Ухвала суду № 58185914, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 876/3203/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

27.10.2015 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, в якому просить:

визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації а АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів);

зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) вкладнику ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів);

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів), на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації а АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року клопотання задоволено та зупинено провадження у даній справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є встановлення правових, фінансових та організаційних засад функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (відповідно до ст.1), тому обставини, що будуть встановлені у рішенні Конституційного Суду України, щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можуть вплинути на розгляд даної справи.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її необґрунтованою та незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при постановлені ухвали не взято до уваги що, відповідно до положень ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», у разі прийняття Конституційним судом України ймовірно рішення про задоволення подання Верховного Суду України та визнання неконституційним положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI положення вказаного закону втратять чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність, тобто будуть застосовуватись до правовідносин, які виникнуть після ухвалення рішення Конституційним судом України.

Апелянт звертає увагу на те, що станом на день розгляду справи №813/5911/15 правовідносини вже настали, право позивача вже було порушено, у зв'язку із чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду, а ймовірне рішення Конституційного суду України про задоволення подання та визнання неконституційним Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не буде розповсюджуватись на правовідносини, які виникли до його ухвалення.

Також, зазначає, що у разі прийняття Конституційним судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», сторони у справі не позбавлені права на звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Апелянт вважає, що зупинивши провадження у справі суд позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Апелянт стверджує, що зупинення провадження у справі може призвести до порушень його прав та інтересів, оскільки 02.10.2015 року рішенням №181 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначила конкретні строки процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» (з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року) і не допускається забезпечення позову шляхом зупинення судом рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави та строки для обов'язкового зупинення провадження у справі та для випадків, коли суд має право зупинити провадження у справі, строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації а АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів); зобов'язання уповноваженої особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) вкладнику ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів); зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів), на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації а АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Встановлено, що 03.07.2015 року Пленумом Верховного Суду України було прийнято постанову № 13 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України від 23.02.2012 № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України».

В силу ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

У справі «Бел лет проти Франції» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які ставлять втручання у її права».

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». У своїй практиці Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувалися судом у справі «Странніков проти України», де суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

Згідно вимог ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони у справі не позбавлені права на звернення до суду у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішення справи, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (п.5 ч.1 ст.245 КАС України).

Таким чином, зупинивши провадження у справі суд першої інстанції позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані п.1 ст. 6 Конвенції прав про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи рішення про зупинення провадження у справі, судом першої інстанції не наведено належного обґрунтування для зупинення провадження у справі, не визначено сукупності обставин, які об'єктивно перешкоджали розгляду справи про визнання розпорядження протиправним та його скасування. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість винесеної ухвали про зупинення провадження у справі.

За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відтак, оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.199, ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року про зупинення провадження у справі №813/5911/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.06.2016 року