Ухвала суду № 58190292, 07.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Заліській Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська клінічна лікарня №17, про відшкодування витрат на лікування за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська клінічна лікарня №17, про відшкодування витрат на лікування.

Свої вимоги обґрунтував тим, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2015 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листом Київської міської лікарні № 17 від 03.03.2016, на яке з бюджету залучено кошти у сумі 25 391, 04 грн. та ОСОБА_1 не відшкодовано.

Вважав, що Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) неналежним чином здійснює покладені на нього обов'язки щодо своєчасного та повного стягнення заборгованості за стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, що негативно впливає на формування дохідної частини бюджету та спричиняє безпосередню шкоду інтересам держави.

Справа № 752/4463/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/7198/2016Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Враховуючи наведене, просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, понесені Київською міською клінічною лікарнею № 17 на лікування потерпілого ОСОБА_2, в розмірі 25 391, 04 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року позовну заяву повернуто на підставі п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу КМР (КМДА) подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права.

Прокурор, посилаючись на положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 45 ЦПК України, вказував, що прокурор, за наявності підстав, з метою представництва громадянина або держави має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами. Підставою представництва є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Зазначав, що відповідно до Положення «Про Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)», Департаментом здійснюється фінансування закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів міського бюджету, контролювання ефективного використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів.

Таким чином, вважав, що Департамент неналежно виконує обов'язки щодо своєчасного та повного стягнення заборгованості за стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, просив ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні прокурор просила апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2015 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Як зазначено в листі Київської міської лікарні № 17 від 03.03.2016 потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, на яке з бюджету залучено кошти у сумі 25 391, 04 грн. та ОСОБА_1 відшкодовані не були.

Суд, при вирішенні питання про повернення позовної заяви проукурору, виходив з положень ст. 121 ЦПК України, зазначивши при цьому, що звернення до суду з метою представництва інтересів територіальної громади, в даному випадку, не можна ототожнювати з представництвом інтересів держави, правом на яке наділені органи прокуратури відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч. 7 ст. 119 ЦПК України, у разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», повноваження прокурора, який може шляхом пред'явлення позову в суді першої інстанції або на будь-якій стадії цивільного процесу здійснювати представництво громадян у випадках, передбачених законом, і представництво держави, на участь у судовому засіданні, коли він діє на виконання конституційної функції представництва, підтверджуються службовим посвідченням. У справах, в яких прокурор не виконує функції представництва, а прокуратура виступає як сторона в цивільному процесі, повноваження їх представника, крім керівника прокуратури, повинні підтверджуватися документами, визначеними статтею 42 ЦПК.

За змістом ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись з позовною заявою до суду, Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 просив стягнути з відповідача грошові кошти, які були витрачені з державного бюджету на лікування потерпілого, якому відповідач завдав тілесні ушкодження.

Таким, чином прокурор обґрунтував, своє право на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.

Крім того, відповідно до п. 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 № 3-рп/99 відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини, на які вказував позивач, і помилково дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п.3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, а відтак ухвала суду суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо судом порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати, питання відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: