Ухвала суду № 58189738, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/4760/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014

у справі № 804/1600/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 0003542204 від 28.11.2013 Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2013 року, складено акт № 877/04-66-22-04/32835945 від 30.10.2013, в якому зафіксовано порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, враховуючи строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановлені п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 15 991 780 грн. за вересень 2013 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 28.11.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0003542204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 991 780 грн.

В ході перевірки позивача досліджувалась податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2013 року № 9065988211 від 18.10.2013, довідка «Про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого в звітному податковому періоді та підлягає включанню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Д2)» за вересень 2013 року № 9065985023 від 18.10.2013, поданих в електронному вигляді до відповідача та бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Матеріалами справи встановлено, що в період з 26.04 по 13.06.2012 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 727/22-517/32835945 від 20.06.2012, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000010221 від 30.07.2012 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання у сумі 2 550 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 787 344 грн.

Позивачем було оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 787 344 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.3014 у справі № 2а/0470/9245/12 частково задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2012, якою було відмовлено у задоволенні позову, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 302 341 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з податкової декларації по податку на додану вартість неможливо було встановити здійснення чи нездійснення платником податку розрахунків з контрагентами, та закінчення строку позовної давності щодо тих чи інших зобов'язань особи, тож висновки, покладені в основу акту камеральної перевірки позивача № 877/04-66-22-04/32835945 від 30.10.2013 не засновані на первинних документах позивача, регістрах його бухгалтерського обліку, інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, складання акту камеральної перевірки № 877/04-66-22-04/32835945 від 30.10.2013 та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003542204 від 28.11.2013 тривала процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000020221 від 30.07.2012; відповідно до акту «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Місія-1» щодо достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2012 року» № 727/22-517/32835945 від 20.06.2012 у позивача відсутня заборгованість перед контрагентами по господарським операціям, за якими виник податковий кредит, та в подальшому від'ємне значення у податкові періоди липень-жовтень 2008 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 зазначеного Кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Тобто, податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року було оскаржене в судовому порядку та станом на момент проведення камеральної перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не мало обов'язкової сили та не підлягало виконанню до набрання судовим рішенням законної сили.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, застосування приписів зазначеної норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Вказаний позивачем в рядку 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року залишок від'ємного значення в розмірі 15 991 780 грн. є залишком від'ємного значення попередніх податкових періодів та не є сумою бюджетного відшкодування та не заявлявся платником податків до бюджетного відшкодування в звітних податкових періодах з серпня 2008 року по вересень 2013 року.

Тобто, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не вказує на прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки помилково застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим, зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням є помилковим.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний