Рішення № 58199683, 05.05.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8552/15-ц

Провадження №2/405/2148/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Шумейко Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до казенного підприємства "Кіровгеологія" про стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом до відповідача КП "Кіровгеологія", в якому, з посиланням на ст. 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача на свою користь 35 555 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 26.06.1973 року по 09.09.2011 року він працював на різних посадах в геологорозвідувальній експедиції №37, яка є структурним підрозділом казенного підприємства Кіровгеологія. Згідно наказів № 94-к від 01.09.2011 року та № 92-к від 08.09.2011 року, виданих керівництвом КП «Кіровгеологія» він був звільнений з роботи з посади головного інженера, за власним бажанням, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, при цьому, на момент звільнення, заборгованість по заробітній платі підприємства за 2011 рік перед ним складала 13 000 грн. 00 коп. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з КП «Кіровгеологія» на його (позивача) користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 вересня 2011 року по 23 травня 2013 року. Відділом ДВС Печерського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду, однак відповідач рішення суду не виконав, у звязку з чим ним було подано позов до суду про стягнення середнього заробітку з КП «Кіровгеологія» за період з 01.06.2013 року по 30.09.2014 року. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з КП «Кіровгеологія» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 30 454 грн. 12 коп., яка обрахована без утримання прибуткового податку та інших необхідних платежів. Також позивач зазначив, що лише 30 жовтня 2015 року відповідач виконав вищезазначені судові рішення та здійснив з ним повний розрахунок по нарахованій на час звільнення, але не виплаченій заробітній платі. Згідно з виданою відповідачем довідкою, розмір його (позивача) середньої заробітної плати становить 2 735 грн. на місяць, а тому КП «Кіровгеологія» має сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, що загалом складає 13 місяців та становить 35 555 грн. (2 735 грн. х 13 місяців = 35 555 грн.).

Під час судового розгляду позивач, в порядку ч.2 ст. 31 ЦПК України, збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з КП «Кіровгеологія» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, що загалом складає 395 календарних днів та становить 36 016 грн. 10 коп. (91 грн. 18 коп. (середньоденний заробіток) х 395 днів = 36 016 грн. 10 коп.), при цьому розмір середньоденної заробітної плати встановлено в заочному рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням збільшення позовних вимог підтримав з підстав, зазначених у позові, просив їх задовольнити, при цьому, не заперечував щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки, проведеного відповідачем, який становить 34 731 грн. 06 коп.

Представник відповідача КП "Кіровгеологія" позов не визнав, вважаючи його необгрунтованим, а заявлені позивачем до відповідача позовні вимоги недоведеними належними доказами, на обгрунтування заперечень зазначив, що КП «Кіровгеологія» створено за постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 року № 987 шляхом перетворення Державного геологічного підприємства «Кіровгеологія», є його правонаступником і належить до сфери управління Державної служби геології та надр України. Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського кодексу України основним (понад 50 % споживачем продукції (робіт, послуг) казенних підприємств виступає держава. Переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним. Частиною 1 статті 77 Господарського кодексу України передбачено, що Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить. Відповідно до розділу - III (Ядерна енергетика) плану заходів щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року (затверджено Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.07.2006 року №436-р) КП «Кіровгеологія» є одним з виконавців цієї роботи. Відповідно до Статуту Підприємства основною метою діяльності підприємства є геологічне вивчення надр, проведення геолого-пошукових і геологорозвідувальних робіт на стратегічну сировину (радіоактивні і рідкісні елементи, алмази і благородні метали), радіоекологічних досліджень і вивчення природних джерел випромінювання на території України. КП «Кіровгеологія» проводить геологорозвідувальні роботи за рахунок коштів державного бюджету та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1992 року №709-3 «Про питання пов'язані з геологорозвідувальними роботами на уран, іншу стратегічну сировину та радіоекологічними дослідженнями» (ТАЄМНО). З цією метою щороку в державному бюджеті передбачається обсяг видатків, який в установленому порядку доводиться до розпорядника бюджетних коштів - Державної служби геології та надр України, далі «Замовник». Порядок проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету визначається постановою Кабінету Міністрів України № 279 від 14 березня 2006 року. Цей порядок визначає процедуру доведення геологічних (технічних) завдань, прийняття та оцінки їх результатів, фінансування геологорозвідувальних робіт, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету на території України. Оплата виконаних геологорозвідувальних робіт здійснюється Замовником згідно з договором між Замовником та КП «Кіровгеологія» та порядком обслуговування державного бюджету за видатками шляхом перерахування коштів на поточний рахунок КП «Кіровгеологія», в межах видатків на місяць. Призупинення виробничого процесу до вирішення питання повного та своєчасного фінансування геологорозвідувальних робіт може привести до зриву виконання Державного замовлення. Отже, враховуючи специфіку діяльності Підприємство існує тільки за рахунок коштів від державного замовлення (державного фінансування). Зазначена заборгованість по заробітній платі у КП «Кіровгеологія» перед працівниками підприємства виникла у зв'язку із недофінансуванням Державою геологорозвідувальних робіт, а саме, Державною службою геології та надр України, яка є замовником зазначених робіт, які здійснює підприємство. Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що вина підприємства стосовно невчасної виплати заборгованості по заробітній платі відсутня, тому прямої вини у нездійсненні своєчасного розрахунку при звільненні з позивачем немає. Позивач при обґрунтуванні позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати на підставі положення ст. 117 КЗпП України помилково вважає, що встановлення наявності вини КП «Кіровгеологія» у невиплаті належних йому при звільненні сум рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.09.2013 року у справі № 405/4738/13-ц є преюдиційною обставиною і звільняє його від необхідності доведення вини КП «Кіровгеологія». З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, випливає, що підставою такої відповідальності є вина власника. Законодавство, що регулює трудові відносини не передбачає виплату будь-яких компенсаційних виплат через невиконання судових рішень у трудових спорах. Відповідальність Боржника за невиконання рішення встановлюється Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, стягнення додаткових сум за прострочення виконання судового рішення за ст. 117 КЗпП України з казенного підприємства «Кіровгеологія» буде суперечити законодавству. При цьому, позивачем в зазначеному в позові розрахунку сума за час затримки розрахунку складає 35 555 грн., з таким способом розрахунку та визначеним позивачем розміром середнього заробітку представник відповідача не погодився та вважав, що середній заробіток за час затримки розрахунку, який проведений відповідачем з урахуванням Постанови КМУ № 100, складає 34 731 грн. 06 коп.

