Постанова № 58181321, 18.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року 810/945/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 №0001561701, від 25.01.2016 №0000122200, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження суми податку на доходи фізичних осіб не відповідають дійсності та не підтверджуються відповідними доказами. Зокрема зауважив, що для забезпечення господарської діяльності ТОВ "Агрозахист Донбас" працівники підприємства користуються послугами мобільного зв'язку, вартість яких оплачується підприємством. З метою впорядкування використання послуг мобільного звязку для потреб підприємства наказом директора затверджено Положення про правила користування стільниковим (мобільним) звязком працівниками підприємства. Відтак, оскільки користування послугами мобільного зв'язку здійснюється працівниками виключно в господарських цілях підприємства, позивач вважає хибним твердження відповідача, що їх оплата є додатковим благом працівників підприємства, на яку нараховується єдиний соціальний внесок.

Позивач також стверджує про помилковість висновків податкового органу щодо обовязку ТОВ "Агрозахист Донбас" як податкового агента здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб із сум виплачених на користь фізичних осіб-підприємців, на який нараховується єдиний соціальний внесок, оскільки товариство не перебувало із зазначеними в акті перевірки фізичними особами-підприємцями у трудових відносинах та вказані особи надали товариству документи, які підтверджували про їх державну реєстрацію як субєктів підприємницької діяльності, а відтак, на думку позивача, він не має статусу податкового агента по відношенню до зазначених осіб.

Крім того, позивач зазначив, що твердження податкового органу про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства не відповідають дійсності, оскільки усі готівкові кошти позивач належним чином оприбуткував у касі підприємства, а видачу готівки здійснював на підставі видаткових касових ордерів або відомостей на виплату грошей. Позивач також зазначив, що перевищення готівки відбулось в межах норми, встановленої Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в ОСОБА_1 і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

У судове засідання представник позивача не прибув, разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" зареєстроване як юридична особа 08.09.1998, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 17.09.1998. З 17.12.2014 позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.10.2015 по 17.12.2015 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агрозахист Донбас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено ОСОБА_1 від 24.12.2015 №415/10-13-22-02-21/30048570 (далі - ОСОБА_1 перевірки).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Агрозахист Донбас" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.1.1 ст. 168 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20207,00 грн.;

- п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 49897,00 грн.;

- п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме встановлено перевищення встановлених лімітів готівки в касі на загальну суму 199484,60 грн.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки відповідачем прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0001561701, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 33755,00 грн., з яких: 20207,00 грн. - за основним платежем; 13548,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 49897,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451701, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 24949,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000122200, згідно з яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 398969,20 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Однак, вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0001561701, вимоги про сплату боргу від 24.12.2015 №Ю-0055771701, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 25.01.2016 №0001451701, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, посадовими особами податкового органу вибірковою перевіркою було встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 86969,95 грн. з відповідального за фінансово господарську діяльність директора ОСОБА_2 з коштів, перерахованих ПрАТ "МТС Україна" за послуги мобільного звязку (послуги роумінгу, вих. дзвінки за кордон, конвент-послуги, мобільний GPRS-інтернет, WAP GPRS), оскільки у позивача відсутні підтвердження витрат на послуги мобільного звязку, повязаних з господарською діяльністю підприємства, а саме: відсутні підтвердження щодо відрядження за кордон, до перевірки не надано первинні документи, авансові звіти, які б підтверджували факт відрядження та деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначеннями цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, чим порушено п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 14785,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано документів, які б підтверджували зв'язок витрат на сувенір оберіг "Щаслива підкова" із господарською діяльністю підприємства, внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 7500,00 грн., які сплачені позивачем ОСОБА_3, є доходом, який отримано як додаткове благо директором ТОВ "Агрозахист Донбас" ОСОБА_2, чим порушено п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1275,00 грн.

Крім того, відповідачем було встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб з виплачених коштів у розмірі 27647,20 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_4 за ремонт авто та ФОП ОСОБА_1 за послуги харчування, чим порушено п.п.168.1.1 ст. 168 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 4147,00 грн.

На підставі встановлених таких порушень, відповідач також прийшов до висновку, що позивачем в порушення п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" не утримано та не перераховано до бюджету єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальну суму 49897,00 з доходу, отриманого як додаткове благо з директора ТОВ "Агрозахист Донбас" ОСОБА_2 в сумі 86969,95 грн. за послуги мобільного звязку та в сумі 7500,00 грн. за сувенір, перерахованих ФОП ОСОБА_3, а також з виплачених позивачем коштів ФОП ОСОБА_1 за послуги харчування та ФОП ОСОБА_4 за ремонт авто на загальну суму 27647,20 грн.

Однак, суд не погоджується із такими висновками податкового органу у звязку з наступним.

Як встановлено судом, ТОВ "Агрозахист Донбас" користується послугами мобільного звязку, що надаються оператором ПрАТ "МТС Україна" на підставі Договору про надання послуг мобільного звязку №4086886/1.10385846 від 28.01.2008, відповідно до якого за ТОВ "Агрозахист Донбас" закріплюється особовий рахунок №1.10385846, за яким у оператора обліковуються група номерів мобільних телефонів, які належать позивачеві та використовуються його співробітниками.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи деталізованої інформації про розрахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна", загальний розмір витрат на послуги мобільного звязку у період з січня 2014 року по жовтень 2014 року становить 86969,95 грн.

На підтвердження оплати послуг мобільного звязку всіх абонентських номерів за зазначеним особовим рахунком позивачем надано суду рахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна" за період січень-жовтень 2014 року та платіжні доручення щодо оплати послуг мобільного звязку ПрАТ "МТС Україна".

При цьому, судом встановлено, що використання мобільного звязку на ТОВ "Агрозахист Донбас" здійснюється на основі наказу від 24.01.2008 №24/01 "Про впровадження стільникового (мобільного) звязку в товаристві", згідно з яким, зокрема, закріплено Положення про правила користування стільниковим (мобільним) звязком ТОВ "Агрозахист Донбас".

Вказаним Положенням встановлено, що користування корпоративним мобільним звязком дозволяється працівникам товариства лише у виробничих цілях, при вирішенні питань, повязаних із господарською діяльністю ТОВ "Агрозахист Донбас". У звязку з цим, працівник, якому надане право на користування послугами корпоративного мобільного звязку, в момент отримання мобільного телефону та sim-карти підписує акт приймання-передачі службового телефону для користування корпоративним мобільним звязком виключено у виробничих цілях.

У вказаному Положенні також визначено, що до складу корпоративного мобільного звязку включаються, в т.ч. але не виключно, наступні види послуг операторів звязку: вартість мобільних розмов; вартість мобільного інтернету (GPRS/EDGE-інтернет, WAPGPRS та ін.); вартість передачі даних GSM; вартість передачі SMS-повідомлень, SMS-лого; вартість послуг голосової пошти; вартість послуг роумінгу.

Крім того, даним Положенням визначено перелік посад ТОВ "Агрозахист Донбас", яким надається право користування корпоративним стільниковим (мобільним) звязком.

На підтвердження зв'язку витрат позивача на послуги мобільного зв'язку із його господарською діяльністю, окрім названих вище договору, наказу, рахунків, ТОВ "Агрозахист Донбас" надано суду ОСОБА_1 приймання-передачі службового телефону від 28.02.2013, згідно з яким директору товариства ОСОБА_2 передано в користування мобільний телефон з номером телефону НОМЕР_1, та посадову інструкцію директора товариства.

Згідно п.п. г) п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних відносин), адміністративні витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) відносяться до складу інших витрат платника податків.

Відповідно до п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат тільки за наявності відповідних документів, які дозволять підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю суб'єкта підприємництва.

При цьому, у чинному законодавстві України відсутній перелік документів, які б підтверджували зв'язок витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Проте, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26 лютого 2010 року №2412 вказано, що документами, які могли б підтвердити зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю субєкта господарювання є розрахункові документи про оплату послуг мобільного звязку на підставі рахунків оператора, наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх у господарській діяльності підприємства, угода з оператором мобільного звязку про надання послуг із зазначенням переліку номерів обслуговуваємих телефонів, правила користування мобільним звязком, затвердження керівником, і тому подібне.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження звязку витрат на послуги мобільного звязку з господарською діяльністю надано суду наказ керівника про впровадження стільникового (мобільного) звязку в товаристві, Положення про правила користування стільниковим (мобільним) звязком ТОВ "Агрозахист Донбас", згідно з яким визначено правила користування корпоративним мобільним звязком, перелік посад, яким надається право користування корпоративним стільниковим (мобільним) звязком, договір про надання послуг мобільного звязку, рахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна", платіжними дорученнями про оплату мобільних послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача про те, що ненадання позивачем первинних документів, авансових звітів, які б підтверджували факт відрядження та деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначеннями цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, унеможливлює підтвердження звязку витрат на послуги мобільного звязку з веденням господарської діяльності позивача, оскільки надання таких документів не передбачено жодним нормативним документом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.05.2010 справа №К-4877/08.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та достатні докази правомірності врахування витрат на послуги мобільного звязку у складі інших витрат при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, а також докази звязку таких витрат із господарською діяльністю товариства, у звязку з чим доводи податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 14785,00 грн. є безпідставними та такими, що не підтверджуються документально.

З приводу висновків податкового органу щодо виникнення у позивача обовязку по перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1275,00 грн. по господарським операціям із ФОП ОСОБА_3 та у сумі 4147,00 грн. по господарським операціям із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, позивачем здійснено виплати на користь фізичних осіб-підприємців сум коштів за виконані роботи та отримані послуги.

Так, 30.01.2014 ТОВ "Агрозахист Донбас" через ОСОБА_5 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сувенір "Оберіг щаслива підкова" вартістю 7500,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 30.01.2014 №33, актом прийому-передачі від 31.01.2014, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 03.02.2014 №116 та випискою по рахунку №949.

При цьому, як зазначив позивач у додаткових поясненнях, вказаний сувенір був придбаний за рахунок чистого прибутку товариства та витрати на його придбання у валові витраті товариства не включалися. При цьому зауважив, що сувенір "Оберіг щаслива підкова" був приданий товариством у представницьких цілях, а саме з нагоди ювілею компанії, що підтверджується актом прийому-передачі від 31.01.2014.

Також, 24.02.2014 ТОВ "Агрозахист Донбас" через ОСОБА_6 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (платник єдиного податку, ІІ група) послуги по ремонту автомобіля, що підтверджується накладною від 22.02.2014 б/н, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22.02.2014 №17, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 24.02.2014 №123 та випискою по рахунку №949.

У квітні 2014 року ТОВ "Агрозахист Донбас" придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (платник єдиного податку, ІІ група) послуги з харчування, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №С-00000029 від 16.04.2014 та №С-00000031 від 18.04.2016.

При цьому, зі змісту акта перевірки вбачається, що податковий орган поставив під сумнів правомірність дій позивача щодо неутримання з сум виплачених доходів зазначеним вище фізичним особам-підприємцям податку з доходів фізичних осіб, оскільки до перевірки не були надані документи на підтвердження наявності для цього правових підстав.

Відповідно до п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зокрема, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судом встановлено, що за загальними правилами оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, визначеними ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Поряд з цим, згідно з положеннями п. 177.6. ст. 176 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 станом на момент здійснення господарських операцій із позивачем були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

При цьому, податковий орган ні в акті перевірки, ні в запереченнях, не вказує, що зазначені вище фізичні особи-підприємці (контрагенти позивача) на час нарахування коштів не були зареєстровані відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, посилання відповідача на обовязок позивача як податкового агента здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб із сум виплачених на користь зазначених фізичних осіб-підприємців при їх виплаті спростовується наявними матеріалами справи.

Отже, беручи до уваги наведені вище особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, суд не вбачає правових підстав для нарахування та сплати позивачем як податковим агентом податку на доходи з фізичних осіб, які відповідно до положень чинного законодавства підлягають сплаті до бюджету за господарськими операціями, що мали місце між ТОВ "Агрозахист Донбас" та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_4 як самозайнятими особами, оскільки позивач не виступає податковим агентом по відношенню до даних фізичних осіб-підприємців та у нього не виникає обовязку утримувати податок на доходи фізичних осіб за вказаними господарськими операціями.

При цьому, враховуючи те, що база оподаткування податком на доходи фізичних осіб збігається з базою оподаткування єдиним соціальним внеском, вказаний висновок суду в повній мірі поширюється і на не правомірність нарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску за цими господарськими операціями.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0001561701, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451702, є безпідставними і підлягають скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000122200, яке прийнято відповідачем у звязку з висновком про порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ "Агрозахист Донбас" вимог п. 2.8, п. 2.9, п. 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 №637, що виявилось у перевищенні залишку готівки в касі на загальну суму 199484,60 грн.

До такого висновку відповідач дійшов у звязку з тим, що згідно п.4.1.7 розділу ІV Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ "Агрозахист Донбас", затвердженого наказом директора ТОВ "Агрозахист Донбас" ОСОБА_2 від 05.01.2012 №01/01-12, адміністрація зобовязана видавати заробітну плату у встановлені законодавством терміни: аванс - 15 числа, зарплата - 1 числа щомісячно.

