Постанова № 58211720, 02.06.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 р. Справа №818/544/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2К,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/544/16

за позовом ОСОБА_2

до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№50922974 від 21.04.2016 року, винесену старшим державним виконавцем ВДВС ОСОБА_3.

Свої вимоги мотивує тим, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру боржника або номера та серії паспорта для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки пунктом 3 частини 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано право при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження усю необхідну інформацію, у звязку з чим вважає винесену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.26), в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, заперечень на позовну заяву від нього не надходило.

Вислухавши пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.03.2016р. Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №818/3709/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Капітал" ОСОБА_4, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ліквідатора ПАТ "АКБ "Капітал" ОСОБА_5, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, яким Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення повноважень у ПАТ «АКБ «Капітал», якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ АКБ «Капітал» ОСОБА_5 зобовязано подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ АКБ «Капітал» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. (а.с.11).

У виданому виконавчому листі судом не зазначено ідентифікаційний код боржника.

21.04.2016р. зазначений виконавчий лист разом із заявою про відкриття виконавчого провадження поданий до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа №818/3709/15 державним виконавцем ВДВС ОСОБА_3 з посиланням на пункт шостий частину 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП№50922974 від 21.04.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с.12-13).

Як зазначено у вказаній постанові, предявлений виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню далі - рішення).

Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, згідно з пунктом першим частини 2 зазначеної статті є виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно з пунктом першим частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту шостого частини 1 статті 26 цього Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Як вбачається зі змісту постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№50922974 від 21.04.2016 року, державний виконавець відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, послався на невідповідність виконавчого документу вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з відсутністю у ньому індивідуального ідентифікаційного номеру боржника або номеру і серії паспорту для фізичних осіб громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 3 якої встановлено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Водночас, як слідує зі змісту пункту 3 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Зазначене дає підстави для висновку, що у разі незазначення індивідуального ідентифікаційного номера, державний виконавець не позбавлений можливості самостійно звернутись до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом щодо надання довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Проте, державний виконавець не скористався в повному обсязі наданими йому правами та обов'язками, встановленими Законом № 606-XIV та не звернувся до відповідного органу із запитом.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 18 та 26 Закону України «Про виконавче провадження» викладені у Постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 25.06.2014 (справи № 6-45цс14, №6-62цс14), які відповідно до положень абзацу другого частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України та абзацу другого частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи надані державному виконавцю повноваження щодо можливості отримання необхідної інформації, у тому числі конфіденційної, суд приходить до висновку, що відсутність у виконавчому документі відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника не може бути підставою для прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки зазначена прогалина може бути усунута при примусовому виконанні рішення суду шляхом направлення державним виконавцем відповідних запитів.

Крім того, виданий судом виконавчий лист містить інформацію щодо місця роботи боржника, а відтак, відповідні відомості щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника державний виконавець може отримати шляхом направлення відповідного запиту за місцем роботи боржника, у звязку з чим державним виконавцем протиправно відмолено в прийняття до провадження виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст.98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі 551грн.20коп. за рахунок бюджетних асигнувань ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Крім того, згідно зі ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрім іншого, витрати на правову допомогу.

Зі змісту зазначених вище норм вбачається, що обовязковою умовою для присудження судових витрат, в тому числі і витрат на правову допомогу, є фактичне здійснення цих витрат та їх належне документальне підтвердження.

Проте, в даному випадку, в якості підтвердження здійснення витрат на правову допомогу позивачем були надані: копія договору про надання правової допомоги від 05.05.2016 року та копія квитанції від 06.05.2016р. на суму 3000грн. (а.с.18-21).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню юридичних послуг та підтверджують її фактичне здійснення.

Натомість позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували кількість годин на складання адміністративного позову та надання правової допомоги у справі позивачу.

Надані представником позивача документи не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню юридичних послуг, оскільки не надано жодного документу, який містить зміст та обсяг господарської операції, визначений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом із тим, слід зазначити, що частиною 1 ст.12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання від 02.06.2016р. судом встановлено, що адвокатом ОСОБА_1, який надавав правову допомогу позивачу, витратив на участь в судових засіданнях 0 год.10хв. робочого часу, при цьому, розмір мінімальної заробітної плати становить 1450грн., а тому підлягає відшкодуванню 96грн.28коп.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правову допомогу за фактично відпрацьований робочий час за участь в судовому засіданні у загальному розмірі 96грн.28коп.

З огляду на те, що позивачем не надано суду належного документального підтвердження здійснення інших витрат на правову допомогу, решта суми витрат, повязаних із наданням правової допомоги, є необґрунтованою та не може бути стягнута з відповідача.

Відповідно до частини 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

При цьому, сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Також у рішенні "Санді проти Сполученого Королівства" від 6 листопада 1980 року Європейський суд з прав людини вирішив, що потерпіла сторона має право на відшкодування витрат на правову допомогу незалежно від того, наскільки результативними були дії в рамках надання їй такої допомоги, адже до обов'язків юриста входить максимально повне представлення інтересів клієнта, і за такого підходу ніколи не можна з упевненістю передбачити значення тієї чи іншої юридичної дії, якщо вона, утім, не є очевидно марною чи позбавленою юридичної сили (пункт 28).

Отже, суд, проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що оскільки мінімальна заробітна плата на день розгляду справи судом становить 1450грн., а граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи становить 580грн.00коп., то понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 96грн.28коп. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№50922974 від 21.04.2016 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (40009, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) судовий збір у розмірі 551грн.20коп. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. двадцять коп.) та 96грн.28коп. (дев'яносто шість грн. двадцять вісім коп.) витрат на правову допомогу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2016 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова