Рішення № 58199304, 06.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12139/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1198/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вищенаведеним позовом, в обґрунтування якого зіслалася на те, що з 1997 року по 2007 рік вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час є повнолітньою. До досягнення донькою повноліття відповідач сплачував аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі по 350 грн. щомісячно. У 2014 році вона звернулася в суд із позовною заявою про збільшення розміру аліментів на утримання доньки і рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.10.2014 року з відповідача стягнуто по 750 грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття. В даний час донька навчається на денній формі навчання (на умовах оплати) в Івано-Франківському юридичному коледжі Національного університету «Одеська юридична академія», вартість її навчання за рік становить 8350 грн. У зв'язку з тим, що їй самій важко сплачувати кошти за навчання дочки, вона не в змозі забезпечувати її іншими необхідними речами для навчання та нормального розвитку, а відповідач за станом свого здоров'я є працездатним, має можливість працювати та сплачувати аліменти на доньку, то просить її позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6, яка продовжує навчання, в розмірі по 800 грн. щомісячно до досягнення донькою двадцяти трьох річного віку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4. Вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно аліменти в сумі 800 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача та наявні в матеріалах справи докази про те, що він проживає з матір'ю, яка вже протягом тривалого часу хворіє та потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку з чим з 20.08.2015 року він перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, як особа, яка надає соціальні послуги громадянці похилого віку та інваліду другої групи ОСОБА_7 Таким чином, він не має можливості влаштуватися на роботу і фактично проживає за рахунок пенсії матері та компенсації за надання соціальних послуг.

При цьому, вказує апелянт, всупереч документам, які знаходяться в матеріалах справи, суд зробив помилковий висновок про те, що він отримує допомогу по інвалідності та що йому протипоказані фізичні навантаження. Він не являється інвалідом, а тільки не може працювати, оскільки доглядає за хворою матір'ю.

Разом з тим, на думку апелянта, суд не дав повної та об'єктивної оцінки тій обставині, що позивач ніде не працює з 2007 року та не перебуває на обліку у центрі зайнятості, не зобов'язав позивача надати докази її непрацездатності або неможливості працевлаштуватись. Також позивач не надала доказів про свої доходи та доходи повнолітньої дочки, які б підтверджували потребу в матеріальній допомозі. Натомість суд у своєму рішенні вказав, що ним не доведено неможливість надавати матеріальну допомогу доньці, а також зазначив, що лікування та утримання його матері є неправдивим та надуманим, а в чеках на придбання ліків не зазначено, що саме він здійснював їх придбання. Таким чином рішення суду є однобічним та упередженим.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, посилаючись на те, що відповідач тривалий час ніде не працював ще до оформлення здійснення стороннього догляду за хворою мамою, проте аліменти на утримання неповнолітньої доньки сплачував і заборгованість по такій сплаті відсутня. На сьогоднішній день його матеріальне становище в гіршу сторону не змінилось. Оскільки відповідач не навів жодних підстав для скасування рішення, то просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 07.02.2007 року (а.с. 3).

В шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), яка проживає з позивачем ОСОБА_4 та знаходиться на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_5 згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 10.12.2008 року сплачував аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі по 350 грн. щомісячно (а.с. 5).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.10.2014 року розмір стягуваних з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів збільшено до 750 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 доньці ОСОБА_6 виповнилося вісімнадцять років, вона досягла повноліття, у зв'язку з чим припинилась сплата аліментів відповідачем на її утримання за цим рішенням суду.

Згідно довідок №616 від 21.07.2015 року та №664 від 11.09.2015 року дочка сторін ОСОБА_6 навчається на денній формі навчання (на умовах оплати) в Івано-Франківському юридичному коледжі Національного університету «Одеська юридична академія». Термін закінчення навчання - 30.06.2017 року (а.с. 9, 44).

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю ОСОБА_7, яка є інвалідом другої групи та по стану свого здоров'я потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку з чим відповідач з 20.08.2015 року перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, як особа, яка надає соціальні послуги громадянці похилого віку та інваліду другої групи ОСОБА_7 (а.с. 26, 28, 29,30, 31).

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що дочка сторін продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, а відповідач не довів неможливість надавати їй таку допомогу, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі по 800 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Сукупність цих юридичних фактів утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання.

Дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено сукупність юридичних фактів, необхідних для виникнення обов'язку батька утримувати повнолітню доньку ОСОБА_6, яка продовжує навчатись після досягнення повноліття.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі про стягнення коштів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання (№6-186ц14 від 24 грудня 2014 року) про те, що правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сіменого кодексу України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, окрім оплати вартості навчання, вартість підручників, зошитів та іншого канцелярського приладдя, необхідного при навчанні, вартість проїзду до навчального закладу та вартість проживання за місцем його знаходження, яке є відмінним від її місця проживання із матір'ю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 17 постанови від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Правильно встановивши наявність у доньки сторін потреби у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання їхньої повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі по 800 грн. щомісячно.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів та вказуючи про їх стягнення в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції невірно вказав на те, що розмір таких аліментів повинен бути не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, адже згідно положень ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно зазначеної норми закону та з урахуванням положень частини другої статті 182 СК України суд визначає аліменти у твердій грошовій сумі в чітко визначеному розмірі, який не залежить від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку чи відсотків від нього, тим більше такий розмір аліментів не може варіюватися в залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму кожного року, оскільки це суперечить самому змісту статті 184 СК України та принципам такого способу визначення розміру аліментів.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2016 року в частині розміру стягуваних з відповідача на користь позивача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, слід змінити, виключивши з резолютивної частини вказаного рішення: «але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».

Також суд помилково, без урахування приписів ст. 199 СК України, дійшов висновку, що аліменти слід стягувати до досягнення ОСОБА_6 двадцяти трьох років, оскільки частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Таким чином, в наведеній частині рішення також підлягає зміні із зазначенням, що аліменти стягувати до закінчення ОСОБА_6 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Доводи апелянта про те, що судом не враховано, що відповідач ніде не працює так як здійснює догляд за хворою мамою, яка згідно висновку ЛКК потребує стороннього догляду, у зв'язку з чим отримує допомогу в розмірі 138,7 грн. були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана оцінка в сукупності з іншими встановленими обставинами справи.

Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції містить численні помилки як в мотивувальній частині, так і резолютивній частині, то такі по тексту рішення прослідковуються, однак на правильність вирішення спору вони не впливають.

Доводи апелянта про те, що суд не дав повної та об'єктивної оцінки тій обставині, що позивач ніде не працює з 2007 року та не перебуває на обліку у центрі зайнятості, не зобов'язав позивача надати докази її непрацездатності або неможливості працевлаштуватись, не узгоджуються з приписами ст. 182 СК України, якою визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Адже, в силу ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом установлено та вбачається з матеріалів справи (а.с. 46, 47), що позивач ОСОБА_4 ніде не працює, однак утримує доньку ОСОБА_6 та оплатила за рік її навчання відповідно до квитанції №27230511 від 10.07.2015 року 8350 грн. Наведена обставина оцінена судом в сукупності всіх встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині розміру та періоду стягуваних аліментів слід змінити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2016 року в частині розміру та періоду стягуваних з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення: «але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».

Аліменти стягувати з дня набрання цим рішенням законної сили до закінчення ОСОБА_6 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Ковалюк Я.Ю.