Ухвала суду № 58185093, 19.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2016 рокусправа № 804/659/16

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

при секретарі судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року

у адміністративній справі № 804/659/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 013-03727-160115 «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), оформлені листом вих. № 05-3149610 від 27.11.2015 року; та про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на шкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 013-03727-160115 «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015 року у розмірі 5500,00 доларів США за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; а також про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення вкладника - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в Загальний реєстр (вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб» за договором банківського вкладу №013-03727-160115 «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015 року у розмірі 5500,00 доларів США.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав порушення судом норм матеріального права, зокрема, вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внаслідок чого було порушено її право на отримання гарантованої суми вкладу, у зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення її вимог у цій справі в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з нижченаведеного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2015 року між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 013-03727- 160115 «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015 р. та додаткову угоду №1 до договору № 013-03727-160115 від 16 січня 2015 р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого позивачу відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 на суму 5 500 доларів США (п'ять тисяч п'ятсот доларів США 00 центів), строком на три календарних місяця, тобто по « 16» квітня 2015 року (п.1.3 Договору). При цьому, пунктом 1.8. зазначеного Договору було обумовлено, що зарахування вкладу на рахунок позивачки мало здійснюватися з її власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами Договору.

Разом з тим, п.1 Додаткової угоди, укладеної між позивачем та банком, сторони домовились викласти п.1.8. статті 1 Договору в іншій редакції, якою передбачалося, що «Зарахування Вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу байку в день укладання сторонами цього Договору...»

Як вбачається з матеріалів справи, перерахування грошових коштів загальним розміром 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США на відкритий на ім'я позивачки депозитний рахунок № НОМЕР_2, було здійснено фізичною особою ОСОБА_4 зі свого депозитного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №44451312, та свідчить про те, що вказана операція не передбачала фактичного переміщення «реальних» грошових коштів і здійснювалась лише за рахунок внутрішньо банківських проводок, що також підтверджується витягом з реєстру операцій.

Під час вирішення спору у цій справі судом першої інстанції встановлено, що фактично кошти на поточний рахунок позивача вносилися фізичною особою ОСОБА_4 шляхом безготівкового перерахування з рахунку на рахунок, що суперечить постанові правління Національного Банку України № 365 від 16.09.2013 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», якою визначено, що безготівкове перерахування коштів в іноземній валюті можливе лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку, а також є порушенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «Дельта Банк», відповідно якого зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, наведені вище обставини були виявлені Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» під час здійснення перевірки договорів (правочинів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 статті 38 Закону, яка проводилася у зв'язку з віднесенням постановою Правління Національного банку України № 150 публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, та запровадженням рішенням від 02 березня 2015 року № 51 тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року, з призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

Про результати перевірки та її наслідки, а саме, про нікчемність відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» Договору банківського вкладу (депозиту) № 013-03727-160115 від 16.01.2015 р., та про не включення інформації щодо вказаного Договору банківського вкладу (депозиту) №013-03727- 160115 від 16.01.2015 р. до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачку було повідомлено листом за №05-3149610, що позивачка вважає протиправними діями відповідача в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №013-03727-160115 від 16.01.2015 та протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення її до переліку вкладників, які маютю право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача з приводу укладання саме 16.01.2015 року договору банківського вкладу та отримання в цей же день грошових коштів у розмірі 5 500 доларів США від ОСОБА_4 свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже про їх нікчемність.

Такі висновки суду першої інстанції мотивовані судом тим, що відповідно до статті 37 Закону, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Також Закон визначає повноваження уповноваженої особи Фонду під час дії тимчасової адміністрації. Зокрема, стаття 38 Закону передбачає, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно 8 частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перевірка здійснювалася на виконання Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 року, та на виконання рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27.07.2015 року.

Перевірці підлягали договори (правочини) за вкладними операціями, передані на розгляд Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» Комісією з перевірки вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк», відповідно до протоколу від 14.09.2015 року, і за результатами перевірки було виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно.

Так, дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. З огляду на це, вказані фізичні особи ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу.

