Рішення № 58210020, 01.06.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1820/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді - Логінової С.М.,

при секретарі - Ленчицькій А.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до агрофірми "Проскурів", за участю третіх осіб без самостійних вимог - Хмельницької районної державної адміністрації, Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай),

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до агрофірми "Проскурів", за участю третіх осіб без самостійних вимог - Хмельницької районної державної адміністрації, Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай), посилаючись на те, що він з 1964 року по 1976 року працював в колгоспі «Комунар», який в подальшому був реорганізований в КСП агрофірму «Проскурів», що підтверджується копією трудової книжки. З 1994 року по 1999 рік працював трактористом в КСП агрофірми «Проскурів», що підтверджується копією трудової книжки, копіями довідок КСП агрофірми «Проскурів».

При проведенні розпаювання земель колективного підприємства він помилково не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). На час видачі 20.02.1996 р. державного акту на право колективної власності на землю він був членом агрофірми «Проскурів» і мав право на земельну частку (пай).

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 26 березня 2007 року № 326/07-р затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) по агрофірмі «Проскурів» в сумі 27431 грн. та її розмір - 3,3328 умовних кадастрових гектара.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов - перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акта.

ОСОБА_1 посилається на те, що на час видачі державного акту на землю та на час набрання чинності Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року ОСОБА_1 був членом агрофірми «Проскурів».

Просить визнати за ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_1), право на земельну частку (пай) із земель, що належать на праві колективної власності агрофірмі «Проскурів» в середньому розмірі особам, які мають право на земельну частку (пай).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи - Хмельницької районної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Представник відповідача - агрофірми "Проскурів" у судове засідання не з'явився, заперечень на позов не подав, про час і місце судового розгляду повідомлено належним чином.

Представник - третьої особи Розсошанської сільської ради у судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Суд приходить до висновку ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено Земельним кодексом України, зокрема власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, шо посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на замельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що позивач з 1964 року по 1976 року, працював в колгоспі «Комунар», який в подальшому був реорганізований в КСП агрофірму «Проскурів», що підтверджується копією трудової книжки. З 1994 року по 1999 рік позивач працював трактористом в КСП агрофірми «Проскурів», що також підтверджуються копіями довідок КСП агрофірми «Проскурів» та копією трудової книжки,

При проведенні розпаювання земель колективного підприємства позивач помилково не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). На час видачі 20.02.1996 р. державного акту на право колективної власності на землю він був членом агрофірми «Проскурів» і мав право на земельну частку (пай).

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 26 березня 2007 року № 326/07-р затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) по агрофірмі «Проскурів» в сумі 27431 грн. та її розмір - 3,3328 умовних кадастрових гектара.

Згідно п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, право на земельну частку(пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємтсва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Також ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), право на земельну частку (пай) із земель, що належать на праві колективної власності агрофірмі «Проскурів» в середньому розмірі особам, які мають право на земельну частку (пай), оскільки на час видачі державного акту на землю та на час набрання чинності Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року ОСОБА_1 був членом агрофірми «Проскурів».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213-215, 226 ЦПК України, ст. ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до агрофірми "Проскурів", за участю третіх осіб без самостійних вимог - Хмельницької районної державної адміністрації, Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право на земельну частку (пай) із земель, що належать на праві колективної власності агрофірмі «Проскурів» в середньому розмірі особам, які мають право на земельну частку (пай).

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, без участі якої проголошено рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Логінова С.М.