Ухвала суду № 58212398, 08.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року справа №805/4915/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 805/4915/15-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №000011/220/1603 від 03.07.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2015 року №000011/220/1603 на суму грошового зобов'язання за основним платежем 26 292 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13 146 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення №000011/220/1603 від 03.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 292 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 146 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не було надано відповідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Таро Трейд Компані», ТОВ «Арсенал-Дон», ТОВ «Укрстандарт». Також відповідач зазначив, що перевіркою не встановлено фактичне місце поставки товарів, яке визначено п.186.1 ст. 186 ПКУ.

Позивачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справи без участі представника позивача.

Відповідач в апеляційній скарзі росить розглядати адміністративну справу без участі представника відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем відповідно до ст.20, п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Таро ТрейдКомпані», ТОВ «Арсенал-Дон» за період з 01.10.2014року по 31.10.2014року, ТОВ «Укрстандарт» за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 15.06.2015 року №282/05-38/220/34032208 та прийнято податкове повідомлення-рішення №000011/220/1603 від 03.07.2015року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 292грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 146грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26292грн., в тому числі за жовтень 2014 року в розмірі 19418 грн. та за листопад 2014 року у розмірі 6874 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не було надано відповідні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Таро ТрейдКомпані», ТОВ «Арсенал-Дон», ТОВ «Укрстандарт».

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання продукції на загальну суму 70230,14грн.у ТОВ «Арсенал-Дон» згідно договору № 159 від 20.08.2014р., позивачем до матеріалів справи надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні.

Відповідно до вимог п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно до п.4.1 договору № 159 від 20.08.2014р. та специфікацій до нього, поставка продукції здійснюється на умовах EXW м.Макіївка, м.Красноармійськ власним транспортом позивача.

Перевезення спірного товару власним транспортом позивача (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №332637) з м.Макіївка, м.Красноармійськ підтверджується відповідними подорожніми листами легкового автомобіля, які містять в собі, зокрема, інформацію про дату і місце складання, прізвище, ім'я, по батькові водія, марка, модель реєстраційний номер автомобіля, пункти навантаження, відомості про вантаж, які надають можливість ідентифікувати цей вантаж.

Факт оплати отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання продукції у ТОВ «ТАРО ТРЕЙД КОМПАНІ» згідно до умов договорів № 148 від 11.08.2014р., № 192 від 23.10.2014р. та у ТОВ «Укрстандарт» згідно договору № 27 від 31.01.2014р. позивачем до матеріалів справи також надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні.

Перевезення товару власним транспортом позивача підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною та подорожніми листами легкового автомобіля, які містять в собі, зокрема, інформацію про дату і місце складання, прізвище, ім'я, по-батькові водія, марка, модель реєстраційний номер автомобіля, пункти навантаження, відомості про вантаж, які надають можливість ідентифікувати цей вантаж.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ТАРО ТРЕЙД КОМПАНІ», ТОВ «Укрстандарт» проводились у безготівкової формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності контрагентів позивача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 805/4915/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 805/4915/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.