Ухвала суду № 58188943, 16.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р.Справа № 6/472/07/5016

Категорія: 8.2.13Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва до Заводського районного військового комісаріату м.Миколаєва та Миколаївського обласного військового комісаріату про стягнення за рахунок активів податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2007 року ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Заводського районного військового комісаріату м. Миколаєва про стягнення за рахунок активів відповідача заборгованості - податкового боргу в сумі 1780,64 грн., з яких 1769,00 грн. - податкове зобов'язання, визначене згідно податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006 року № 0010081702/0, а 11,63 грн. - пеня за несвоєчасну сплату вказаного податкового зобов'язання, 0,01 грн. - пеня за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задоволено. Стягнуто з Заводського районного військового комісаріату м. Миколаєва на користь Державного бюджету заборгованість в сумі 1780,64 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Миколаївського обласного військового комісаріату 11 грудня 2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника апелянта в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - Заводський районний військовий комісаріат м. Миколаєва зареєстрований у виконкомі миколаївської міськради 25.05.1999р. за №28-01/436 та 11.11.1997р. включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 5).

Також, Заводський РВК м.Миколаєва є платником податків і зборів, передбачених законом України «Про систему оподаткування»та зареєстрований (взятий на облік), як платник податків в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 25.05.1999р. за №369.

В листопаді 2006 року працівниками Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва була проведена позапланова виїзна перевірка Заводського РВК м.Миколаєва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 13.11.2006 року, за результатами якої був складений акт №1267/23-600/09609553 від 16.11.2006 р. (а.с.8).

В ході даної перевірки податковим органом були виявлені порушення відповідачем вимог ст.ст.3,5,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»№1963 від 11.12.1991р., а саме: неподання розрахунків до податкового органу по цьому податку за період 2003-2006 р.р. та неперерахування до бюджету сум вказаного податку, в наслідок чого занижено податкове зобовязання на суму 1769грн. (т.б. 2003р. 400грн., 2004р. 400грн., 2005р. 507грн., 2006р. 462грн.).

За результатами вказаної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006 року №0010081702/0, яким відповідачу було визначено податкове зобов'язання з податку з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 1769,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в 1734,50 грн. (а.с.20).

Окрім того, 26.04.2007р. працівниками ДПІ була проведена ще одна невиїзна документальна перевірка відповідача, якою було встановлено порушення Заводським РВК п.7.3 Інструкції «Про порядок обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища»№162/379 від 19.07.1999р., п.п.9,10 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища»(затв. Постановою КМУ №303 від 1.09.1999р.) та п.п.5.3.1,5.3 п.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ. За результатами цієї перевірки було складено акт №15-336-09609553, на підставі якого, прийнято повідомлення-рішення від 26.04.2007р. При цьому, узгоджена сума податкового зобовязання становила 21,80грн., а оскільки основний борг по даному порушенню відповідачем було сплачено, то залишок пені становив 0,01грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ, «Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року №290, відповідачу, у звязку із несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання з податку з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, станом на день звернення до суду із позовом, т.б. на 24.07.2007 року, було ще нараховано 11,63 грн. пені, та 0,01 грн. - залишок пені за наслідками розрахунків з бюджетом, згідно податкового повідомлення від 26.04.2007 року №0007241503/0 про визначення штрафу в сумі 21,80 грн. за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджується наданим розрахунком та довідкою про взаєморозрахунки з бюджетом.

Не погоджуючись з правомірністю визначення податкового зобовязання, в 2007 році Миколаївським обласним військовим комісаріатом (як фактичним правонаступником Заводського РВК) до суду було подано позов про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006р. №0010081702/0.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.11.2007 року у справі №6/660/07, вказаний адміністративний позов Миколаївського обласного військового комісаріату було задоволено, а спірне податкове повідомлення - рішення від 20.11.2006 року №0010081702/0 скасовано.

Однак, в подальшому, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2009р., вищевказану постанову господарського суду Миколаївської області від 13.11.2007р. було скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено Миколаївському обласному військовому комісаріату у задоволенні цих позовних вимог.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20.11.2006р. №0010081702/0 є чинним, то нараховані цим рішенням штрафні (фінансові) санкції підлягають безумовному стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в звязку з встановленими в ході вказаних вище перевірок порушеннями відповідачем податкового законодавства та не сплати останнім у встановлені строки своїх податкових зобовязань, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, на підставі прийнятих вказаних вище повідомлень-рішень, 04.12.2006р. направила на адресу Заводського РВК м.Миколаєва першу податкову вимогу (вручена 10.01.2007р.), а 15.02.2007р. другу податкову вимогу (вручено 1.03.2007р.), однак, не зважаючи на ці обставини, зазначена заборгованість відповідачем була сплачена лише частково і, станом на 20.07.2007р., борг до бюджету становив 1780,64грн.

Як слідує з частини 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до змісту п.5 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду рішень суду 1-ї інстанції, набирають сили з дня їх проголошення.

Згідно п.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, приймаючи до уваги обставини справи та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2009 року, якою було скасовано постанову господарського суду Миколаївської області від 13.11.2007р. та прийнято нове рішення про відмову Миколаївському обласному військовому комісаріату у задоволенні вищевказаних позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.11.2006 року №0010081702/0, судовою колегією встановлено, що станом на день розгляду справи судами 1-ї та 2-ї інстанцій, це податкове повідомлення-рішення ДПІ про визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 1769 грн. та застосовані до відповідача фінансові санкції (пеня) - є чинними та відповідно, підлягають безумовному виконанню відповідачем (або його правонаступником).

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року №509-ХІІ, Державні податкові інспекції мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми пені сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

А згідно із приписами п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України №2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що станом на день розгляду справи, як судом 1-ї інстанції, так і судом апеляційної інстанції, визначена діючим (чинним) до цього часу податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2006р. №0010081702/0 заборгованість в загальному розмірі 1780,64грн. залишилася відповідачем несплаченою, то позовні вимоги ДПІ дійсно є обгрунтованими та підлягають задоволенню, що і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Також, слід зазначити, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що, в даному випадку, і було зроблено Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,207,254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_1