Рішення № 58202344, 08.06.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Винту Ю.М., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чубрей І.І.

за участю ОСОБА_1. яка діє в інтересах ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 квітня 2016 року,

встановила:

В грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом.

Просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 39126 гривень 79 копійок.

Посилався на те, що відповідно до укладеного договору від 24 травня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 17 200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка своїх зобовязань за договором належним чином не виконує у звязку з чим у неї станом на 30 вересня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 39126 гривень 79 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 24996 гривень 92 копійки, заборгованості по процентам за користування кредитом 11151 гривень 62 копійки, пені та комісії в сумі 638 гривень 88 копійок та комісії, а також штрафу в сумі 2339 гривень 37 копійок.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 травня 2011 року в сумі 39126 гривень 79 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка своїх зобовязань за кредитним договором належним чином не виконує у звязку з чим у неї станом на 30 вересня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 39 126 гривень 79 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 24 996 гривень 92 копійки, заборгованості по процентам за користування кредитом 11 151 гривень 62 копійки, пені та комісії в сумі 638 гривень 88 копійок та комісії, а також штрафу в сумі 2339 гривень 37 копійок.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Так, за змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до укладеного договору від 24 травня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 17 200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, про те, що внаслідок неналежного виконання своїх обовязків за кредитним договором у відповідачки станом на 30 вересня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 39 126 гривень 79 копійок.

Однак суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що стягненню підлягає пеня та комісія в сумі 638 гривень 88 копійок.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 24 травня 2011 року починаючи з 30 березня 2015 року банком відповідачці була нарахована комісія в сумі 638 гривень 88 копійок. Пеня згідно умов договору банком не нараховувалась.

Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пені та комісії в сумі 638 гривень 88 копійок слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення комісії в сумі 638 гривень 88 копійок.

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення пені слід відмовити.

В решті рішення слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Помилковими є доводи скарги про те, що відповідачка не отримувала кредитну картку та кошти відповідно до укладеного між сторонами договору від 24 травня 2011 року.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши заяву Банк та клієнт зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, складають Договір про надання банківських послуг.

З анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 24 травня 2011 року, яку підписала відповідачка вбачається, що ОСОБА_2 отримала кредитну карту (а.с.6).

Вказаний факт також підтверджується наявною в матеріалах справи фотографією відповідачки з кредитною карткою (а.с.141).

З розрахунку заборгованості за договором від 24 травня 2011 року та виписки операцій, які проводились за кредитною карткою, яка була видана на імя ОСОБА_2 вбачається, що відповідачка користувалася наданою їй кредитною картою, отримувала кредитні кошти та здійснювала погашення заборгованості (а.с.3-5, 108-130).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пені та комісії в сумі 638 гривень 88 копійок скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» комісію в сумі 638 (шістсот тридцять вісім) гривень 88 копійок.

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення пені відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: