Ухвала суду № 58182388, 08.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

08 червня 2016 року місто Київ №826/22152/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особадержавних кадастрових реєстраторів управління Держземагентства у Бородянському районі Київської області ОСОБА_2 проскасування кадастрового номеру по земельній ділянці,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державних кадастрових реєстраторів управління Держземагентства у Бородянському районі Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування кадастрового номеру НОМЕР_1 по земельній ділянці ОСОБА_2, який був присвоєний державними кадастровими реєстраторами управління Держземагентства у Бородянському районі Київської області з порушенням положень Земельного кодексу України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості та їх закріплення межовими знаками), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з протиправним внесенням до Державного земельного кадастру запису про присвоєння кадастрового номеру НОМЕР_1 по земельній ділянці ОСОБА_2 зменшено розмір належної позивачу земельної ділянки (з 0, 051 га до 0, 0493 га). Вказане, за твердженням позивача, пов'язане з тим, що на момент придбання ОСОБА_2 даної земельної ділянки не було здійснено погодження суміжної межі із земельною ділянкою, належною ОСОБА_1

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про те, що доводи позивача про те, що дії саме відповідача призвели до зменшення площі земельної ділянки є помилковими та ґрунтуються виключно на суб'єктивному баченні спірного питання, оскільки відповідальність за достовірність і якість землевпорядних робіт, за результатами проведення яких присвоєно кадастровий номер спірної земельної ділянки та виготовлено документацію із землеустрою, несуть розробники такої документації. Крім того, відповідачем наголошено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, за твердженнями відповідача, позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, оскільки про існування оскаржуваного кадастрового номеру остання дізналася з рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 19.02.2014 №РВ-3200063952014.

Третя особа під час судового розгляду даної адміністративної справи також заперечувала проти задоволення позовних вимог із зазначенням того, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. При цьому, зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Розгляд справи №826/22152/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про пропуск позивачем строку звернення до суду з розглядуваними позовними вимогами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з розглядуваними позовними вимогами слугував факт внесення відповідачем до Державного земельного кадастру запису про присвоєння кадастрового номеру НОМЕР_1 по земельній ділянці ОСОБА_2, чим, за твердженням позивача, зменшено розмір належної ОСОБА_1 земельної ділянки (з 0, 051 га до 0, 0493 га).

Так, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0, 051 га на території Озерської сільської ради с/т Кришталь для ведення садівництва на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2000 №2-2165, на підставі чого Озерською сільською радою народних депутатів Бородянського району Київської області видано державний акт на право приватної власності на землю від 12.01.2001 НОМЕР_2.

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до управління Державного земельного агентства у Бородянському районі Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності на належну їй земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Рішенням державного кадастрового реєстратора управління Державного земельного агентства у Бородянському районі Київської області від 19.02.2014 №РВ-3200063952014 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав:

невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, не містить підписи суміжних землекористувачів;

невідповідність електронного документу установленим вимогам;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За твердженнями відповідача, під час розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 було з'ясовано перекриття зовнішніх меж земельних ділянок, суміжних з земельною ділянкою заявника, а саме: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0493 га (АДРЕСА_1, що належить на праві власності гр. ОСОБА_2), кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0, 0493 га (обліковується за ОСОБА_3).

Про вказані обставини заявника додатково повідомлено листом головного управління Держземагенства у Київській області від 24.07.2014 №Л-609/0-1647/6-14 та листом державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 03.09.2014 №01/04-061550.

З огляду на викладене вбачається, що про порушення власних прав оскаржуваним рішенням позивач дізналася з вказаних листів, датованих 24.07.2014 та 03.09.2014.

Водночас, з даним позовом до суду ОСОБА_4 звернулася лише 16.09.2015 (про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції суду на позовній заяві).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на момент звернення до суду із позовом - 16.09.2015 - пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

У той же час, позивачем в обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що після отримання рішення від 19.02.2014 №РВ-3200063952014 остання звернулась до Бородянського районного суду Київської області, яким ухвалою від 24.11.2014 повернуто позовну заяву з підстав підсудності даного спору окружному адміністративному суду. На підставі викладеного, ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним рішення від 19.02.2014 №РВ-3200063952014 (справа №826/18924/14), за результатами розгляду якого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, за твердженням позивача, саме з моменту набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2015 у справі №826/18924/14 остання пов'язує момент у часі, з якого обраховується строк звернення до суду з даними позовними вимогами.

Водночас, суд вказує, що дані обставини, з якими позивач пов'язує наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, не є поважними, оскільки під час судового розгляду адміністративної справи №826/18924/14 предметом оскарження було рішення від 19.02.2014 №РВ-3200063952014, а не запис про кадастровий номер НОМЕР_1 (як у розглядуваній справі). При цьому, у відповідності до змісту судових рішень у справі №826/18924/14, судами не зазначено про належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом оскарження даного кадастрового номеру. Натомість, у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2015 у справі №826/18924/14 наголошено, що належним способом захисту ОСОБА_4 є вирішення земельного спору із власником суміжної земельної ділянки у порядку статей 158 та 159 Земельного кодексу України.

Крім того, вказані обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду, не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення сторони і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Приписами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У силу пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного суду України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Беручи до уваги все викладене, враховуючи те, що позивач звернувся до суду лише 16.09.2015, тобто з пропущенням встановленого положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку для звернення до адміністративного суду без обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку, а саме: існування обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.