Рішення № 58183241, 02.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016Справа №910/8086/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 10 427,84 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Неведрова Н.В. - по дов. № Ц-2/3-04/185-16 від 29.04.2016

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 10 427,84 грн. збитків, що виникли внаслідок нестачі вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно залізничної накладної № 50090158 на адресу позивача 20.11.2015 та досилочної накладної № 50291053 зі станції відправлення «Сєвєродонецьк» Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці прибув вагон № 60456217 з вантажем антрацит, вантажовідправником якого є ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит». 30.11.2015 на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт № АQ654521/91/1488, в якому зазначено про недостачу вантажу у вказаному вагоні в кількості 6 100 кг. Вартість недостачі вантажу склала 10 427,84 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Донецька залізниця», зазначеної суми збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8086/16 та призначено справу до розгляду на 24.05.2016.

Відповідач у поданому 16.05.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Відповідач не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця»), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ «Укрзалізниця» призупинена до завершення проведення антитерористичної операції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014. Відповідно до цивільного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено та про необхідність затвердження якого йдеться у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», однак передавальний акт між ДП «Донецька залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» відсутній, а отже, як стверджує відповідач, Державне підприємство «Донецька залізниця», яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність і нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8086/16 від 24.05.2016, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.05.2016, розгляд справи був відкладений на 02.06.2016.

Позивач в судове засідання 02.06.2016 не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Маріуполь, вул. Левченка, 1.

Відповідач в судовому засіданні 02.06.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 02.06.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до залізничної накладної № 50090158 від 20.11.2015 та накладної № 50291053 від 29.11.2015 зі станції «Фащівка» через станцію «Волноваха» Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці прибув вагон № 60456217 з вантажем - антрацит, вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», одержувач - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагону на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних та є меншою, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 10 427,84 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було проведено перевірку маси вантажу у вагоні № 60456217 зі складанням комерційного акту № АQ654521/91/1488 від 30.11.2015, в якому зазначено про виявлення недостачі антрациту у кількості 6 100 кг.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» № 666 від 20.11.2015 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 10 427,84 грн.

Виходячи з положень ст. 6 Статуту та накладних договір перевезення вантажу був укладений між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця».

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» у спірних правовідносинах, однак суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Тому сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 та статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2015 у справі № 34/16, від 23.02.2016 у справі № 905/2470/15.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Крім цього, в п. 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014.

Постановою Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Державне підприємство «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця»), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства «Донецька залізниця» до відповідача, суд приходить до висновку про відмову позивачу у позові про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» збитків, заподіяних втратою вантажу в рамках договору перевезення, укладеного позивачем з Державним підприємством «Донецька залізниця».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

З огляду на те, що залучення до участі у справі іншого відповідача є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вважає необхідним залучати Державне підприємство «Донецька залізниця» в якості іншого відповідача.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не обґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.06.2016.

Суддя В.В.Сівакова