Ухвала суду № 58190293, 08.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Петріщева І.В.

№22-ц/796/7924/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №754/4984/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Качана В.Я., Шиманського В.Й.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року про визнання неподаною та повернення заяви про забезпечення доказів у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Київська міська рада, Приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року СПД ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договори дарування земельних ділянок, укладені між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 20.04.2015р №466 за адресою: АДРЕСА_1, пл. 0,1000 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1), від 20.04.2015р. №467 за адресою: АДРЕСА_2, пл.. 0,1000 га. з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_2), від 15.04.2015р. №443 за адресою: АДРЕСА_3, пл. 0,1000 га. з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_3) у зв'язку з їх фіктивністю та невикористанням за цільовим призначенням.

Також позивачем було подано заяву про забезпечення доказів, у якій він просив:

Витребувати з ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві інформацію (довідку, лист) про сплату ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельного податку (розмір ставки податку, за який вид цільового призначення земельних ділянок сплачувався податок) в період за 2014 по 07.04.2016 pp. за земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- АДРЕСА_1, пл. 0,1000 га. (кадастровий номер НОМЕР_1);

- АДРЕСА_2, пл. 0,1000 га. (кадастровий номер НОМЕР_2);

- АДРЕСА_3, пл. 0,1000 га. (кадастровий номер НОМЕР_3).

Витребувати у Київської міської ради копії рішення КМР про передачу у власність земельних ділянок з визначенням обов'язків власника за вищезазначеними адресами, відомості про проведення самоврядного контролю по дотриманню вимог земельного законодавства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням за вищезазначеними адресами.

Провести огляд (обстеження) зі складанням акту дотримання вимог земельного законодавства наступних речових доказів за їх місцезнаходженням:

- Земельної ділянки площею пл. 0,1000 га., власником якої є ОСОБА_3 згідно договору дарування від 20.04.2015р №466, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) для встановлення відповідності її місцю розташування детальному плану забудови даної території та Генеральному плану забудови с. Биківня, розміру, цільовому призначенню та конфігурації, які зазначені в договорі дарування земельної ділянки 20.04.2015р. № 466;

- Земельної ділянки площею пл. 0,1000 га., власником якої є ОСОБА_3 згідно договору дарування від 20.04.2015р. № 467, що розташована за адресою АДРЕСА_2, (кадастровий номер НОМЕР_2) для встановлення відповідності її місцю розташування детальному плану забудови даної території та Генеральному плану забудови с. Биківня, розміру, цільовому призначенню та конфігурації, які зазначені в договорі дарування земельної ділянки від 20.04.2015р. №467;

- Земельної ділянки площею пл. 0,1000 га., власником якої є ОСОБА_3 згідно договору дарування від 15.04.2015р. №443, що розташована за адресою АДРЕСА_3, (кадастровий номер НОМЕР_3) для встановлення відповідності її місцю розташування детальному плану забудови даної території та Генеральному плану забудови с. Биківня, розміру, цільовому призначенню та конфігурації, які зазначені в договорі дарування земельної ділянки від 15.04.2015р. №443;

Проведення огляду зазначених доказів доручити Київській міській раді в особі компетентних осіб та здійснювати із застосуванням фотографування та відеозапису, технічне забезпечення якого покласти також на Київську міську раду. До проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням залучити сторін, їх представників.

Витребувати у приватного нотаріуса Насобіної Г.О. належним чином завірені всі матеріали, на підставі яких було укладено договори дарування земельних ділянок від 20.04.2015р. №466; від 20.04.2015р. №467; 15.04.2015 №443.

Ухвалою від 11 квітня 2016 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом одного дня з дня отримання ухвали.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року - заяву визнано неподаною та повернуто.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення доказів до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що ухвала є передчасною, винесеною без дотримання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») як джерела права. Право на справедливий суд, передбачене ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це, зокрема, і право на обґрунтоване рішення. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001р.)

Вказав на те, що заявлено позовну вимогу про визнання Договорів дарування земельних ділянок 20.04.2015р. №466; від 20.04.2015р. №467; 15.04.2015р. № 443 недійсним, як такими, що порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства і як такі, що є фіктивними, вчинені з наміром приховати нерухоме майно від кредиторів та уникнення ОСОБА_4 (боржником) кримінальної та цивільно-правової відповідальності в порушення конституційних прав кредиторів на захист права власності.

Крім того, предметом подання позову є укладання між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 низки фіктивних договорів дарування земельних ділянок від 15.04.2015р. № 447; 20.04.2015р. №465; 20.04.2015р. №468; 15.04.2015р. №439.

Вважає, що через допущення порушення норм процесуального права при вирішенні заяви про забезпечення доказів суд об'єктивно не перевірив всіх обставин, які зумовили подання заяви про забезпечення доказів, не з'ясував належним чином неможливість подання чи отримання позивачем доказів, які останній просив забезпечити, обґрунтовуючи причини які утруднюють їх подання, не врахував, що докази, які позивач просив забезпечити дадуть можливість вирішити справу без помилок з дотриманням конституційних засад судочинства, а отже, суд фактично відмовив позивачу у повному, об'єктивному, всебічному та, насамперед, правильному вирішенні справи про визнання договорів дарування земельних ділянок фіктивними для вирішення якої вкрай необхідно було забезпечити докази.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її, суд виходив з того, що відповідно до встановленого в ухвалі строку для усунення недоліків ФОП ОСОБА_2 не виконав вимоги суду.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

В ухвалі від 11.04.2016 року суд першої інстанції навів перелік недоліків, які мав усунути заявник, а саме:

· зазначити обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

На виконання вимог ухвали позивач надав суду заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що з витребуваної інформації з ДПІ можна буде перевірити, чи дійсно відбувся перехід права власності до ОСОБА_3, оскільки після дарування ділянок повинна була бути розрахована нормативно грошова оцінка щодо визначення розміру земельного податку. Також на підставі відомостей з ДПІ можна буде побачити хто фактично наразі сплачує земельний податок та за який вид цільового призначення земельних ділянок справляється податок, оскільки згідно з наданими фотознімками, які були долучені до заяви, ділянки не використовуються під житлову забудову, що ставить під сумнів переходу права власності до обдарованого. Всі ці відомості нададуть можливість правильно вирішити спір та підтвердити фіктивність переходу права власності до ОСОБА_3 та фіктивність договорів дарування земельних ділянок.

Отримання зазначених відомостей з ДПІ можливо лише на підставі ухвали (запиту) суду.

Витребування з КМР копій рішень, на підставі яких було передано у власність ОСОБА_4 земельні ділянки за адресами АДРЕСА_2 дасть можливість підтвердити що згідно зі ст.. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. За допомогою відомостей про проведення самоврядного контролю по дотриманню вимог земельного законодавства та проведення огляду земельних ділянок за місцем знаходження можна буде беззаперечно стверджувати, що ділянки, про які йдеться мова, не використовуються за цільовим призначення з моменту набуття ОСОБА_3 права власності.

Вказав на те, що дані докази позивач не має можливості надати, оскільки моніторинг за використанням земель та дотримання вимог земельного законодавства та підстав в частині припинення землекористування належить до компетенції КМР.

Витребувані матеріали у нотаріуса дадуть можливість перевірити чи дійсно нотаріус виконуючи свої обов'язки, згідно вимог чинного законодавства роз'яснила ОСОБА_7, ОСОБА_3 правові наслідки посвідчення правочинів, чи було перевірено нотаріусом про усвідомлення сторонами значення своїх дій, розуміння всіх обставин, які мають істотне значення, чи надавався для ознайомлення сторонам примірник договору дарування, чи було ретельно перевірено перелік документів необхідних для посвідчення правочину та перевірено відсутність будь-яких обмежень, передбачених чинним законодавством.

Проте, згідно Закону України «Про нотаріат» витребувати відомості про вчинені нотаріальні дії можуть тільки сторони, відносно яких вчинялися такі дії, а також за ухвалою суду.

Метою забезпечення вищенаведених доказів є недопущення судом помилок у розгляді справи, що призведуть до неправильного вирішення спору та порушення прав позивача, що становлять порушення права на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.

В своїй апеляційній скарзі представник заявника вказує на незаконність ухвали суду, оскільки вимоги ухвали були виконані, а недоліки усунуті.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про визнання заяви неподаною та її повернення, оскільки вимоги ухвали були виконані, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК суд повинен сприяти особам у всебічному і повному з'ясуванні обставин справи та сприяє у здійсненні їхніх прав у випадках, передбачених ЦПК. Тобто за ст. 27 ЦПК сторони та особи, які беруть участь у справі, мають право подавати докази, але в силу об'єктивних обставин вони не завжди це можуть зробити самостійно.

Умовами ст.133 ЦПК України передбачено, що особи які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Відповідно до ст.137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із дорученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною.

При з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК. У деяких випадках тягар доказування регулюється нормами матеріального права.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 12.06.2009 p. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені всі відомості, визначені частиною першою статті 134 ЦПК, а в разі невідповідності заяви цим вимогам застосовуються наслідки, встановлені частинами першою і другою статті 121 ЦПК.

Зокрема, у заяві повинно бути зазначено:

- докази, які необхідно забезпечити. Заявник повинен навести конкретні засоби доказування, які слід забезпечити;

- обставини, що можуть бути підтверджені доказами, які необхідно забезпечити.

- ці обставини повинні входити до предмета доказування у справі;

- обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим;

- справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Отже, заявником було зазначено обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, оскільки Державна податкова служба, Київська міська рада та приватний нотаріус КМНО Насобіна Г.О. не нададуть на вимогу позивача вказані документи.

Крім того, СПД - ФОП ОСОБА_2 вказав у своїй заяві з якою метою потрібно було забезпечити докази.

Таким чином, на вирішення суду першої інстанції залишається лише питання чи стосуються справи й предмета доказування докази, які просить витребувати позивач і відповідно вирішити питання по суті.

Згідно п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Проте, судове рішення у справі не ухвалювалося, і розгляд справи не було закінчено, оскільки питання про розгляд заяви про забезпечення доказів направляється на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням порядку встановленого для його вирішення.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки така ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права

Керуючись ст.ст. 303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді