Постанова № 58189286, 31.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Справа № 816/4694/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В., Філатова Ю.М.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 816/4694/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області № 208-17 від 05.11.2015 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 816/4694/15 позовні вимоги задоволено: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області № 208-17 від 05.11.2015 р.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 816/4694/15 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки TOYOTA моделі HIGHLANDER, тип легковий універсал В, з обємом двигуна 3456 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, дата реєстрації 26.10.2013 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ 519944 (а.с. 26-27).

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі з пп. 267.6.2 п. 267 ст. 267 ПК України, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС в Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» № 208-17 від 05.11.2015 р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» в розмірі 25000,00 грн. (а.с.7).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 208-17 від 05.11.2015 р., яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобовязання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах ПК України, зокрема, пп. 12.3.4. п. 12.3, п. 12.5 ст. 12, та не узгоджується із вимогами принципу верховенства права.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 р.(надалі Закон № 71-VIII), яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, введений транспортний податок.

Згідно з п. 54.3.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно п. 267.1.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно п. 267.2.1 цієї статті є об'єктами оподаткування.

В п. 267.2.1 ст. 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Згідно з п. 267.5.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,0 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно п. 267.2.1 цієї статті.

При цьому, згідно з п. 14.1.251 ст. 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 14.1.163 ст. 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше. Відповідно п. 267.4, п. 267.5 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,0 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно п. 267.2.1 ст. 267 ПК України. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно з п. 267.6.1, п. 267.6.2 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Водночас, в п. 10.1.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, в склад якого, відповідно п. 265.1.2 ст. 265 ПК України входить транспортний податок.

Відповідно п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Отже, транспортний засіб, який рахується за позивачем, є обєктом оподаткування в розумінні п. 267.2.1 ст. 267 ПК України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що за позивачем зареєстровано транспортний засіб, а саме автомобіль марки TOYOTA моделі HIGHLANDER, тип легковий універсал В, з обємом двигуна 3456, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 р.в., дата реєстрації 26.10.2013 р., а отже у відповідності до норм діючого законодавства є об'єктом оподатковування в розумінні приписів ст. 267 ПК України.

Таким чином, грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 208-17 від 05.11.2015 р. є таким, що винесене у відповідності до норм діючого податкового законодавства та підлягає сплаті.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що у п. 12.3.4 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), а в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, колегія суддів зазначає, що рішення 47 позачергової сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 30.01.2015 р. «Про місцеві податки і збори», яким встановлений розмір транспортного податку у 2015 році, офіційно оприлюднене Полтавською міською радою у газеті «Полтавський вісник» № 6 від 06.02.2015 р. Пунктом 3.4 розділу ІІІ додатку № 1 до рішення 47 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 30.01.2015 р. «Положення про податок на майно» встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1. п. 267.2. ст. 267 ПК України.

В перехідних положеннях Закону № 71-VIII , яким були внесені зміни до ПК України щодо особливостей справляння транспортного податку, зазначені особливості прийняття рішення щодо встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку, на 2015 р. та як передбачено в п. 1 Прикінцевих положень цього Закону органам місцевого самоврядування (сільським, селищним міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01.02.15 р., прийняти відповідні рішення.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що Полтавською міською радою були дотримані норми чинного законодавства при прийнятті рішення від 30.01.2015 р. «Про місцеві податки і збори».

При цьому колегія суддів зазначає, що виходячи з приписів ПК України встановлення іншого розміру (збільшення або зменшення) транспортного податку не віднесено до компетенції місцевих рад. В свою чергу, рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори з тих підстав, що такі прямо закріплені законодавцем нормами Податкового Кодексу України.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавець, приймаючи Закон № 71-VІІІ, фактично створив умови, які не сприяють юридичній визначеності, що породжує втручання у мирне володіння майном

Такий висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що прийнятий нормативний акт, який вказує про необхідність прийняття рішень щодо встановлення саме у 2015 році транспортного податку, хоча сам нормативний акт, який це встановив набрав чинності також у цей же бюджетний період - 2015 рік, та законодавець залишив в силі діючу норму закону, згідно якої діє особливий, визначений законом порядок в частині застосування встановленого місцевого податку, а саме пп. 12.3.4. пункту 12.3., 12.5 ст. 12 ПК України, згідно якого рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, жодним чином не обмежено право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14.10.2010 р., прийнятому у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що введення нового виду податку «транспортного податку» на підставі Закону № 71-VІІІ слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Судова колегія, перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність його вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, дійшла висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у відповідності та у спосіб, що передбачені ПК України.

Судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 816/4694/15 прийнята з порушенням норм матеріального права вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 816/4694/15 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 816/4694/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 39680655) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 535,92 грн. (пятсот тридцять пять гривень) 92 коп.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2016 року.