При цьому, відповідач в акті перевірки зауважив, що день настання строку виплати заробітної плати ТОВ "Агрозахист Донбас" - 1 число кожного місяця, а відтак позивач накопичував готівкову виручку для виплати заробітної плати до настання строків її виплати, у тому числі за 30.10.2014 на суму 88340,83 грн. та за 31.10.2014 на суму 111143,77 грн.

Також, відповідач в акті перевірки зазначив, що в касовій книзі готівку не внесено до графи "у тому числі на зарплату", а лише зазначено в графі "Залишок на кінець дня". Інші документи, щодо визначення строку виплати заробітної плати в ході перевірки не надавалися.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637).

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 1.2 Положення №637 визначено, що касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Вказаним Положенням також визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.8 Постанови №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно п. 2.9 Постанови №637 готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Пунктом 3.1 Положення №637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 вказаного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора ТОВ "Агрозахист Донбас" від 14.01.2014 №14/01-ОД встановлено з 01 січня 2014 року ліміт залишку готівки у касі у розмірі 30000,00 грн.

При цьому, наказом ТОВ "Агрозахист Донбас" від 13.01.2014 №13/01-14 "Про визначення термінів виплати авансу та заробітної плати" встановлено, що видача заробітної плати здійснюється у встановлені законодавством терміни: аванс з 12 по 16 числа, зарплата з 29 по 02 числа щомісячно.

З копій аркушів касової книги вбачається, що 30.10.2014 залишок грошових коштів на кінець дня становить 118340,83 грн. та 31.10.2014 залишок грошових коштів на кінець дня становить 141143,77 грн.

Згідно копії касової книги за 03.11.2014, залишок на початок дня становить 141143,77 грн. та надходження грошових коштів у касу підприємства за день становить 35091,58 грн.

При цьому, в рядку "Видаток" зазначено, що 03.11.2014 було видано ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 158582,06 грн.

Як вбачається з платіжної відомості за 03.11.2014 №АЗП00000052, касиром ОСОБА_7 03.11.2014 проведено виплату заробітної плати працівникам ТОВ "Агрозахист Донбас" на загальну суму 158582,06 грн.

З даної відомості також вбачається, що виплата грошей за 03.11.2014 підтверджується підписами одержувачів коштів, а також підписом директора товариства та головного бухгалтера на видачу такої готівки.

Як вбачається з копії касової книги за 03.11.2014, станом на 03.11.2014 в касі підприємства на кінець дня залишок грошових коштів становить14860,09 грн.

Як було встановлено судом, наказом ТОВ "Агрозахист Донбас" від 13.01.2014 №13/01-14 "Про визначення термінів виплати авансу та заробітної плати" встановлено терміни видачі заробітної плати: аванс з 12 по 16 числа, зарплата з 29 по 02 числа щомісячно.

Відповідно до п. 2.10 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Отже, враховуючи те, що готівкові кошти у сумі 158582,06 грн. це сума зарплати працівників ТОВ "Агрозахист Донбас", що входить до фонду оплати праці, та яка була видана з каси підприємства 03.11.2014, що підтверджується касовою книгою за 03.11.2014 та платіжною відомістю за 03.11.2014 №АЗП00000052, суд приходить до висновку, що вказані грошові кошти могли знаходитись в касі понад ліміту каси на протязі 3 робочих днів, а саме 30.10.2014 - четвер, 31.10.2014 - пятниця, 01.11.2014-02.11.2014 (субота та неділя), 03.11.2014 - понеділок, а тому застосування відповідачем штрафних санкцій за надходження в касі суми 199484,60 грн. є безпідставним.

Крім того, суд враховує положення статті 44 Податкового кодексу України, у відповідності до яких якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем подавалися заперечення на ОСОБА_1 перевірки від 24.12.2015 №415/10-13-22-02-21/30048570, разом з яким додавалися, зокрема, копії наказу від 13.01.2014 №13/01-14 "Про визначення термінів виплати авансу та заробітної плати", платіжної відомості за 03.11.2014 №АЗП00000052, касової книги за 30.10.2014, 31.10.2014 та за 03.11.2014, тощо.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000122200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не виконано обовязку щодо доказування правомірності своїх рішень та не доведено суду належними і допустимими доказами правомірність їх прийняття. Відповідач також не спростував надані позивачем докази.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 70-72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 25.01.2016 №0001561701 та №0000122200.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (код ЄДРПОУ 30048570) судові витрати у сумі 7613 (сім тисяч шістсот тринадцять) грн. 56 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.