Ухвала суду № 58187195, 02.06.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 661/4793/15-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 22ц/791/1293/16 Доповідач Воронцова Л. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_2,суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,секретарОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новокаховського міського суду Херсонського області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_8, діюча від імені ОСОБА_7, звернулася до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2012 року між нею і ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передає ОСОБА_6 у власність грошові кошти у сумі 200000 грн., а остання зобовязувалася повернути позику у строк до 01.12.2012 року. На день подачі позову до суду першої інстанції відповідач частково виконала свої зобовязання в сумі 93204,79 грн. і заборгованість становить 106795,21 грн.

Уточнивши та збільшивши у ході судового розгляду справи позовні вимоги, позивач просила суд, з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, стягнути з ОСОБА_6 на її користь 205807,53 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 лютого 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 заборгованість за договором позики в сумі 106795,21 грн., інфляційні збитки в розмірі 76341,80 грн. і 3 % річних в сумі 10551,93 грн., а всього 193688,94 грн. та судові витрати в сумі 1936,89 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині стягнення інфляційних збитків і 3 % річних скасувати, ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли зобов'язання за договором позики, які позичальником не виконуються належним чином, існує заборгованість, яку у добровільному порядку відповідач не сплатила, тому наявні підстави для стягнення заборгованості, інфляційних витрат і 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 цього ж Кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом, 15 лютого 2012 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 було укладено договір позики, за умовами якого останній передано у власність грошові кошти в сумі 200000 гривень і вона зобовязалася їх повернути, з урахуванням додаткової угоди до договору, у строк до 01 грудня 2012 року. Підписання договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики (п. 8) /а. с. 7, 8 зворот/.

На час звернення до суду ОСОБА_7 з позовом, відповідач частково виконала зобовязання за договором позики у сумі 93204,79 грн., що підтверджується випискою по кредитному ліміту та розпискою ОСОБА_7 про отримання у певних сумах грошових коштів /а. с. 9-10/.

Станом на 01 грудня 2015 року заборгованість відповідача за договором склала 106795,21 грн.

Судом правильно встановлена сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 76341,80 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 10551,93 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позову та правомірно поклав на ОСОБА_6 обов'язок повернення заборгованості за договором позики в сумі 106 795,21 грн. та застосував відповідальність за невиконання боргових зобовязань, відповідно до ст. 625 ЦК України, у вигляді інфляційних збитків в розмірі 76341,80 грн. і 3 % річних в сумі 10551,93 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що протягом часу дії договору позики позивач неодноразово пропонувала виконати зобовязання, але ОСОБА_7 не висловлювала зацікавленість в отриманні коштів та виконанні договору, підлягають відхиленню, оскільки вони не стверджені належними і допустимими доказами, відповідач знала про існування у позивача карткового рахунку у ПАТ КБ «ПриватБанк» і мала реальну можливість виконати зобовязання у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом в останній день перебігу строку позовної давності, що свідчить про намір позивачки отримати додаткові кошти, підлягають відхиленню, оскільки, не впливають на характер спірних правовідносин і висновки суду не спростовують, а позивач скористалась наданим їй правом у законний спосіб.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нові факти та засоби доказування, висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонського області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий підпис ОСОБА_2Судді: підпис підписОСОБА_3 ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 06 червня 2016 року

Ухвала набрала законної сили 02 червня 2016 року

Суддя Секретар судового засідання ОСОБА_3 ОСОБА_5