Ухвала суду № 58203133, 06.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19542/14-ц Провадження № 22-ц/772/834/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Вавшка В.С., Оніщука В.В., секретар Агеєва Г.В., за участі представника ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про визнання іпотекодержателем нерухомого майна та вчинення дій, -

встановила:

У вересні 2014 року ТОВ «ФК ОСОБА_6» звернулось до суду із вищевказаним позовом, в якому просило: визнати ТОВ «ФК ОСОБА_6» іпотекодержателем нерухомого майна за договором іпотеки, а саме земельної ділянки площею 0,1524 га (земельна ділянка площею 0,0924 га та земельна ділянка площею 0,0600 га), на якій розташований будинок з господарськими спорудами; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки земельної ділянки площею 0,1524 га; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяження, а саме: заборону відчуження земельної ділянки, на якій розташований будинок з господарськими спорудами.

Позов мотивовано тим, що 26.04.2006 року ОСОБА_3 уклала з АКБ "ТАС-КомерцБанк" правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк"кредитний договір №026/0406/71-008. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 200 000 доларів США,з 26.04.2006 року по 20.04.2023 року для придбання приватного будинку та земельної ділянки площею 0,1524 га, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено іпотечний договір від 26.04.2006 року, відповідно до умов якого в іпотеку було передано житловий будинок з господарськими спорудами.

Відповідно до умов договору, на час укладання договору іпотеки право власності на земельну ділянку площею 0,1524 га, на якій розташовані житловий будинок з господарськими будівлями, не виникло. Позичальник даним договором іпотеки зобов'язалася протягом 6 місяців з дати укладання іпотечного договору одержати Державний акт на правовласності на земельну ділянку та передати земельну ділянку в іпотеку.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором перед позичальником виконав. Позичальник в свою чергу належним чином зобовязання не виконувала, у звязку з чим виникла заборгованість.

28.11.2012 року банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями по кредитному та іпотечному договорах.

ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", на підставі іпотечного договору, набув право власності на спірний житловий будинок, здійснивши відповідну реєстрацію права власності на будівлю.

14.04.2014 року позивачем була здійснена спроба потрапити у власний будинок, однак виявилося, що у ньому незаконно проживають: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітня дитина. Вказані особи проживають у будинку на підставі правовстановлюючих документів на земельні ділянки (договорів купівлі-продажу земельних ділянок, площею 0,0924 га та 0,0600 га).

ОСОБА_3, яка відчужила земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушила умови іпотечного договору, оскільки повинна була протягом шести місяців з дати укладання цього договору одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку та передати земельну ділянку в іпотеку.

ТОВ «ФК ОСОБА_6» вважає, що має право на вказані земельні ділянки, звернулось до суду для визнання іпотекодержателем нерухомого майна спірних земельних ділянок.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.02.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2015 року вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс», який зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки житловий будинок, став власником, а при переході права власності на будинок до іпотекодержателя переходить до нього і право власності на земельні будинки, на яких він розташований, а право власності інших осіб припиняється. А від так позивачем неправильно визначено спосіб захисту майнових прав.

Рішенням суду першої інстанції від 24.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ «ФК ОСОБА_6» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без повного зясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема суд хибно посилався на пропуск позивачем строків позовної давності; суд не звернув уваги на те, що майнове право на земельні ділянки є похідним із зобовязання ОСОБА_3, також судом невірно визначено, що іпотека припинилась із реєстрацією права власності ТОВ «ФК ОСОБА_6» на предмет іпотеки; хибним є посилання суду на «неправильно визначений спосіб захисту майнових прав», оскільки предметом позову є визнання прав іпотекодержателя і судом проігноровано, доводи щодо автоматичного слідування прав на земельні ділянки у разі виникнення речових прав на будинок.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2006 року ОСОБА_3 уклала з Акціонерним комерційним банком ТАС-КомерцБанк правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Сведбанк кредитний договір № 026/0406/71-008.

Згідно умов кредитного договору банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 200 000 доларів США 00 центів, на строк 204 місяці з 26.04.2006 року по 20.04.2023 року для придбання приватного будинку, що розташований по 3-му провулку Глінки, 100 в м. Вінниці та земельної ділянки площею 0,1524 га, що розташована по 3-му провулку Глінки, б/н в м. Вінниці на умовах передбачених кредитним договором, а позивач зобовязалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання в повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 026/0406/71-008 між банком та позичальником було укладено іпотечний договір №026/0406/71-008-Z-01 від 26.04.2006 року, відповідно до п.2 якого в іпотеку було передано житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці в м. Вінниці по 3-му провулку Глінки, 100.

Згідно з п. 17 договору іпотеки на момент укладання договору іпотеки право власності на земельну ділянку площею 0,1524 га (що складається з земельних ділянок площею 0,0924 га та 0,0600 га), на якій розташовані житловий будинок з господарськими будівлями, не виникло. Позичальник (іпотекодавець) зобовязалася протягом 6 місяців з дати укладання іпотечного договору одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку та передати земельну ділянку в іпотеку.

28.11.2012 року, відповідно до Договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, банк відступив ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями по кредитному договору та іпотечному договору.

03.03.2014 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" за товариством зареєстровано право власності на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці в м. Вінниці по 3-му провулку Глінки, 100, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серія ЕАУ № 718020 від 26.03.2014 року.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 957929 виданого 22.03.2007 року, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 0, 0924 га по 3-му пров. Глінки, б/н в м. Вінниці.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 957328 виданого 22.03.2007 року, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 0, 0600 га по 3-му пров. Глінки, б/н в м. Вінниці.

В подальшому ОСОБА_3 відчужила ці земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, і новими власниками цих земельних ділянок стали ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 495141 виданого 09.10.2007 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки 0, 0600 га по 3-му пров. Глінки, б/н в м. Вінниці.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 495140 виданого 09.10.2007 року, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки 0, 0924 га по 3-му пров. Глінки, б/н м. Вінниці.

В ході розгляду апеляційної скарги, було встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, ухваленої у справі за позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державного реєстратора прав на нерухоме майно, за участю ТОВ «ФК ОСОБА_6» як третьої особи на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, позов останньої задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте державним реєстратором про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК ОСОБА_6» на житловий будинок, на підставі договору іпотеки №026/0406/71-008-Z-01 від 26.04.2006 року.

Отже, скасувавши реєстрацію права власності за ТОВ «ФК ОСОБА_6», останній повернувся в статус іпотекодержателя вказаного будинку, на підставі згаданого договору іпотеки.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з підстав зазначених в ухвалі суду касаційної інстанції. Крім того, прийшов до висновку, що оскільки спірні земельні ділянки на момент укладення договору іпотеки у власності у ОСОБА_3 не перебували, вони не були і не могли бути предметом іпотеки. Також на момент вирішення спору власниками даних земельних ділянок є ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які не були сторонами, ні договору кредиту, ні іпотечного договору, і у разі задоволення позову будуть порушені права нових власників спірних земельних ділянок.

В рішенні суду першої інстанції вказується, що ТОВ «ФК ОСОБА_6» є власником будинку, переданого в іпотеку, і з матеріалів справи вбачається, що, суду першої інстанції не було відомо про наявність згаданого рішення адміністративного суду, яким скасована реєстрація права власності за позивачем.

Однак, рішення суду першої інстанції не може бути скасовано з цих підстав, так як колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, враховуючі при цьому інші підстави, які на думку колегії суддів є суттєвими.

Колегія суддів прийшла до такого висновку, входячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку'" іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки), предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Пунктом 2 договору іпотеки зазначено, що предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими спорудами в м. Вінниці по 3-му пров. Глінки, 100, земельна ділянка як предмет іпотеки в договорі не вказана.

На момент укладення договору встановлено, що ОСОБА_3 не була власником земельних ділянок, і спірні земельні ділянки не були зареєстровані за нею як окремі обєкти права власності, а тому відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» ці земельні ділянки не можуть бути предметом договору.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Однак, сторонами іпотечного договору не виконанні вказані вимоги, що в свою чергу ще раз стверджує, що спірні земельні ділянки не можуть бути іпотечним майном за договором іпотеки, який укладений між банком та відповідачем.

ТОВ «ФК ОСОБА_6»звернувся до суду з вказаними вимогами, при цьому не зазначив норму матеріального права, на підставі якої може бути визнано його іпотекодержателем спірних земельних ділянок.

Не виконання ОСОБА_3 обовязку за умовами договору про іпотеку, щодо отримання протягом певного часу правовстановлюючих документів на земельні ділянки з подальшою передачею цих земельних ділянок в іпотеку, не є автоматичною підставою набуття права іпотекодержателя цих земельних ділянок та не є підставою для визнання таким в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні основної вимоги позову - про визнання позивача іпотекодержателем спірних земельних ділянок, як наслідок, не підлягає розгляду та задоволенню вимога про скасування реєстрації права власності на будинок, як вимоги похідної від основної.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги вірного висновку суду першої інстанції не скасовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про визнання іпотекодержателем нерухомого майна та вчинення дій залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь держави 267 грн. 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :/підпис/

Судді:/підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: