Постанова № 58185048, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 804/10491/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

при секретарі судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицак Ігоря Юліановича на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 804/10491/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицак Ігоря Юліановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року частково задоволено адміністративний позову ОСОБА_2, та визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича щодо не включення ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича включити ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_2 судом відмовлено, а з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок його бюджетних асигнувань стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 146,16 грн..

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицак І.Ю. з підстав помилкового застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положень ст.37 та ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладі фізичних осіб», а також неврахування судом першої інстанції визначених законом повноважень Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицак І.Ю. на перевірку документів, пов'язаних з укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб, саме на виконання яких уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «СТАНДРАТ» і було винесено наказ № 2/2-ОД від 19.06.2015 р. «про тимчасове обмеження здійснення банком на час ліквідації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами (а.с.30), та наказ № 11 від 09.09.2015 року «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними» згідно якого визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який надається до цього наказу, і до якого входить також позивач по справі, а також зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами (договорами) згідно переліку, який додається до цього наказу і до якого входить також позивач по цій справі (а.с.31-32)

За вищенаведених обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача, та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволені вимог позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час і місце його проведення, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи у його відсутності

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2015 року між позивачем та ПАТ КБ «Стандарт» було укладено договір № РС-016535/17-00095, за умовами якого ПАТ КБ «Стандарт» відкрив позивачу поточний рахунок та зобов'язувався здійснювати його розрахункове касове обслуговування. 29.01.2015 року, на розрахунковий рахунок позивача у ПАТ КБ «Стандарт» надійшли грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_3 з призначенням платежу - поповнення карткового рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 19.02.2015 року № 116 ПАТ КБ «Стандарт» було віднесено до категорії неплатоспроможних, а 19.02.2015 року виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 38 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт», 18.06.2015 року прийнято постанову Правління Національного банку України № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт», та 19.06.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 120 про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Стандарт».

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач 20.05.15 року звертався до ПАТ КБ «Стандарт» з вимогою про повернення грошових коштів з поточного рахунку у розмірі 190 000,00 грн., у зв'язку з чим отримав відповідь Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицак Ігоря Юліановича про не включення позивача до переліку вкладників ПАТ КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку зі зверненням до правоохоронних органів за фактом вчинення службовими особами ПАТ КБ «Стандарт» злочину по фактам, отриманим за результатом проведеної перевірки договорів (інших правочинів) укладених банкові протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (інших правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку.

Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, а відтак, у зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а право Уповноваженої особа по перевірці правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, і одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

При цьому, суд першої інстанції акцентував увагу на те, що у розпорядчому рішенні відповідача відсутнє посилання на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, факт отримання банком коштів на рахунок позивача не заперечується відповідачами по справі, а висновки Уповноваженої особи про нікчемність вкладу були зроблені у позасудовому порядку, до того ж, за висновками суду першої інстанції, відповідачами по справі не надано суду доказів того, що договір банківського рахунку по укладеному позивачем з ПАТ КБ «Стандарт» договору має ознаки передбачені у ч.4 статті 26 Закону № 4452-VІ, а внесення правоохоронними органами інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще не свідчить про протиправність дій позивача та/або посадових осіб, оскільки згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За вказаних обставин, та того, що переказ грошових коштів на рахунок позивача у ПАТ КБ «Стандарт» відбувся до моменту запровадження у ПАТ КБ «Стандарт» тимчасової

адміністрації, суд першої інстанції визнав, що у Уповноваженої особи не було правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку з чим, спираючись на приписи ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п.3 розділу 3, п.2 та п.4 розділу 4 Положення про порядок :відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, яке затверджено рішенням Виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 - суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича щодо не включення ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича включити ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_2, та приймаючи рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходить з помилковості висновків суду з огляду на наступне

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом № 4452-VI.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду визначені розробленим відповідно до Закону № 4452-VI Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 4452-VI метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з частинами 1-3 статті 27 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацією банку.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до виданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною 6 статті 27 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з пунктом 3 розділу І Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини 1 статті 52 Закону.

Згідно з пунктом 8 розділу І Положення вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІІ Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Положення протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 розділу IV Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що Законом № 4452-VI гарантоване право на відшкодування коштів лише особам, які є вкладниками банку, тобто фізичним особам, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменних депозитних сертифікатів.

ОСОБА_2 не укладав з ПАТ КБ «Стандарт» договору банківського вкладу (депозиту) чи договору банківського рахунку та не є власником іменних депозитних сертифікатів, а відповідно не є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, а тому не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Стандарт».

