Ухвала суду № 58189739, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/8969/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2013

у справі № 804/2582/13-а

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2013 № 000012200 та № 000022200 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, відмовлено в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» за період з 01.09.2009 по 31.10.2012, складено акт № 42/22-01073828 від 24.01.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2009 - 2010 роки в загальній сумі 630 939 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період вересень 2009 року - грудень 2010 року на загальну суму 504 751 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.02.2013 відповідачем прийнято повідомлення-рішення:

- № 000012200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630 938 грн., у т.ч.: 504 751 грн. основного платежу та 126 187,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 000022200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 788 673,75 грн., в т.ч.: 630 939 грн. основного платежу та 157 734,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В ході перевірки встановлено, що позивач у вересні 2009 року - грудні 2009 року, вересні 2010 року, грудні 2010 року мав взаємовідносини з ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія».

Матеріалами справи встановлено, що згідно тендерної пропозиції та за рішенням тендерного комітету позивача № 302/1 від 04.08.2009 позивач (замовник), з однієї сторони та ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» (підрядник), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали договір № ПР/Е-09884/НЮ від 01.09.2009, за яким підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт силових та тягових трансформаторів в обсягах відповідно до додатку та ввід їх в експлуатацію на тягових підстанціях замовника у терміни, які передбачені графіком виконання капітального ремонту.

Окрім того, у вересні 2010 року позивачем від ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» отримано послуги із заміни комплектуючих (каната пересуву вантажного візка вантажопідйомного крану), а в 2010 році позивачем було укладено договір з ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» № ПР/Е-101205/НЮ від 27.12.2010 на виконання капітального ремонту.

Згідно листа Держгірпромнагляду, спроможність ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» виконувати роботи підвищеної небезпеки при ремонті силових електротрансформаторів на залізниці у вищезазначеному висновку експертизи не розглядались, аналіз виробничої бази і складу працівників не виконувалися, у зв'язку із відсутністю цієї діяльності у поданій в 2008 році заявці підприємства.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2012 по справі № 412/42/2012, який набрав законної сили, діяльність TOB «ВКФ «Східна будівельна компанія» була визнана фіктивною за період з 30.07.2007 по 02.12.2010, в тому числі у період, коли позивач мав взаємовідносини з TOB «ВКФ «Східна будівельна компанія» - вересень-грудень 2009 року, вересень 2010 року, грудень 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що витрати стосовно надання послуг з капітального ремонту силових та тягових трансформаторів та послуг із заміни каната пересуву вантажного візка вантажопідйомного крану, які нібито отримані від TOB «ВКФ «Східна будівельна компанія» в період вересень-грудень 2009 року, вересень та грудень 2010 року, підприємством ДП «Придніпровська залізниця» не підтверджені.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств).

Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 зазначеного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

В даному випадку судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» були належним чином оформлені та відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2012 по кримінальній справі № 412/42/2012 діяльність ТОВ «ВКФ «Східна будівельна компанія» була визнана фіктивною, з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, що підтверджує відсутність необхідних трудових ресурсів та виробничих активів для виконання спірних робіт за договорами з позивачем.

Дана обставина правомірно врахована судами попередніх інстанцій, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на їх підставі податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний