Ухвала суду № 58193084, 01.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9531/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/2259/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 01.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Лівінського С.В.,

суддів: Мережко М.В.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Бобка О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками домоволодіння за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до ОСОБА_5 з позовними вимогами про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками домоволодіння, які згодом уточнили та просили перерозподілити ідеальні частки між співвласниками будинку та визнати право власності на перерозподілені частки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_6 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками домоволодіння - задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 50/100 частини житлового будинку №11 по вулиці Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району з надвірними спорудами, а саме на: житлову кімнату 1-7 площею 23,6 кв.м.; кухню 1-8 площею 11,2 кв.м.; вбиральню 1-9 площею 1,2 кв.м.; душову 1-10 площею 2,9 кв.м; коридор 1-11 площею 5,3 кв.м.; коридор 1-12 площею 5,9 кв.м., що в сумі складає 50,1 кв.м., а також: ганок до літери «а2»; гараж літера «Г» ; погріб літера «під Г»; сарай літера «В»; сходи до літери «В»; навіс літера «К»; замощення ІV; хвіртку №7; огорожі під № 3,8,9,10,11; частину (5,29 п.м.) огорожі №1 загальною інвентаризаційною вартістю 226285 грн, що складає ідеальну частку 50/100 від всього домоволодіння.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 29/100 частини спірного будинку з надвірними спорудами, а саме на: коридор 1-13 площею 5,1 кв.м; коридор 1-14 площею 4,6 кв.м.; житлову кімнату 1-15 площею 14,6 кв.м.; вбудовану шафу 1-16 площею 1,3 кв.м.; вбудовану шафу 1-17 площею 1,5 кв.м.; вбудовану шафу 1-18 площею 0,6 кв.м.; вбудовану шафу 1-19 площею 0,9 кв.м.; житлову кімнату 1-20 площею 16,3 кв.м.; житлову кімнату 1-21 площею 17,4 кв.м.; вбудовану шафу 1-22 площею 0,6 кв.м.; вбиральню 1-23 площею 1,4 кв.м.; ванну 1-24 площею 3,9 кв.м., що в сумі складає 68,2 кв.м , а також балкон площею 7,6 кв.м., - загальною інвентаризаційною вартістю 130158 грн, що складає ідеальну частку - 29/100 від усього домоволодіння.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на 21/100 частини спірного житлового будинку з надвірними спорудами, а саме - веранду 1-2 площею 7,9 кв.м.; житлову кімнату 1-3 площею 12,1 кв.м.; кухню 1-4 площею 9,6 кв.м.; житлову кімнату 1-6 площею 6,8 кв.м., що в сумі складає 36,4 кв.м., а також: погріб літера «Б», гараж літера «Д»; альтанку літера «З», замощення: І; ІІ; ІІІ; колодязь інженерних мереж V, хвіртку № 2, огорожі: №4, №5, №6, частина (19,81 п.м.) огорожі №1, загальною інвентаризаційною вартістю 94638 грн, що складає ідеальну частку 21/100 від усього домоволодіння.

ОСОБА_5 з рішенням суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне зясування всіх обставин справи, тому просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали до суду заперечення на апеляційну скаргу. Вважають доводи апеляційної скарги необґрунтованими і надуманими, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 119 ЦК України в редакції 1963 року, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Відповідно до ст. 355 Цивільного Кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи таке.

Сторони являються співвласниками житлового будинку №11 з надвірними спорудами, що знаходиться на вулиці Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області. ОСОБА_5 них, до 1993 року співвласником спірного будинку був ОСОБА_7, частку якого успадкував ОСОБА_3

ОСОБА_5 того, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, у зв'язку з добудовою, надбудовою та перебудовою, здійсненою позивачем ОСОБА_3 за власні кошти, приватизацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частини земельної ділянки під спірним домоволодінням, а також на підставі договорів дарування, технічних паспортів БТІ, рішень Києво-Святошинського районного суду і Апеляційного суду Київської області частки сторін у спільній власності на це домоволодіння змінилися, але станом на серпень 2015 року не були перерозподілені.

Згідно висновку КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" від 02.12.2015. за №211/3, ОСОБА_3 фактично належать 50/100 частини спірного будинку з надвірними спорудами, а саме: житлова кімната 1-7 площею 23,6 кв.м.; кухня 1-8 площею 11,2 кв.м.; вбиральня 1-9 площею 1,2 кв.м.; душова 1-10 площею 2,9 кв.м; коридор 1-11 площею 5,3 кв.м.; коридор 1-12 площею 5,9 кв.м., що в сумі складає 50,1 кв.м., а також: ганок до літери «а2»; гараж літера «Г»; погріб під літерою «під Г»; сарай літера «В»; сходи до літери «В»; навіс літера «К»; замощення ІV; хвіртка №7; огорожі під № 3,8,9,10,11; частина (5,29 п.м.) огорожі №1 загальною інвентаризаційною вартістю 226285 грн, що складає ідеальну частку 50/100 від всього домоволодіння, ОСОБА_4 належать 29/100 частини спірного будинку з надвірними спорудами, а саме: коридор 1-13 площею 5,1 кв.м; коридор 1-14 площею 4,6 кв.м.; житлова кімната 1-15 площею 14,6кв.м.; вбудована шафа 1-16 площею 1,3 кв.м.; вбудована шафа 1-17 площею 1,5 кв.м.; вбудована шафа 1-18 площею 0,6 кв.м.; вбудована шафа 1-19 площею 0,9 кв.м.; житлова кімната 1-20 площею 16,3кв.м.; житлова кімната 1-21 площею 17,4 кв.м.; вбудована шафа 1-22 площею 0,6 кв.м.; вбиральня 1-23 площею 1,4 кв.м.; ванна 1-24 площею 3,9 кв.м., що в сумі складає 68,2 кв.м , а також балкон площею 7,6 кв.м., - загальною інвентаризаційною вартістю 130158 грн, що складає ідеальну частку 29/100 від усього домоволодіння, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 фактично належить 21/100 частини спірного будинку з надвірними спорудами, а саме - веранда 1-2 площею 7,9 кв.м.; житлова кімната 1-3 площею 12,1 кв.м.; кухня 1-4 площею 9,6 кв.м.; житлова кімната1-6 площею 6,8 кв.м., що в сумі складає 36,4 кв.м., а також: погріб під літерою «Б», гараж під літерою «Д»,; альтанка під літерою «З», замощення: І; ІІ; ІІІ; колодязь інженерних мереж V, хвіртку № 2, огорожі: №4, №5, №6, частина (19,81 п.м.) огорожі №1, загальною інвентаризаційною вартістю 94638 грн, що складає ідеальну частку 21/100 від усього домоволодіння.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надає згоди на розрахунок та перерозподіл ідеальних часток між співвласниками домоволодіння, що перешкоджає отриманню ними відповідних правовстановлюючих документів.

Розглядаючи даний спір, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, ухвалив рішення із додержанням вимог матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 57, 58 цього ж кодексу, передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, у порушення наведених вимог, апелянтом не доведено перед судом обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.

Не зважаючи на твердження в апеляційній скарзі, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки розрахунок часток у спільній власності на обєкт нерухомого майна зроблений у відповідності до діючого на той час законодавства України, на підставі ухвали суду та правовстановлюючих документів, що знаходяться в цивільній справі та в інвентаризаційній справі, твердження апелянта про зворотнє, не відповідає дійсності.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не мають правового підґрунтя і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому, керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303- 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

Судді: М.В.Мережко

ОСОБА_2