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак в результаті невірного тлумачення норм статей 2, 26, 27 Закону № 4452-VI прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є вкладником в розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 цього Закону та має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в ході перевірки уповноваженою особою було виявлено факт здійснення 29.01.2015р. перерахування Банком коштів з відкритого в Банку поточного рахунку ОСОБА_3 на поточний рахунок Позивача з призначенням платежу поповнення карткового рахунку, і вказаний переказ коштів між рахунками був проведений без надання банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на дані кошти. При цьому, вказане перерахування коштів на рахунок позивача було здійснено по завершенню робочого часу Банку, та без вивчення і аналізу вказаної операції службою фінансового моніторингу ПАТ КБ "СТАНДАРТ"

Враховуючи, що Національним банком України в лютому 2015 року було віднесено ПАТ КБ "СТАНДАРТ" до категорії проблемних у зв'язку з проведенням ПАТ КБ "СТАНДАРТ" ризикової діяльності, що призвела до погіршення показників його фінансового стану й створила загрозу інтересам кредиторів та вкладників банку, зокрема, у зв'язку з здійсненням останнім з кінця вересня до кінця грудня 2014 року готівкових операцій з порушенням законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на загальну суму близько 600 млн. грн., судова колегія визнає, що в силу положень ст.37 та ст.38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду мала усі правові підстави та право керуючись Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, прийняти рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по певних рахунках, і до переліку рахунків увійшов також рахунок що належить ОСОБА_2, з одночасним зверненням до правоохоронних органів із відповідною заявою про перевірку обставин, що викликають сумнів у добросовісності дій позивача при отриманні коштів від ОСОБА_3 (а.с.33).

Враховуючи вищенаведене, та з огляду на те, що уповноваженою особою листом від 05.06.2015 року № 05/06-982 (а.с.13-14) було повідомлено позивача про тимчасове обмеження по здійсненню банківських операцій по його рахунку до моменту закінчення розслідування правоохоронних органів, то судова колегія не вбачає бездіяльності уповноваженої особи щодо вирішення питання про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, судова колегія звертає також увагу на те, що ч.3 ст.38 Закону чітко визначено підстави за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Однією з цих підстав є встановлення обставин того, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч. 3 ст. 38). Саме на це посилається Уповноважена особа Фонду в обґрунтування висновку про нікчемність договору позивача з банком, вважаючи, що внаслідок розбивки великого вкладу позивач у взаємозв'язку з власником великого вкладу отримали переваги у вигляді штучного формування зобов'язань Фонду по відшкодуванню за рахунок Фонду вкладів тим особам, які сформували свої вклади за рахунок коштів та власників великих вкладів.

Між тим, відповідно до п.1 ч. 4 ст.38 Закону Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З наведеного у сукупності вбачається, що право на відшкодування коштів за рахунок Фонду мають фізичні особи - вкладники, які розмістили свої кошти у банку за договором банківського вкладу або банківського рахунку. Тобто, гарантії Фонду поширюються на кошти, які мають статус вкладу та розміщені за договором банку із фізичною особою.

У той же час, Законом передбачено право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомлення про це сторін договору.

В даному випадку, вказані функції реалізовані Уповноваженою особою Фонду через прийняття наказу № 2/2-ОД від 19.06.2015 року, яким тимчасово було обмежено здійснення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками вкладників, до переліку яких, визначеному в Додатку до цього наказу, входить також і позивач (а.с.30), та наказу № 11 від 09.09.2015 року, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), і зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами (договорами) згідно переліку, який додається до цього наказу, і до якого входить також позивач по справі (а.с.31,32), які схвалені рішенням Виконавчої дирекції Фонду, а також через повідомлення позивача, що зумовлює подальше здійснення з боку Уповноваженої особи Фонду дій щодо застосування наслідків нікчемності договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, в даному випадку, внаслідок вчинення Уповноваженою особою Фонду вищевказаних дій, позивач втратив статус вкладника, а кошти на рахунку - втратили статус вкладу, внаслідок чого позивач набув статус звичайного кредитора Банку, вимоги яких задовольняються за рахунок коштів і майна Банку за правилами ст. 52 Закону.

Однак, заявляючи позовні вимоги до Уповноваженої особи Фонду та про зобов'язання включити відомості про позивача до Загального реєстру вкладників, позивач не оскаржує прийняті Уповноваженою особою Фонду рішення та дії щодо віднесення договору між позивачем та Банком до категорії нікчемних, що є передумовою для вирішення питання про надання Уповноваженою особо до Фонду додаткової інформації про позивача. У той же час, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, на час розгляду справи наявний факт існування висновку та рішення Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності вказаного договору, дії та рішення щодо чого не оскаржені та не визнані протиправними, що, відповідно, має наслідком втрату коштами на рахунку позивача статусу вкладу, а позивача - статусу вкладника, у зв'язку з чим на вказані кошти не поширюються гарантії Фонду, оскільки, як вже зазначалося, гарантії Фонду поширюються на кошти вкладників - фізичних осіб, які знаходяться на рахунку за договором вкладу або банківського рахунку.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині, що стосується Уповноваженої особи Фонду. При цьому, як вже зазначалося, у позові не зазначено суму, в межах якої позивач просить поновити порушені, на його думку, права, що зумовлює розгляд справи та формування висновків суду відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України та з урахуванням доведеності обставин, на які посилається позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в цілому.

З урахуванням встановлених обставин, та наведених вище норм матеріального права, якими регулюються спірні у цій справі правовідносини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача - підлягає скасуванню, з прийняттям у цій справі нової постанови про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, ст. 207 КАС України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицак Ігоря Юліановича - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_2, та прийняття в цій частині нову постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - в повному обсязі.

В частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський