Ухвала суду № 58189772, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ К/800/52492/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013

у справі №823/1448/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 08.01.2013 № 0000142301 та № 0000132301

ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги нормами матеріального права і обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Реал Агро» за період з 01.07.2012 по 30.07.2012, за результатами якої складено акт від 21.12.2012 № 384/22-14/33536111. Актом перевірки встановлено порушення вимог:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2013 № 0000142301 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 240711 грн., в т.ч. 192569 грн. за основним платежем та 48142 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2013 № 0000132301 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 229249 грн., в т.ч.: 183399 грн. за основним платежем та 45850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками податкового органу порушення вказаних норм Податкового кодексу України полягало в тому, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, податок на додану вартість та витрати відповідно за операціями з придбання у ТОВ «Реал-Агро» товарів (лак, грунтівка, емаль, нітроклей, шпаклівка, лазур, розчинник в асортименті) в сумі 916995 грн. за договором від 01.05.2012 № 12.

Податковий орган вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за операціями з ТОВ «Реал-Агро», оскільки такі операції реально не вчинялися.

У підтвердження своєї позиції податковий орган посилається на висновки зустрічної звірки ТОВ «Реал-Агро», викладені в довідці від 01.11.2012 № 886/22-14/32180356, згідно з якими господарські операції реально не вчинялися з огляду на відсутність складських приміщень, трудових ресурсів та інших умов, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Відповідач також посилається на те, що деякі первинні документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, а саме: товарно-транспортні накладні не містять адреси пункту, часу навантаження та розвантаження товару, розрахунку вартості транспортних послуг.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення ст. 198 Податкового кодексу України, а для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, - ст. 138 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції з поставки товарів (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку (покупець) має право на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит.

З положень п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому усі докази мають оцінюватися судами окремо та в їх сукупності.

Платник податків (особа, яка придбаває послуги) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником послуг, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, чи податковий кредит за можливу протиправну діяльність контрагента.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій в результаті належного дослідження первинних документів щодо фактичного придбання позивачем товарів у ТОВ «Реал-Агро» встановлено, що господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Такі документи оцінені судами як такі, що відповідають дійсності та підтверджують реальне вчинення господарських операцій. Зокрема, судами попередніх інстанцій досліджено такі первинні документи: договір поставки товару, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про навантаження та розвантаження товару, а також на відсутність документів щодо відповідності продукції встановленим стандартам, суд касаційної інстанції зазначає, що деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або неточності в їх заповненні), а також відсутність окремого первинного документу (сертифіката якості), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що доставка товарів позивачу здійснювалась приватним підприємцем ОСОБА_2 згідно з договором перевезення вантажів від 10.01.2012 № 37 та актом виконаних робіт від 30.07.2012.

Місце розвантаження та зберігання товарів підтверджується договором оренди від 28.12.2011 № 9/1, укладеним з ПП «Спецавтосервіс», додатковою угодою від 15.06.2012 № 1 про внесення змін до договором оренди, актом від 01.01.2012.

Згідно з видатковими накладними місцем передачі товару є приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, тому касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун