У цей же день державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV.

Постановами від 04 вересня 2015 р. відкрито виконавче провадження № 48668175 з примусового виконання постанови від 16.06.2014 р. про стягнення виконавчого збору та виконавче провадження № 48668412 з примусового виконання постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом № 606-XIV.

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких, зокрема, належать виконавчі листи, що видаються судами та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

За змістом статті 41 Закону № 606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 1 статті 50 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в частині скасування постанов Відділу ДВС про відкриття виконавчих проваджень та зобов'язання зняти арешт з квартири.

Твердження позивача про те, що спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень винесено через 1 рік та 2 місяця після прийняття постанов про стягнення виконавчого та про стягнення витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, тобто з пропущенням встановленого строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, обґрунтовано не взято судом до уваги.

Частиною 1 статті 22 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

За приписами частини 1 статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 6 статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Наведене дає підстави для висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та строк відкриття виконавчого провадження, це різні строки.

У даній правовій ситуації пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 16 червня 2016 р. було виділено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Тобто, спірні постанови були пред'явленні до виконання.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, виконавчі провадження були відкриті з порушенням встановленого строку для вчинення такої виконавчої дії.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права чи порушено норми матеріального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 07 червня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.