Постанова № 58211945, 06.06.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/815/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства "Лідер" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001202202/295 від 12.04.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що висновки акту перевірки, на підставі якого приймалось податкове повідомлення-рішення, не відповідають існуючим фактам та ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу.

Вказує, що позивач не зобов'язаний вести контроль за якістю роботи своїх контрагентів, а також щодо правильності ведення їх бухгалтерського обліку.

Неправильне оформлення товарно-транспортних накладних, а також відсутність сертифікатів якості чи паспортів продукції не впливає на право віднести до податкового кредиту вхідний ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявлених порушень, на підтвердження чого ним були подані письмові заперечення.

Додатково було відмічено про лист ГУ НП в Хмельницькій області від 31.03.2016 р. про те, що згідно автоматизованої системи фіксації і розпізнання номерних знаків "Відеоконтроль Рубіж" в період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. на території України транспортного засобу із номерними знаками АВ2620СВ (яким здійснювалось перевезення згідно товарно-транспортних накладних) не зафіксовано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 21.03.2016 року по 23.03.2016 року працівниками відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПМП "Лідер" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "АТД-Сервіс" за травень 2015 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт №750/22-25-14-02/14148019 від 30.03.2016 р.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2,ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за травень 2015 р. на загальну суму 12914 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202202/295 від 12.04.2016 р. (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12914 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6457 грн.).

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, базуються на наступному.

Так, податковим органом враховано, що контрагент ПМП "Лідер" - ТОВ "АТД-Сервіс" (м.Вінниця) знаходиться за межами основної діяльності ПМП "Лідер", тому у покупця для доказу факту придбання ТМЦ повинні бути у наявності документи, що засвідчують факт перевезення товару. Позивачем надано до перевірки товарно-транспортні накладні, в яких, однак, відсутнє прізвище та посада посадової особи ПМП "Лідер", що приймала ТМЦ (цеглу М-100) від перевізника.

Також ПМП "Лідер" до перевірки не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості, декларацій про відповідність, висновків державної санітарно-епідемілогічної експертизи, у зв'язку з чим неможливо встановити виробника (імпортера) даного виду цегли та фактичне походження ТМЦ.

Крім того, проведеним аналізом господарської діяльності ТОВ "АТД-Сервіс" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами; здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання та придбання встановити неможливо.

Перевіркою не спростовується факт наявності у ПМП "Лідер" цегли М-100 та використання її у господарській діяльності, проте ТОВ "АТД-Сервіс" фактично дану продукцію не постачало. Позивач придбав лише пакет первинних документів та податкові накладні з метою реалізації продукції невідомого походження, формування показників бухгалтерського та податкового обліків, та, як наслідок, несплати податків до бюджету.

Суд враховує, що між ПМП "Лідер" (покупець) із ТОВ "АТД-Сервіс" (продавець) 30.12.2014 р. за №14 було укладено договір поставки, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна товару вказується у видаткових накладних (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору перевезення товару на адресу покупця здійснюється за рахунок коштів продавця.

Згідно п.4.1 Договору якість товару, що передається на умовах договору, повинна відповідати ДСТ України.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), акти на списання використаних ТМЦ (придбаної цегли) за травень-червень 2015 р.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів/послуг у межах господарської діяльності.

При цьому наявними в справі доказами не підтверджуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ "АТД-Сервіс"), викладені в акті перевірки.

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.

Крім того, відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав достатньо належних доказів, які свідчать про придбання та використання ним товару у межах спірних правовідносин.

Незначні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, зазначені в акті перевірки (відсутність прізвища та посади особи, яка отримала ТМЦ), не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати, тому не можуть втратити статусу первинного документа. При цьому разом з позовною заявою позивачем надані товарно-транспортні накладні без наявності вказаного недоліку.

Стосовно посилання в акті перевірки на те, що проведеним аналізом господарської діяльності ТОВ "АТД-Сервіс" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами; здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання та придбання встановити неможливо, - суд вказує наступне.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Норми податкового законодавства не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок інших учасників по ланцюгу товарообігу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що вони були безпосередньо залучені до таких зловживань (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом (або контрагентами у ланцюгу постачання товару) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства (в т.ч. його перебування за зареєстрованим місцезнаходженням, подання звітності), і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність такого контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод може слугувати підставою для негативних наслідків для такого платника. При цьому такий висновок може ґрунтуватись лише на належних та допустимих доказах.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Суд також вважає, що не є вірними посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності, паспортів якості або інших документів відповідності якості продукції, як на одну з підстав безтоварності операцій, оскільки за змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. При цьому право використання сертифікованої чи не сертифікованої продукції у власній господарській діяльності належить безпосередньо позивачу, який здійснює діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

До того ж, придбані ТМЦ (цегла) придбавались позивачем не у виробника таких товарів, а у посередника.

Також суд вважає, що наданий ГУ НП в Хмельницькій області лист від 31.03.2016 р. (про те, що згідно автоматизованої системи фіксації і розпізнання номерних знаків "Відеоконтроль Рубіж" в період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. на території України транспортних засобів із номерними знаками АВ2620СВ не зафіксовано) не може слугувати належним та допустимим доказом для висновків контролюючого органу про відсутність факту транспортування ФОП ОСОБА_3 (перевізником) придбаних позивачем у контрагента ТОВ "АТД-Сервіс" товарно-матеріальних цінностей.

Так, перевезення товару на адресу покупця згідно вищевказаних умов укладеного договору здійснюється за рахунок коштів продавця, тому замовником перевезення згідно ТТН виступав контрагент позивача - ТОВ "АТД-Сервіс". При цьому у суду відсутні будь-які дані стосовно того, що вказана автоматизована система фіксації і розпізнавання номерних знаків має стовідсоткову можливість прослідкувати за всіма транспортними засобами, які рухаються по визначеній території за певний період.

Суд звертає увагу на те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази, якими відповідач обґрунтовує своє рішення, є обов'язковими, однак не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару) безпосередньо з конкретним контрагентом.

Отже, в даному випадку висновки, вказані в акті перевірки, є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу та ґрунтуються на припущеннях.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи приписи наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

Вказані відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АТД-Сервіс".

Отже, суд не погоджується з податковим органом відносно того, що позивач придбав лише пакет первинних документів та податкові накладні з метою легалізації продукції невідомого походження, формування показників бухгалтерського та податкового обліків, та, як наслідок, несплати податків до бюджету, оскільки такі доводи не підтверджено.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем є необґрунтованим.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 ПК України, також є неправомірним.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №3339 від 20.04.2016 року позивачем сплачено 1378 грн. судового збору, тому такі витрати слід присудити на його користь.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області №0001202202/295 від 12.04.2016 р.

Стягнути на користь приватного малого підприємства "Лідер" судові витрати в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2016 року

Суддя/підпис/ОСОБА_1"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1