Ухвала суду № 58187252, 08.06.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 656/64/16-к

Справа № 11-кп/791/524/16 Головуючий у 1-ї інстанції Ковальчук Т.М.

Категорія: ч.2 ст.15- ч.3 ст. 185 КК України Доповідач - Ковальова Н.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючої судді Ковальової Н.М.

Суддів:Калініної О.В., Сажинова В.В.

При секретаріОсипенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження за № 12015230170000014 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 09 березня 2016 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що мешкає по вул..Леніна в с.Веселівка Іванівського району Херсонської області, не працевлаштованого, в силу ст..89 КК України не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід обрано у виді тримання під вартою взявши ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Строк покарання відраховується з 09 березня 2016 року.

Учасники судового провадження:

Прокурор Безушко Т.Г.

Обвинувачений ОСОБА_1

Захисник ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02.12.2015 року близько 07.00 години знаходячись в с.Веселівка Іванівського району Херсонської області по вул.. Миру, шляхом вільного доступу проник на територію колишньої будівлі навчально-виховного комплексу Веселівська школа-сад звідки умисно, таємно з корисливих мотивів вчинив крадіжку дошок, та брусу на загальну суму 160, 60 грн. спричинивши матеріальну шкоду Шотівській сільраді Іванівського району Херсонської області, але злочин не закінчив до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції.

Суд першої інстанції такі дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду, вважає його таким, що підлягає зміні через суворість призначеного покарання. Зазначає, що при призначенні покарання судом не прийнято до уваги щире каяття та безпосередню допомогу слідству, що на утриманні має неповнолітнього сина, що порушено право на захист, оскільки суд не призначив йому захисника.

Посилається і на те, що мало місце морального впливу на нього працівниками поліції, оскільки він перебував поруч з місцем вчинення злочину.

Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, та прохали задовольнити її, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, де сторони залишились на своїх міркуваннях, надавши останнє слово обвинуваченому, який прохав задовольнити апеляційні вимоги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до слідуючого.

Суд, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд має з'ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Тобто, якщо обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідуванням кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вправі провести судовий розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку.

Як вбачається з технічного запису судового провадження, кримінальне провадження розглянуто в скороченому порядку, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, погоджувався із предявленим йому обвинуваченням і фактичних обставин вчинення ним злочину не оспорював, та йому розяснено наслідки ч.3 ст.349 КК України у тому числі і те, що буде позбавлений права оскаржувати фактичні обставини в апеляційному порядку.

Отже, ОСОБА_1 позбавлений можливості оскаржувати фактичні обставини, зазначаючи в апеляційній скарзі що мало місце морального впливу на нього працівниками поліції, оскільки він перебував поруч з місцем вчинення злочину.

Злочинні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.2ст15, ч.3 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення.

Під час судового провадження у суді ОСОБА_1 клопотання про призначення йому захисника не заявляв, що підтверджується технічним записом судового провадження, і відповідно до ст. 52 КПК України участь захисника за даним кримінальним провадженням не є обовязковою, а тому посилання апелянта на те, що судом не призначено йому захисника є необґрунтованим.

Доводи обвинуваченого про те, що суд при призначенні покарання не врахував його щире каяття та безпосередню допомогу слідству, та що на утриманні має неповнолітнього сина, є безпідставними, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу: негативну характеристику за місцем проживання; наявність на утриманні малолітнього сина; що в силу ст.89 КК України не судимий, але на протязі 2015 року неодноразово обвинувачувався за ч.1 ст.185, ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 КК України із закриттям провадження у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення, у якості помякшуючих вину обставин суд врахував щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуючих вину обставин не встановлено та призначив покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і з таким висновком погоджується колегія судів і підстав для помякшення покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія не вбачає.

У звязку з внесенням змін Законом України №838-У111 від 26.11.2015 року до ч.5 ст.72 КК України, то підлягає зарахуванню ОСОБА_1 у строк покарання попереднє увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, починаючи 09.03.2016 року по 08.06.2016 року.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 09.03.2016 року щодо нього - без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього увязнення в період з 09.03.2016 року по 08.06.2016 рік.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим ОСОБА_1 у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Учасники процесу можуть отримати у суді копії ухвали.

Судді: (три підписи)

згідно оригінала суддя Ковальова Н.М.