Ухвала суду № 58199378, 08.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3800/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1285/2016

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л.Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Мелінишин Г.П.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта та її представника ОСОБА_2, відповідача, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 04 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що підставою для її звернення в суд з даним позовом стало порушення її колишнім чоловіком ОСОБА_5 правил співжиття, а саме зловживання останнім спиртними напоями, погрози фізичною розправою, створення неможливих умов для проживання в одній квартирі. На підтвердження її доводів нею було долучено ряд доказів, зокрема: повідомлення Калуського МВ УМВС від 29.08.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_5 з березня 2014 року перебуває на обліку в Калуському МВ УМВС як сімейний насильник; висновки Калуського МВ УМВС від 26.02.2014 року та 18.09.2014 року, згідно яких ОСОБА_5 винесено офіційне застереження про недопущення вчинення насильства в сімї; постанову Калуського міськрайонного суду від 18.12.2014 року, якою встановлено факт вчинення ОСОБА_5 сімейного скандалу. Зазначені процесуальні документи є доказами систематичних порушень правил співжиття та заходами попередження, що застосовувались органами внутрішніх справ та судами, які суд першої інстанції до уваги не взяв та вказав, що письмових доказів щодо заходів запобігання й громадського впливу, які мають передувати виселенню, нею не надано.

Крім того апелянт зазначає, що факт скандалів підтвердив також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який вказав, що батьки ніколи не могли жити нормально. Відповідач ОСОБА_5 в своїх поясненнях також вказав, що скандали між ними виникали з приводу приватизації квартири позивачкою одноосібно, при тому, що він має бути співвласником спірної квартири, з приводу оплати комунальних послуг, а саме через те, що він оплачує комунальні послуги, а вона ні.

При цьому апелянт стверджує, що пояснення свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що саме вона першою завжди починала сварки і скандали через бажання виселити відповідача з квартири, слід оцінювати критично, оскільки даний свідок бувала в квартирі сторін дуже рідко та не була учасником їхніх конфліктів. Крім того, вона з даним свідком перебуває у неприязних стосунках.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Відповідач та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважали законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони колишнє подружжя, шлюб яких розірвано 07.07.1998 року (а.с. 9), однак вони продовжують проживати у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яку згідно рішення виконкому Калуської міської ради народних депутатів від 19.06.1991 року №7 надано сімї ОСОБА_5 (4 особи) (а.с. 8).

Відповідно до довідки КП «ЖЕО №4» від 12.09.2014 року №2255 в квартирі по вул. Тихого, 2/12 в м. Калуші прописані та проживають на правах члена сім'ї власника ОСОБА_4: її колишній чоловік ОСОБА_5, син ОСОБА_6 та син ОСОБА_8 (а.с. 4).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що з представлених позивачем доказів не вбачається факту систематичного порушення відповідачем правил співжиття, не встановлено факту перешкоджання в користуванні квартирою, а тому підстав для виселення відповідача з квартири, що по вул. Тихого, 2/12 в м. Калуш Івано-Франківської області немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

В силу дії положень ч.ч. 1 і 3 ст. 47 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За змістом ст. 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Судом установлено, що ОСОБА_4 неодноразово зверталася із заявами до Калуського МВ УМВС з приводу неправомірних дій відповідача ОСОБА_5, про що подала відповіді на її звернення.

Відповідно до повідомлення Калуського МВ УМВС від 05.09.2012 року (а.с. 20) перевірку за повідомленням ОСОБА_4 закінчено, наведені нею факти знайшли своє підтвердження. ОСОБА_5 винесено офіційне застереження про недопустимість вчинення антигромадської поведінки.

За даними повідомлення Калуського МВ УМВС від 06.09.2012 року (а.с. 19) перевірку за зверненням ОСОБА_4 закінчено. Наведені нею в повідомленні факти знайшли своє підтвердження. Їй рекомендовано звернутись в Калуський міськрайонний суд в порядку приватного обвинувачення.

Згідно повідомлення Калуського МВ УМВС від 13.09.2012 року (а.с. 16) по фактах, викладених у зверненні ОСОБА_4, відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину та розяснено порядок оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Відповідно до повідомлення Калуського МВ УМВС від 22.04.2013 року (а.с. 14) перевірку за зверненням ОСОБА_4 закінчено, наведені нею факти знайшли своє підтвердження. ОСОБА_9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Згідно висновку дільничного інспектора від 26.02.2014 року (а.с. 18) перевірку за повідомленням ОСОБА_4 закінчено, наведені у повідомленні факти частково знайшли своє підтвердження. ОСОБА_5 винесено офіційне застереження про недопущення насильства в сім'ї.

За інформацією в повідомленні від 04.03.2014 року (а.с. 17), перевірку за її зверненням закінчено. Наведені нею факти частково знайшли своє підтвердження.

За даними повідомлення МВ УМВС від 10.07.2014 року (а.с. 15) перевірку за зверненням ОСОБА_4 закінчено, наведені нею факти частково знайшли своє підтвердження. ОСОБА_5 винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства у сім'ї.

Згідно висновку дільничного інспектора від 18.09.2014 року (а.с. 31) перевірку за повідомленням ОСОБА_4 закінчено, наведені у повідомленні факти частково знайшли своє підтвердження. В діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ст. 296 КК України. ОСОБА_5 притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

Постановою судді Калуського міськрайонного суду від 18.12.2014 року (а.с. 99) справу про притягнення ОСОБА_9 до адмінвідповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП провадженням закрито у звязку із закінченням строків накладення адмінстягнення.

За змістом наведених відповідей вбачається, що перевірка проводилась у спосіб опитування двох сторін.

З пояснень свідка ОСОБА_6 - сина сторін, а також ОСОБА_7, сестри позивача, судом установлено, що позивач завжди першою починала сварки і скандали через бажання виселити відповідача з квартири, який сам несе витрати по оплаті комунальних послуг, наданих в спірну квартиру. Вони ніколи не бачили його в нетверезому стані, і жодного разу не бачили, щоб відповідач бив позивачку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наданим сторонами доказам судом дано оцінку в сукупності зі всіма встановленими обставинами справи, на підставі яких суд дійшов правильного висновку про недоведеність доводів позивача, що відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання позивача з ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу щодо нього виявились безрезультатними.

Доводи апеляційної скарги в основному зводяться до переоцінки доказів, що не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 04 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

ОСОБА_10