Постанова № 58184957, 30.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" травня 2016 р. Справа № 924/166/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Приватного підприєм-ства «Адоніс-Стар» на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2016 року у справі №924/166/16

за позовом Приватного підприємства «Адоніс-Стар» м.Старокостянтинів Хмельницької області

до Приватного підприємства «Агрофірма Махаринці»

с.Махаринці Старокостянтинівського району Хмельницької області

про стягнення 83 966 грн.45 коп. курсової різниці, процентів та пені за договором,-

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.04.2016р. у справі №924/166/16 (суддя Муха М.Є.) частково задоволено позов позовом Приватного підприємства «Адоніс-Стар» (надалі в тексті – Підприємство) до Приватного підприємства «Агрофірма Махаринці» (надалі в тексті – Агрофірма) про стягнення 83 966 грн. 45 коп. курсової різниці, процентів та пені за догово-ром.(арк.справи 49-50).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ні нормами чинного законо-давства, ні умовами договору не передбачено стягнення саме такого платежу як «курсова різни-ця»; пеня нарахована поза межами шестимісячного строку; Позивач невірно визначив період часу, за який проценти можуть нараховуватись, та суму боргу, на яку такі проценти нараховуються, а тому обґрунтованими є 3 392 грн. 87 коп. відсотків за користування товарним кредитом. При цьо-му, відмовлено у стягненні з Відповідача на користь Позивача 34 173 грн. 88 коп. курсової різниці за товар, 8 105 грн. 60 коп. курсової різниці по відсотках за користування товарним кредитом та 18 428 грн. 64 коп. пені.(арк.справи 50).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство подало скаргу до Рівненського апе-ляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельни-цької області від 18.04.2016р. у даній справі в частині відмови у позові, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю відмовити.(арк.справи 58-60).

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права; вважає, що оскільки Відповідач проводив розрахунок частково, а у договорі сторони домовилися про порядок розрахунків, то Позивач має право на стягнення курсової різниці та пені.(арк.справи 59).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Позивача, справу призначено до слухання на 30.05.2016р.(арк.справи 56).

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Сторони не забезпечили явку своїх представників у призначене на 30.05.2016р. судове засі-дання, причин неявки суд не повідомили. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а явка представників не визнавалась обов’язковою. (арк.справи 56).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Адоніс-Стар»-продавець та ПП «Агрофірма Маха-ринці»-покупець 25.04.2014р. уклали договір купівлі-продажу №022/14 (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.п. 1.1, 3.1 якого продавець зобов’язався передати, а покупець прийняти і сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного дого-вору. Конкретний асортимент, кількість, ціна товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід’ємною частиною даного договору.(арк.справи 9-10).

Відповідно до п.3.2 Договору, загальна сума договору складається із суми всіх специфіка-цій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно з п.4.1 Договору, товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар зді-йснюється Покупцем наступним чином: 30% від вартості товару – завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації; 70% - до 1 серпня 2014р.

Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по Специфікації до договору. (п.4.2 Договору).

Сторони домовились, що в специфікаціях вказується вартість товару в гривнях і доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми забор-гованості за кожен день прострочення оплати та штраф у розмірі 15% від суми боргу.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.(п.6.2 Договору).

Відповідно до п.9.1 Договору – він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків – до повного виконання покупцем своїх зобов’язань за цим До-говором.

Договір підписано директорами підприємств, скріплено відтисками печаток сторін.(арк. справи 10).

Крім того, матеріали справи містять копію рішення господарського суду Хмельницької об-ласті від 13.02.2015р. у справі №924/1849/14 за позовом Підприємства до Агрофірми про стягнен-ня 121 244 грн. 83 коп., яким позов задоволено частково та стягнуто з Відповідача 83 690 грн. 38 коп. боргу, 8 934 грн. 10 коп. штрафу, 7 781 грн. 10 коп. пені, 16 142 грн. 47 коп. відсотків за корис-тування товарним кредитом та 2 330 грн. 97 коп. судового збору. У позові про стягнення 1 003 грн. 75 коп. пені та 3 693 грн. 03 коп. інфляційних втрат відмовлено. А також копії платіжні доручення, які свідчать про виконання рішення суду: №1725 від 03.04.2015р на суму 60 000 грн., №30 від 12.05.2015р. на суму 20 000 грн., №1728 від 20.05.2015р. на суму 16 000 грн., №50 від 05.06.2015р. на суму 3 000 грн., №30 від 12.06.2015р. на су-му 10 000 грн., №51 від 15.06.2015р. на суму 7 000 грн., №55 від 03.07.2015р. на суму 2 879 грн. 02 коп. (арк.справи 11-13, 14-20).

Зважаючи на зміну курсу долара США до гривні, на підставі п.4.4 договору Позивачем на-раховано та заявлено до стягнення 83 966 грн. 45 грн. з яких 34 173 грн. 88 коп. – курсова різниця вартості отриманого товару, що становить 1 317,19 дол.США, 8 105 грн. 60 коп. – курсова різниця по процентам за користування товарним кредитом, що становить 312,42 дол.США, 23 288 грн. 33 коп. – відсотки за користування товарним кредитом, що становить 897,62 дол.США та 18 428 грн. 64 коп. пені.(арк.справи 4-5).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення пені, курсової різниці та відсотків за користування то-варним кредитом згідно договору поставки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче-них цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного вико-нання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарсь-кого інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, перед-бачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 25.04.2014р. з моменту укладення Договору – між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’-язаних з особистим, сі-мейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо-в’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено дого-вором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності та-ких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставля-ться.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи (Договором, копіями платіжних доручень, рішенням у справі №924/1849/15) – поставлений товар оплачено Відповідачем повністю, але з порушенням строку, передбаченого п.4.1 Договору.

Відповідно до п.14.1.245 ст.14 Податкового кодексу України товарний кредит – товари (ро-боти, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. Ана-логічна позиція викладена у Законі України №283/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до пункту « 1.11.2» Закону України «Про оподат-кування прибутку підприємств».

Сторони у пунктах 4.1, 4.2, 6.2 Договору передбачили як право покупця на відстрочку повної оплати отриманого товару, так і його згоду у випадку порушення цього строку на застосування умов товарного кредиту до розрахунків за товар, починаючи з 02.08.2014р. з нарахуванням 0,1% на залишок заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В позові зазначено, що з урахуванням cплати Агрофірмою суми заборгованості протягом кі-лькох місяців після винесення судом рішення у справі №924/1849/14 та зміни курсу долара США, Підприємство згідно п.4.4 Договору має право на стягнення з Агрофірми донарахованих 83 966 грн. 45 грн. з яких 34 173 грн. 88 коп. – курсова різниця вартості отриманого товару, що становить 1 317,19 дол. США, 8 105 грн. 60 коп. – курсова різниця по процентах за користування товарним кредитом, що стано-вить 312,42 дол.США, 23 288 грн. 33 коп. – відсотки за користування товарним кредитом, що становить 897,62 дол.США та 18 428 грн. 64 коп. пені за загальний період з 02.02. 2015р. по 10.02.2016р.

Розглядаючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що заборгованість за товар та за-боргованість по процентах за користування товарним кредитом згідно Договору, була визначена Позивачем за курсом долара США станом на 02.02.15р. (згідно заяви про збільшення позовних ви-мог, яка прийнята судом до розгляду), закріплена в резолютивній частині рішення у справі №924/ 1849/14 і стягнута в повному обсязі, тому для подальшого визначення і нарахування Позивачем за-боргованості за курсом долара США станом на 02.02.2016р. правові підстави відсутні. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції – ні нормами чинного законодавства, ні умовами Договору не передбачено такого зобов’язання як сплата «курсової різниці». А тому, вимоги в частині стягнення з Відповідача 1 317,19 дол. США курсової різниці за товар та 312,42 дол.США курсової різниці по процентах не підлягають задоволенню за безпідставністю, як вірно зазначено судом першої інс-танції.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або зако-ном, грошове зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення вико-нання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути викона-но. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу трива-лість цього періоду. При цьому, нарахування починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Матеріалами справи стверджується, що іншого строку нарахування пені сторони у пункті 6.1 Договору не передбачили. Тому, розглядаючи спір в частині стягнення пені за періоди 13.02. 2015р. – 03.07.2015р. та 03.07.2015р. – 10.02.2016р. в сумі 18 428 грн. 64 коп., колегія суддів погод-жується із висновком суду першої інстанції, що Позивач скористався своїм правом на нарахування та стягнення пені за Договором у справі №924/1849/14 в межах шестимісячного строку, а нараху-вання пені поза межами даного строку (з 13.02.2015р. по 10.02.2016р.), суперечить ст.232 ГК Украї-ни, тому є безпідставним.

При цьому, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком, що Позивач невірно визначив період, за який відповідно до п.6.2 Договору можуть на-раховуватися відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 0,1% за кожен день простро-чення та суму боргу, на яку такі проценти нараховуються. А тому, обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача є проценти за користування товарним кредитом, нараховані на заборгованість в сумі 83 690 грн. 38 коп. за період 03.02.2015р. – 10.02. 2016р. в сумі 3 392 грн. 87 коп. (оскільки рішенням суду від 13.02.15р. у справі №924/1849/14 про-центи стягнуто за період 01.08.2014р. – 02.02.2015р.). Відтак, у стягненні 19 895 грн. 46 коп. відсот-ків за користування товарним кредитом відмовлено правомірно.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов’язань Позивача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про підставність заявленого позову.

Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які вхо-дять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої інстанції з достатньою повно-тою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктив-но розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, вра-ховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без за-доволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адоніс-Стар» на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2016р. у справі №924/166/16 залишити без задоволення, а рі-шення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/166/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.