Рішення № 58204492, 09.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/415/2016(м)

263/14418/15-ц

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Васильченко О.Г.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Попової С.А., Ткаченко Т.Б.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» (далі ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України») про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Посилалася на те, що з відповідачем перебуває у трудових відносинах з 10 січня 2013 року, працює завідуючим бактеріологічної лабораторії - лікарем бактеріологом Маріупольського лінійного відділу Донецького відокремленого підрозділу даного підприємства. 24 листопада 2015 року виконуючим обов'язки даного підрозділу було винесено наказ №307 відносно неї про оголошення догани за порушення трудової дисципліни. Вказаний наказ став підставою для позбавлення її премії. Вважаючи, що оскаржуваним наказом адміністрація підприємства суттєво порушила її права, просила скасувати наказ та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 2000 грв., оскільки незаконне накладення на неї дисциплінарного стягнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та застосування додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, просила відшкодувати понесені нею витрати на оплату судового збору - 487,20 грв.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грв. та витрати на оплату судового збору - 487,20 грв. В решті частини позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» просить скасувати рішення в частині відшкодування моральної шкоди та залишити позов ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що рішення є необгрунтованим та необ'єктивним; судом порушені норми процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, чим був позбавлений можливості надати пояснення по суті позову. До звернення до суду між в.о. директора Донецького відокремленого підрозділу та позивачкою відбулася домовленість про те, що наказ буде скасований директором ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України», а ОСОБА_1 не буде звертатися з позовом до суду. 8 лютого 2016 року наказ було скасовано і позивачці було виплачено недоплачені суми премій, але позивачка, звернувшись до суду, порушила умови домовленості. Суд необґрунтовано стягнув на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 1000 грв., оскільки доказів на підтвердження моральної шкоди позивачкою суду не надано.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» - Холод В.В. та Паршикової Ю.М., які підтримали доводи скарги та просили її задовольнити, заперечення проти скарги ОСОБА_1, яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відшкодування моральної шкоди. Тому, перевіряючи законність оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє справу в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення на позивачку із-за відсутності апеляційної скарги на зазначену частину рішення.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 10 січня 2013 року працює завідувачем бактеріологічної лабораторії - лікарем бактеріологом Маріупольського лінійного відділу Донецького відокремленого підрозділу ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України»( а.с. 9-10).

Наказом виконуючого обов'язки директора Донецького відокремленого підрозділу ДУ «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» №307 від 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме, за невиконання без поважної причини телефонограми №01/1301 від 12 листопада 2015 року в.о. директора підприємства про необхідність обов'язкового прибуття до Донецького відокремленого підрозділу ДУ «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» з метою надання документів та пояснень щодо виконання своїх посадових обов'язків (а.с.12).

Наказом директора ДУ «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» №1-к від 8 лютого 2016 року скасовано наказ в.о. директора Донецького відокремленого підрозділу ДУ ««Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» від 24 листопада 2015 року у зв'язку з порушенням вимог ст.ст.139,149 КЗпП України, п.31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку та п.6.4 Статуту ДУ ««Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» ( а.с. 36).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що внаслідок накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, остання була позбавлена права на отримання премії; у зв'язку з тим, що вказаний наказ скасовано, як незаконний, чим порушені права ОСОБА_1, є підстави для часткового задоволення її позову про відшкодування моральної шкоди та стягнення на її користь 1000 грв.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової дисципліни. При цьому обов'язок забезпечення трудової дисципліни за ст. ст. 140, 141 цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з видів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ст.149 цього Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з ч. 3 ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Статтею 2 ЗУ "По оплату праці" передбачено, що премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій відносяться до заохочувальних виплат.

Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо преміювання працівників, на яких накладено дисциплінарне стягнення " від 21 вересня 2009 року № 10712/0/14-09/13, одночасно із застосуванням дисциплінарного стягнення можуть застосовуватися передбачені законодавством заходи впливу, що не є дисциплінарним стягненням, зокрема, позбавлення премії, що передбачена системою оплати праці. Позбавлення премій, передбачених системою оплати праці, провадиться відповідно до положення про преміювання, що діє на підприємстві, в установі, організації, і може провадитися тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення трудової дисципліни, що оформлюється наказом керівника з обов'язковим зазначенням конкретних обставин, що стали причиною депреміювання.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, що притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани мало місце з порушенням порядку накладення дисциплінарних стягнень.

Згідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обґрунтовуючи свій позов в позовній заяві та в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 посилалася на те, що оскільки мав місце факт незаконного накладення на неї дисциплінарного стягнення, їй заподіяна моральна шкода у вигляді переживань з цього приводу, оскільки вона є керівником і позбавленням премії була принижена її репутація перед підлеглими. Крім того, внаслідок позбавлення премії для відновлення свого порушеного права, вона зверталася до адвокатів, що змусило її прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

З пояснень представників відповідача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що факт видачі незаконного наказу вони не оспорюють, однак, вважають, що права позивачки не порушені, оскільки премія не є обов'язковим платежем, а є заохочувальною виплатою, яка встановлюється роботодавцем. Заробітна плата ОСОБА_1 у листопаді, грудні 2015 року, у січні 2016 року нараховувалася та виплачувалася у повному обсязі, тому, посилання позивачки на те, що вона змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя через невиплату премії, є безпідставними. У лютому, березні і квітні 2016 року позивачка отримала премії у розмірі по 5 913 грв. кожного місяця, що підтверджено відповідною довідкою бухгалтерії.

Оцінюючи, у відповідності зі ст.212 ЦПК України, пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки права позивачки були порушені незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності, це завдало їй моральних страждань. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтування моральної шкоди, наведеного позивачкою, а також виходячи з принципів розумності та справедливості колегія суддів вважає, що розмір її компенсації повинен бути зменшений до 200 грв.

Посилання позивачки на те, що за рахунок відшкодування моральної шкоди вона мала намір компенсувати свої витрати на оплату юридичних послуг для звернення до суду не приймаються до уваги, оскільки ці обставини є матеріальними втратами і не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині відшкодування моральної шкоди - стягненню на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 200 грв.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 лютого 2016 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) грв.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г.Ігнатоля

Судді: С.А.Попова

Т.Б.Ткаченко