При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. До того ж, зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку - були здійсненні в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідн якої АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.Оскільки керівників структурних підрозділів Банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлені Постановою № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» - 15.01.2015 року, суд першої інстанції правильно визначив, що факт надання переваги Банком кредиторам є доведеними щодо договорів банківського вкладу, укладених з 16.01.2015 року включно.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції, укладання між Банком та фізичними особами починаючи з 16.01.2014 року договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, оскільки станом на час укладення між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу (депозиту) № 013-03727- 160115 «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015 р. та додаткову угоду №1 до договору № 013-03727-160115 від 16 січня 2015 р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого позивачу відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 на суму 5 500 доларів США (п'ять тисяч п'ятсот доларів США 00 центів), строком на три календарних місяця, тобто по « 16» квітня 2015 року (п.1.3 Договору), і перерахування фізичною особою ОСОБА_4 зі свого депозитного рахунку грошових коштів загальним розміром 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США на відкритий на імя позивачки депозитний рахунок № НОМЕР_2, ПАТ «Дельта Банк» постановою Правлінням Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року було вже віднесено до категорії проблемних, і відповідно ПАТ «Дельта Банк» не мав права проводити операції по рахунку ОСОБА_4, а відповідач по справі діючи у відповідності до вимог п.п.3 п.2 ст. 37 Закону №4452-VI мав усі правові підстав обмежити операції за рахунками позивача з метою з'ясування наявності чи відсутності порушення зазначених вище обмежень.

Обґрунтованими судова колегія також визнає висновки суду першої інстанції про порушення ПАТ «Дельта Банк» та позивачкою під час укладення договору банківського вкладу (депозиту) № 013-03727- 160115 «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015 р. та додаткову угоду №1 до договору № 013-03727-160115 від 16 січня 2015 р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США - приписів пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - Правила), затверджених Рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20 березня 2013 року (з відповідними змінами), в якому чітко прописано, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається.

Оскільки операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_4 на поточний рахунок позивачки суперечить постанові правління Національного Банку України № 365 від 16.09.2013 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», якою визначено, що безготівкове перерахування коштів в іноземній валюті можливе лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку, а в даному випадку кошти на рахунок позивачки вносилися третьою особою шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Уповноважена особа у спірних правовідносинах діяла та діє у межах повноважень наданих, зокрема, в порядку статтей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів», та з дотриманням встановленого принципу щодо найменших збитків для вкладників, і відповідно мала усі законні підстави щодо тимчасового обмеження (під час здійснення тимчасової адміністрації) операцій щодо виплат суми відшкодування позивачці за договором банківського вкладу (депозиту) та банківського рахунку..

Доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, та не доводять факт порушення з боку відповідачів її прав під час дії тимчасової адміністрації ліквідації банку, а саме, не доводять факту настання негативних наслідків, оскільки відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами протягом процедури ліквідації уповноважена (особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, тобто фактично доповнювати або змінювати перелік вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, а Фонд вказані зміни враховує до Реєстру вкладників, а відповідно твердження позивачки про настання для неї негативних наслідків у вигляді неможливості отримати відшкодування не відповідають дійсності.

Судова колегія також враховує те, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону системою гарантування вкладів фізичних осіб є сукупність відносин між банками та вкладниками, що регулюються цим Законом, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, і метою запровадження такої системи, згідно Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Водночас, особа яка вступає в комерційні відносини з конкретним банком, залучаючи власні кошти на депозит в банку, свідомо несе ризик неповернення вказаних коштів у випадку визнання банку неплатоспроможним та неможливістю виконання банком своїх зобов'язань. Держава в особі уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб здійснює співпрацю з банками та гарантує повернення вкладникам банку повернення їх вкладів лише в межах визначеної суми. Проблемний банк не може повністю перекладати власні зобов'язання перед вкладниками на фонд гарантування та на уповноважену особу гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема й шляхом внесення коригувань до структури банківського балансу шляхом збільшення чи зменшення зобов'язань банку перед окремими особами. Такі дії банку суперечать вимогам Закону та призводять до неправомірних відрахувань Фонду гарантування, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга позивачки - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський