Ухвала суду № 58206599, 02.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5587/15 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/3927/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

за участі секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди, -

встановила:

Оскарженою ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2016 року закрито провадження у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди в частині позовних вимог до Сихівського районного суду м. Львова.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду є незаконною. Вважає, що суд неправильно тлумачить зміст позовної заяви. Вказує, що вона не оскаржує рішення суду, а лише просить відшкодувати збитки заподіяні незаконним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08.11.2010 року.

Просить ухвалу суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду та відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм права.

Закриваючи провадження у справі, в частині до Сихівського районного суду м. Львова, районний суд виходив з того, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Також, суд роз'яснив, що відповідно до ст.ст. 62, 126, 129 Конституції України рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим же позовом.

Вичерпний перелік підстав для закриття провадження визначений ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підставою позову є конкретні обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, які об"єктивуються у поданій ним заяві та доказах.

При зверненні в суд з позовом до Сихівського районного суду м. Львова позивач зазначила, що моральна шкода їй завдана внаслідок незаконного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08.11.2010 року.

Фактично позивач оскаржує рішення суду.

Згідно із ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Зі змісту вказаної статті слідує, що позови громадян на акти і дії суддів, пов'язані із здійсненням правосуддя, оскарження яких встановлюється відповідним процесуальним законодавством України, судами не розглядаються.

Також, відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Крім цього, офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України № 19-рп/2004 від 01.12.2004 року, де зокрема визначено, що положення ч. 1 ст. 126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Згідно із ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України та законодавством про судочинство.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади", оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Зазначені обставини були встановлені після відкриття провадження, відтак, провадження у цій справі підлягає закриттю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що так як на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція судів по розгляду таких справ в порядку цивільного судочинства, оскільки ні Конституцією України, ні чинними законами України не передбачено право особи на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними судовими рішеннями суддів (судів) під час здійснення ними правосуддя, окрім, як на підставі обвинувального вироку суду про вчинення суддею злочину при здійсненні правосуддя, зокрема винесення ним завідомо неправосудного рішення, а також у разі скасування вироку суду як неправосудного (незаконного засудження), тому суд дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження в частині вимог до Сихівського районного суду м. Львова.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4.ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Богонюк М.Я.

ОСОБА_5