Ухвала суду № 58190412, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/10711/15

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Леонтович К.Г.

Васильченко Н.В.

секретар судового засідання - Маджар О.

за участю

представника відповідача - Калусенко В.В.

представника третьої особи - Мухи С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України , третя особа - Міністерство доходів та зборів України про скасування наказів №1562 та №1563 від 25.12.2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ "Страхова компанія "Лемма" звернулася в суд з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України , третя особа - Міністерство доходів та зборів України, в якому просило скасувати накази Міністерства економічного розвитку України від 25.12.2013 №1562 та №1563 від 25.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не було допущено порушення норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов'язаних з ним законодавчих актів, а оскаржений наказ прийнято з порушенням вимог ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року,залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ПАТ "Страхова компанія "Лемма" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Міністерства економічного розвитку України від 25.12.2013 №1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на підстав подань Міністерства доходів і зборів України від 24.07.2013 №8627/5/99-99-22-03-01-16 (вх. від 29.07.2013 №06/76510-13), від 08.08.2013 №9668/5/99-99-22-03-01-16 (вх від 12.08.2013 №06/81233-13), від 20.09.2013 №12927/5/99-99-22-03-01-16 (вх від 26.09.2013 №06/95523-13) за порушення пов'язаних із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: ст. 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України зазначених у додатку до наказу, зокрема, до ПАТ «Страхова компанія «Лемма».

Також, наказом Міністерства економічного розвитку України від 25.12.2013 №1563 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на підстав подань Міністерства доходів і зборів України наказано застосувано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, - контрагентів позивача, зокрема: ОАО «Трансибирская перестраховочная корпорация «Европейское бюро»(Росія); Sarnia marine Insurance brokerage Co LTD (Кіпр); Nasco Karaolgan France (Франція); Fremir (Єгипет); ЗАО «Страховой брокер «МАЛАКУТ» (Росія); Fenchurch Faris Ltd (Греція); ООО «Страховая компания «АКТИВ» (Росія); International Reinsurance Consultants (Єгипет); COMMERCIAL AND GENERAL SAL REINSURANCE BROCERS THE NETHERLANDS LEBANON (Ліван); DHOFAR INSURANCE COMPANY (Оман); Открытое страховое акционерное общество «ИНГОССТРАХ» (Росія); Bectic Union insurance Brokers LTD (Гонконг); Heads Ltd Insuransce&Reinsuranse Brokers (Греція); JB Boda Reinsurance brokers PVT LTD (Індія); KAY International PLC (Великобританія).

Позивач, вважаючи неправомірним наказ про застосування щодо нього та його контрагентів індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, подав позов до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що іншим наказом від 25.11.2014 №1380 уже скасовано спеціальну санкцію, застосовану до позивача, а тому наказом від 25.12.2013 №1563 не порушено права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Міністерством доходів і зборів України винесено подання про застосування спеціальних санкцій від 20.09.2013 №12927/5/99-99-22-03-01-16, відповідно до якого Міністерство доходів і зборів України на підставі спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.12.1995р. №1004 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю", запропонувало застосувати спеціальні санкції, згідно зі ст.37 "Про зовнішньоекономічну діяльність" до українських суб'єктів господарської діяльності, згідно з додатком, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, серед яких ПАТ «СК «Лемма».

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991, №959-XII зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 35 Закону № 959-XII, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до статті ст.1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (надалі Закон № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.9 Закону №959-XII, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Органи доходів і зборів здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Відповідно до статті ст. 32 Закону №959-XII, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Згідно з частиною першою ст. 33 Закону №959-XII, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність.

Відповідно до статті 35 Закону № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до положень ст. 37 Закону №959-XII, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

За змістом ст. 37 Закону № 959-XII, санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порядок взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затверджений наказом Державної податкової адміністрації та Міністерства економіки України від 09.11.2006, №340/672 (надалі - Порядок № 340/672) визначає процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки), розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Державної податкової адміністрації.

Згідно з п.1.3 Порядку №340/672 спеціальні санкції можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до п.1.5 Порядку №340/672 індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, та скасовується Мінекономіки.

Відповідно до припису п.2.1. Порядку №340/672 Державною податковою адміністрацією на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.

Відповідно до п.2.2. Порядку №340/672, подання про застосування спеціальних санкцій мають містити: найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер згідно з ДРФО) та банківські реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та повні реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; прізвище, ім'я та по батькові керівника або іншої уповноваженої особи (якщо це передбачено внутрішніми документами підприємства), які підписали договір (контракт), при виконанні якого було здійснене порушення; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України та дати виявлення порушення, реквізитів контракту, при виконанні якого було здійснене порушення, або інших обставин здійснення порушення; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; іншу доцільну інформацію.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №340/672 вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, визначається Державною податковою адміністрацією в залежності від змісту правопорушення згідно з вимогами статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Як встановлено судами, Міністерством доходів і зборів України винесено подання про застосування спеціальних санкцій від 20.09.2013 №12927/5/99-99-22-03-01-16, відповідає приписам Закону № 959-XII та Порядку №340/672.

Відповідно до п.3.5 Порядку №340/672 про застосування спеціальних санкцій, визначених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Мінекономіки, у якому вказуються норми законодавства, які було порушено, матеріали Державної податкової адміністрації, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції, вид спеціальної санкції та дата, з якої спеціальна санкція починає діяти.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що, отримавши подання, яке відповідає вимогам ст. 37 Закону № 959-XII відповідач не має правових підстав для незастосування спеціальної санкції до суб'єкта вказаного у поданні.

Таким чином, приймаючи наказ від 25.12.2013 №1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності», Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діяло на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, встановлений законом.

Позивач наполягає на тому, що ПАТ СК «Лемма» не допускало жодних порушень, посилаючись при цьому на рішення Вищого адміністративного суду України від 8 вересня 2014 року, яке набрало чинності 8.09.2014 року.

Що стосується факту наявності чи відсутності вчинення порушень з боку ПАТ СК «Лемма», то колегія суддів зазначає, що правомірності дій податкового органу надано оцінку судом, висновки якого набрали законної сили лише після прийняття оскаржуваного наказу.

Водночас, як встановлено судами, позивач звернувся до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування дії спеціальної санкції застосованої наказом від 25.12.2013 №1562.

За результатом розгляду клопотання, наказом Мінекономрозвитку від 25.11.2014 №1380 скасовано спеціальну санкцію застосовану до позивача наказом від 25.12.2013 №1562.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки при прийнятті наказу від 25.12.2013 №1562 відповідач діяв в межах та на підставі закону, та, враховуючи, що наказом Мінекономрозвитку від 25.11.2014 №1380 скасовано спеціальну санкцію застосовану до позивача наказом від 25.12.2013 №1562, то підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним наказу від 25.12.2013 №1562 та скасування дії спеціальних санкцій - індивідуального режиму ліцензування, немає.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма"залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: