Постанова № 58184370, 02.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа№ 910/2526/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

від позивача: Клочко А.В.-представник;

Дякулич О.О.-представник;

Каленський А.А.-представник;

від відповідача: Мінченко Г.О.-представник;

Клюсова Т.М.-представник;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016

у справі № 910/2526/16 (головуючий суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення від 10.12.2015 №53.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) від 10.12.2015 №53 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення № 53) у справі №894/32-р-02-05-15.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- відповідачем невірно визначено товарні та територіальні (географічні) межі ринку;

- позивач не вчиняв дій, які полягають у зміні в односторонньому порядку умов договору, та не порушував законодавство про захист економічної конкуренції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.12.2015 №53 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №894/32-р-02-05-15.

Присуджено до стягнення з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 у справі № 910/2526/16 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.06.2016.

24.05.2016 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.06.2016 учасники судового процесу надали свої пояснення по суті спору.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2015 Адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення № 53, яким:

- визнано, що Товариство в особі Київської обласної філії за результатами діяльності з січня 2014 року по січень 2015 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання у м. Фастів із сукупною часткою, що перевищує 86 % (пункт 1 рішення № 53);

- визнано дії Товариства в особі Київської обласної філії, які полягають у зміні в односторонньому порядку умов договору стосовно системи оплати рахунків за телекомунікаційні послуги шляхом надсилання нової форми квитанції з єдиною сумою для сплати, яка включає аванс, для абонентів у м. Фастові Київської області, у договорах з якими визначена кредитна система оплати наданих послуг, та у яких відсутня заборгованість зі сплати, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання в межах території м. Фастів Київської області шляхом встановлення таких умов придбання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішення № 53);

- зобов'язано Товариство в особі Київської обласної філії усунути причини та умови, що сприяли вченню порушення, зазначеного у пункті 2 рішення № 53, шляхом приведення договірних відносин з абонентами до вимог законодавства (пункт 3 рішення № 53);

- за порушення, зазначене у пункті 2 рішення № 53, накладено на Товариство штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 4 рішення № 53).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 53 в межах вказаного строку (оспорюване рішення надіслано відповідачем 18.12.2015; отримане Товариством 21.12.2015; позов отримано судом 16.02.2016).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Оскаржуваним рішенням було встановлено таке:

- товарними межами досліджуваного ринку визначено надання абонентам (населенню) послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання;

- територіальними межами ринку послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку визначена територія м. Фастів Київської області;

- бар'єрами вступу на ринок послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку є адміністративні бар'єри, що полягають у необхідності отримання відповідної ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, наявності державного регулювання, та наявність підключення кінцевого стаціонарного обладнання споживача до телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування, одержання яких у власність чи в оренду потребує укладення договорів на придбання (оренду) обладнання та супроводжується певними фінансовими вкладеннями;

- часовими межами ринку визначено 2014 рік - січень 2015 рок, проміжок часу, протягом якого залишалась незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому.

Частиною першою статті 59 Закону передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку позивача, відповідачем при прийнятті рішення № 53 були невірно застосовані норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика), зокрема, невірно визначено товарні та територіальні (географічні) межі ринку.

Пунктом 15.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - Постанова № 15) передбачено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за №317/6605 становище ПАТ „Укртелеком" в особі Київської обласної філії на ринку надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання визначалося відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про телекомунікації" фіксований зв'язок - це телекомунікації, що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання. Загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги мінімальний набір, визначених цим Законом послуг нормативної якості, доступний усім споживачам на всій території України.

До загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів (ст. 62 ЗУ „Про телекомунікації").

Статтею 66 Закону України „Про телекомунікації" передбачено державне регулювання тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів, у зв'язку з чим послуги фіксованого місцевого телефонного зв'язку є специфічним товаром, який не має замінників.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Господарського суду Сумської області від 18.04.2012 у справі № 5021/381/12 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 у зазначеній справі.

Як вбачається з матеріалів справи підчас визначення монопольного становища ПАТ „Укртелеком" в особі Київської обласної філії Відділенням було враховано, що в межах міста Фастів діє ще один суб'єкт господарювання, що надає послуги з голосової телефонії - ТОВ «Інтернаціональні комунікації» та було отримано інформацію від Виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо загального обсягу ринку надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку у визначених територіальних та часових межах та було встановлено, що частка Позивача на даному ринку становить більше 86%.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на території м. Фастова Київської області конкурентами позивача є такі юридичні особи, як Приватне акціонерне товариство „Київстар", Приватне акціонерне товариство „МТС Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Лайфсел", оскільки:

- послуги, які надає Позивач (фіксований місцевий телефонний зв'язок із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання), і послуги, які надають зазначені юридичні особи (рухомий (мобільний) зв'язок), не є взаємозамінними, не належать до групи однорідних послуг, які могли б розглядатися споживачем як одна і та ж послуга;

- ринок надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку, на якому надають послуги Приватне акціонерне товариство „Київстар", Приватне акціонерне товариство „МТС Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Лайфсел", і досліджуваний в даній справі ринок фіксованого місцевого телефонного зв'язку із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання - це різні ринки послуг, на яких використовуються різні технології послуг.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, і той факт що одним із показників взаємозамінності товару також є наявність спільної групи споживачів. В даному випадку, споживачами товару є абоненти (мешканці м. Фастів Київської області), що користуються послугами фіксованого місцевого телефонного зв'язку, тоді, як абоненти, які користуються послугою рухомого (мобільного) зв'язку та не користуються стаціонарним обладнанням, не прив'язані до визначеної території, оскільки можуть вільно переміщуватись.

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що одним із показників взаємозамінності товару також є наявність спільної групи споживачів. В даному випадку, споживачами товару є абоненти (мешканці м. Фастів Київської області), що користуються послугами фіксованого місцевого телефонного зв'язку, тоді, як абоненти, які користуються послугою рухомого (мобільного) зв'язку та не користуються стаціонарним обладнанням, не прив'язані до визначеної території, оскільки можуть вільно переміщуватись.

За змістом приписів статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Така правова позиція викладена в пункті 15.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Крім того як вбачається з матеріалів справи, між гр. ОСОБА_7 та Позивачем укладено договір від 31.03.1999 про надання послуг телефонного зв'язку (надалі - Договір). Зазначений договір не переукладався, інформація щодо зміни умов надання послуг, до гр. ОСОБА_7 не надходила, заборгованості за користування послугами телекомунікаційного зв'язку не було. Інших абонентів із кредитною формою оплати, яким виставлявся авансовий платіж, зазначених у рішенні, також не було заборгованості.

Згідно з пунктом 3.5 Договору абонентська плата вноситься до 20-го числа наступного місяця. За послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го числа по останнє число поточного місяця).

Таким чином, зі змісту вказаного правочину вбачається, що Позивачем і ОСОБА_7 було узгоджено кредитний спосіб оплати телекомунікаційних послуг.

У свою чергу, Позивач почав виставляти гр. ОСОБА_7, а також іншим абонентам з кредитною формою оплати, рахунки за телекомунікаційні послуги, в яких окрім абонплати було також вказано аванс.

Крім того, графа „Сума до сплати" містила суму, яка включала в себе як абонплату, так і аванс, та яка має лише один штрих-код, окремо сплатити абонентну плату без авансу споживач не може, оскільки банківські установи не можуть прийняти платіж у чисельному розмірі, який відрізняється від чисельного розміру, зазначеного у графі квитанції «Сума до сплати».

З огляду на зазначене, адміністративною колегією Відділення правомірно було визнано дії ПАТ „Укртелеком" в особі Київської обласної філії порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку із застосуванням стаціонарного (нерухомого) обладнання в межах території м. Фастів Київської області шляхом встановлення таких умов придбання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 20.03.12 № 6 „Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 даної постанови визначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене Господарський суд міста Києва, не вірно застосував частину другу статті 12, пункт 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції", пункти 5.1-5.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 № 317/6605 та не застосувавши положення статті 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" (у вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення), скасував рішення адміністративної колегії Відділення від 10.12.2015 № 53 за відсутності для цього підстав.

Проте, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Інші доводи позивача, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 підлягає скасуванню оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а апеляційна скарга в свою чергу підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з позивача підлягає стягненню на користь апелянта витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 515,80 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/2526/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/2526/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (01060, м. Київ, бул.-р Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 21602826) 1 515, 80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказа доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/2526/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська