Ухвала суду № 58185918, 01.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 876/9578/14

ЛЛьвівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Святецького В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10 лютого 2014 року №№0000532210/1974 та 0000542210/1975.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що господарські операції з ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «ТПК «Груп», ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Укрміксі» та ПП «БК Аструм» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Щодо висновків суду про залучення до виконання робіт субпідрядних організацій та доказів про те, що до виконання зазначених договорів залучались треті особи, зазначає, що такими доказами являються власне договори та акти виконаних робіт з ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «БК Адена» .

Вважає, що поза увагою суду залишились операції з придбання товарів в ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ПП «БК «Аструм», при винесенні постанови не повністю та не всебічно встановлено всі обставини справи та в цій частині не наведено мотивів суду.

Доводи відповідача щодо нереальності операцій позивача з ТзОВ «А-Знак», ТзОВ 1 «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ПП «БК «Аструм» по суті ґрунтуються на Актах перевірки останніх, що на думку апелянта, недостатньо для формування висновків щодо безтоварності господарських операцій.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 16.01.2014 року № 28, згідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Монтаженергопроект» з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «А-Знак» за серпень 2012 року, з ТзОВ «ТПК Груп» за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, з ТзОВ «БК «Адена» за жовтень 2012 року, з ТзОВ «Укрміксі» за листопад 2012 року, січень 2013 року, з ПП «БК Аструм» за квітень 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки № 35/22/22-1/37656463 від 28 січня 2014 року, яким встановлено порушення зі сторони позивача п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток по безтоварних операціях в сумі 99 500,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 99 500,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по безтоварних операціях на загальну суму 419 476,00 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 5 896,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 151 865,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 77 185,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 41 985,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 82 704,00 грн., за січень 2013 року в сумі 15 336,00 грн., за березень 2013 року в сумі 30 833,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 13 672,00 грн..

На підставі Акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року № 0000532210/1974, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 149 250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 99 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49 750,00 грн.; № 0000542210/1975, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 629 214,00 грн., в тому за основним платежем - 419 476,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 209 738,00 грн.

Також судом встановлено, що ТзОВ «Монтаженергопроект» укладались договори № 26/10/11-03 від 26.10.2011 року з Українським Католицьким університетом Української Греко-Католицької Церкви згідно якого, виконавець (ТзОВ «Монтаженергопроект») зобов'язаний здійснити поставку матеріалів, електрообладнання та виконати електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню комплексу будівель Українського Католицького Університету УГКЦ за адресою: АДРЕСА_1 та № 20/12/11-01 від 20.12.2011 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно якого виконавець (ТзОВ «Монтаженергопроект») зобов'язаний виконати проектні та електромонтажні роботи з використанням власного обладнання та матеріалів (крім будівельної частини) по будівництву/монтажу у м. Городок зі здачею об'єкта в експлуатацію. Даними договорами передбачено, що виконавець має право за згодою замовника залучати до виконання договору третіх осіб.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не враховано, що головною ознакою правомірності формування податкового кредиту є реальність здійснення господарської діяльності між підприємствами, яка підтверджується наявністю первинних документів, що оформлені належним чином та містять дані про зміст господарських операцій.

Доказів про те, що до виконання вищезазначених договорів залучались треті особи позивачем не представлено та не представлено жодних інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій. А відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» та ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК «Адена», ТзОВ «Укрміксі», ПП «БК Аструм».

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Проте, як правильно відзначив суд першої інстанції, сама по собі наявність оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар чи роботи до складу податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого виконання будівельних робіт, поставка матеріалів для їх виконання тощо повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для цих операцій.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, не несуть достовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентами, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що листами № 163 від 13.06.2014 року Українського католицького університету Греко-Католицької Церкви та № 17/06 від 17.06.2014 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повідомлено, що роботи на підставі укладених договорів виконувались лише ТзОВ «Монтаженергопроект», а з іншими контрагентами по даних роботах підприємства не співпрацювали.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» та ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК «Адена», ТзОВ «Укрміксі», ПП «БК Аструм».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року по справі № 813/1366/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Святецький

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 06.06.2016 року.