Заслухавши представника позивача, заперечення проти позову представника відповідача, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, зясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, разом з тим підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці, що позивач ОСОБА_3 з 26.06.1973 року перебував у трудових відносинах з ГРЕ №37, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія», та 09.09.2011 року був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, та в порядку ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України є обовязковим для виконання на всій території України всіма субєктами права, позовні вимоги ОСОБА_3 до КП «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_3 69 531 грн. 60 коп., з яких заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 13 000 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 вересня 2011 року по 23 травня 2013 року у розмірі 56 531 грн. 60 коп. та завдану моральну шкоду в розмірі 500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2015 року, стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2013 року по 30.09.2014 року в сумі 30 454 грн. 12 коп., який обрахований без утримання прибуткового податку та інших необхідних платежів та у дохід держави 304 грн. 54 коп. судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на зазначене, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-144ц13 від 29 січня 2014 року).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що позивач ОСОБА_3 мав правові підстави для звернення до суду з зазначеним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після ухвалення на його користь 17 вересня 2013 року та 17 лютого 2015 року судових рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в свою чергу, відповідач, маючи рівні з позивачем процесуальні права щодо подання суду доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, не довів суду шляхом подання в порядку ст.ст.10, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів відсутності вини у не проведенні з позивачем розрахунку при звільненні з виплатою належних позивачу сум.

Як на підстави позовних вимог позивач посилався на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 17 вересня 2013 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проведений позивачем, виходячи з довідки ГРЕ №37 КП «Кіровгеологія» від 08 грудня 2015 року №2/308 про розмір середньомісячної заробітної плати, яка складає 2 735 грн. 20 коп. на місяць.

Зазначені рішення суду від 17.09.2013 року та від 17.02.2015 року набрали законної сили.

Відповідно до довідки ГРЕ № 37 КП «Кіровгеологія» від 08.12.2015 року № 2/308 повний розрахунок по заробітній платі перед колишнім працівником ОСОБА_3 відбувся 30 жовтня 2015 року.

В свою чергу, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.10.2014 року по 30.10.2015 року, що становить (395 календарні дні) в сумі 36 016 грн. 10 коп., який розраховано позивачем наступним чином, (395 календарні дні період затримки х 91 грн. 18 коп. середньоденна заробітна плата, розмір якої визначено заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.09.2013 року = 36 016 грн. 10 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку), з яким суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 із змінами, - нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час затримки ОСОБА_3, наданого КП «Кіровгеологія», за підписом головного бухгалтера КП «Кіровгеологія» ОСОБА_4, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_3 становить 127 грн. 22 коп., який розрахований, виходячи з розміру середньомісячного заробітку позивача, який складає 2 735,2 грн. поділений на 21,5 робочих днів (середня кількість робочих днів за жовтень листопад, 2013 року) та становить 127 грн. 22 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку визначається шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів за період затримки виплат, розрахованих відповідно до розрахунку норм тривалості робочого часу за 2013, 2014, 2015 роки, тобто 127 грн. 22 коп. середньоденний заробіток х 273 робочих днів за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року становить 34 731 грн. 06 коп.

За таких обставин, суд приймає до уваги зазначений розрахунок середньоденного заробітку за весь час затримки, за період з 01.10.2014 року по 30.10.2015 року, наданий відповідачем КП «Кіровгеологія», вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Представник позивача щодо зазначеного розрахунку середнього заробітку за час затримки, а так само розміру середньоденного заробітку, що становить 127 грн. 22 коп. не заперечував. Крім того, представник позивача погодився також з розміром середньоденного заробітку, який визначений відповідачем та становить 127 грн. 22 коп.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки, та з урахуванням наведеного вище, вважає, що сума середнього заробітку за весь час затримки, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, становить 34 731 грн. 06 коп.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 487 грн. 20 коп., за ставками судового збору, визначеними Законом України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на дату подання позивачем позову).

Відповідно до ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до казенного підприємства "Кіровгеологія" про стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства Кіровгеологія (код ЄДРПОУ №14308279) на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року в розмірі 34 731 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 06 коп.

Стягнути з казенного підприємства Кіровгеологія (код ЄДРПОУ № 14308279) на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова