Ухвала суду № 58205813, 08.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/3644/16

Провадження № 22-ц/778/2551/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.

суддів: Краснокутської О.М.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИЛА :

29 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Квас Бевериджиз», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення збитків у розмірі 114498278 грн. 60 коп.

29 березня 2016 року ОСОБА_5 надала заяву про забезпечення позову у вказаній справі. В заяві посилалась на те, що на початку грудня 2015 року відповідачем здійснюються дії, спрямовані на відчуження майна, а як наслідок існує загроза невиконання рішення суду. У звязку з цим просила суд накласти арешт на цілісний майновий комплекс, що розташований по вул. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя, а також на все рухоме майно відповідача та грошові кошти, що зберігаються на рахунках відповідача у банківських установах, в межах заявлених позовних вимог на суму 114498278 грн. 60 коп.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року забезпечено позов ОСОБА_5 шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя та належить ТОВ «Квас Бевериджиз», а також на все інше рухоме майно, що належить ТОВ «Квас Бевериджиз»; грошові кошти, в межах заявлених позовних вимог, що зберігаються на рахунках у банківських установах та належить ТОВ «Квас Бевериджиз». Арешт майна здійснено шляхом оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна за місцем його знаходження - по вул. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Квас Бевериджиз» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для накладення арешту та для заборони відчуження цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя, та всього рухомого майна і рахунків у банківських установах, які належить ТОВ «Квас Бевериджиз».

Повністю з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд їх дійшов без повного зясування фактичних обставин справи.

З виділених матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Квас Бевериджиз», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення збитків. Ціна позову дорівнює 114498278 грн. 60 коп. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_5 посилалась на те, що їй та ОСОБА_4 належать права інтелектуальної власності за винаходом «Спосіб виробництва концентрату квасного сусла». Патент на винахід №92466, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на винаходи 10 листопада 2010 року. Разом з тим, публікацію відомостей про заявку на винахід було здійснено 26 серпня 2008 року в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 16. Тому за правилами частини 1 статті 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», вона отримала право на тимчасову охорону в обсязі формули винаходу з 26 серпня 2008 року. Незважаючи на те, що протягом 2008-2011 років ні вона, ні третя особа ОСОБА_4 не передавали відповідачеві на підставі договору право власності на винахід та не укладали ліцензійний договір, ТОВ «Квас Бевериджиз» для виготовлення концентрату квасного сусла незаконно використовувало технологію, захищену Патентом. Посилаючись на викладене, на положення частин 1,2 статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», а також на висновок судової експертизи обєктів інтелектуальної власності № 3807/11-12/994/12-34 від 27 лютого 2012 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, згідно якого розмір збитків, завданих власнику патенту №92466 внаслідок використання винаходу, за період з 2009 року по 2011 рік складає 58542700 грн., просила стягнути з ТОВ «Квас Бевериджиз» збитки, з урахуванням інфляційних втрат, 114498278 грн. 60 коп. (а. с. 1-36 ).

29 березня 2016 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про забезпечення позову. В заяві зазначила, що на початку грудня 2015 року відповідачем здійснюються дії, спрямовані на відчуження майна, тому існує загроза невиконання рішення суду. У звязку з цим просила суд накласти арешт на цілісний майновий комплекс, що розташований по вул. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя, а також на все рухоме майно відповідача та грошові кошти, що зберігаються на рахунках відповідача у банківських установах, в межах заявлених позовних вимог - на суму 114498278 грн. 60 коп. ( а. с. 37-39 ).

За змістом статті 151 ЦПК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ( за винятком випадку, передбаченого частиною 4 статті 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, але вони повинні випливати із суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року відкрито провадження у даній справі ( а. с. 93 ).

Відповідно до пунктів 1,2 частини 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно частини 5 статті 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково ( частина 6 статті 153 ЦПК України ).

У розясненнях, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наявних у справі документів вбачається, що ОСОБА_5 просить стягнути з відповідача спричинені їй збитки у сумі 114498278 грн. 60 коп. Однак вважає, що існує небезпека невиконання судового рішення через відчуження ТОВ «Квас Бевериджиз» належного йому майна. У підтвердження вказаних доводів надала документи, у тому числі щодо вартості нерухомого майна.

Зі змісту копії договору № 1 від 03 вересня 2008 року купівлі-продажу частки нерухомого майна, укладеного ПАТ «БАН» та ТОВ «Квас Бевериджиз», та Додатку №1 до договору вбачається, що договірна вартість 79/100 часток цілісного майнового комплексу, розташованого по вул.. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя, була визначена у сумі 13204233 грн. 60 коп. (а. с. 66-86 ).

Згідно договору № 3 від 15 липня 2015 року купівлі-продажу частки нерухомого майна, укладеного між ПАТ «БАН» та ТОВ «Квас Бевериджиз», Додатку №1 до договору договірна вартість 21/100 частки цілісного майнового комплексу, розташованого по вулиці Тамбовській-3 у м. Запоріжжя, була визначена у 3132504 грн. ( а. с. 42-63 ).

На теперішній час власником цілісного майнового комплексу, розташованого по вулиці Тамбовській-3 у м. Запоріжжя, являється ТОВ «Квас Бевериджиз», що підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а. с. 225-234 ).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано, в межах заявлених ОСОБА_5 вимог, ціна яких дорівнює 114498278 грн. 60 коп., забезпечив позов і здійснив арешт нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Тамбовській-3 у м. Запоріжжя - шляхом заборони його відчуження.

Такий від забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, не створює відповідачу перешкод у користуванні нерухомим майном, не впливає на його господарську діяльність, оскільки існує тільки обмеження у відчуженні нерухомості, а не у її використанні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду в частині вжитих заходів забезпечення позову стосовно цілісного майнового комплексу не порушує права ТОВ «Квас Бевериджиз» та не перешкоджає його господарській діяльності.

В цій частині ухвала відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами процесуального права, підстав для її скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, з ухвалою суду в частині арешту всього рухомого майна, грошових коштів на рахунках у банківських установах, які належать ТОВ «Квас Бевериджиз», погодитись неможна з наступних підстав.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 209 ЦПК України, та повинна відповідати положенням статті 210 ЦПК України щодо її змісту.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали, яка стосується розгляду клопотання про арешт рухомого майна та грошових коштів на рахунках товариства, вбачається, що суд вважав недостатніми наявні у справі документи для задоволення клопотання у цій частині, оскільки зазначив, що позивач не вказав, на яке саме майно та рахунки слід накласти арешт, не вказав вартість цього майна та кількість коштів, що підлягали б арешту. З цих підстав у мотивувальній частині ухвали суд зробив висновок про часткове задоволення клопотання.

Однак у резолютивній частині, всупереч викладеним у мотивувальній частині висновкам, суд забезпечив позов також шляхом накладення арешту на все рухоме майно відповідача, на грошові кошти на рахунках підприємства, не зазначивши перелік цього майна, не вказавши номери рахунків ТОВ «Квас Бевериджиз» та банківські установи, у яких вони відкриті, а також не вказавши суми коштів, на які слід накласти арешт. При цьому суд послався на принцип співмірності, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо вартості рухомого майна та належить його відповідачеві.

Таким чином, мотивувальна частина ухвали суду щодо обґрунтованості заяви про арешт рухомого майна та грошових коштів на рахунках товариства суперечить її резолютивній частині.

Також судом з достатньою повнотою не перевірено, чи не буде перешкоджати господарській діяльності ТОВ «Квас Бевериджиз» такий вид забезпечення позову, як арешт грошових коштів на рахунках, з урахуванням положень абзаців 2,3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у яких зазначено, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивака, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. До того ж обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З огляду на викладене, встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року в частині накладення арешту на рахунки та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» з передачею питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року в частині накладення арешту на рахунки та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» скасувати, в цій частині питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: