Постанова № 58181314, 31.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року Справа № 810/1688/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства "Броварський шиноремонтний завод"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Броварський шиноремонтний завод" звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.02.2014 № НОМЕР_1 та 14.02.2014 № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до Публічного акціонерного товариства "Броварський шиноремонтний завод" застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 62420,70 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з земельного податку та екологічного податку (за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах), на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, оскільки грошові кошти в рахунок сплати зазначених податків перераховані підприємством до бюджету у строк, визначений податковим законодавством.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 31.07.2015, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Броварський шиноремонтний завод" (ідентифікаційний код 03112640, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 24) зареєстроване в якості юридичної особи 30.11.1993, що підтверджується відомостями, наведеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 101).

На момент виникнення спірних правовідносин позивач як платник податків перебував на податковому обліку Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У лютому 2014 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на виконання приписів статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з плати за землю та з екологічного податку, за результатами якої складено акт від 14.02.2014 № 5/1501/1006/03112640 (далі акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем визначених чинним законодавством строків сплати податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, що полягало у сплаті позивачем вказаного податку за І квартал 2011 року у сумі 112 грн. 50 коп. із затримкою на 63 дні, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Крім того, під час контролюючого заходу відповідачем зафіксовано несвоєчасну сплату Публічним акціонерним товариством "Броварський шиноремонтний завод" податкового зобовязання з земельного податку за 2013 рік, а саме: сплата підприємством вказаного податку у розмірі 816,40 грн., 262,00 грн., 816,40 грн., 274,90 грн., 270,00 грн., 816,40 грн., 618825,60 грн., 816,40 грн., 816,40 грн. та 267,50 грн. відбулась із затримкою на, відповідно, 25, 25, 25, 25, 22, 22, 12, 12, 12 та 12 днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2014 № НОМЕР_2 та 14.02.2014 № НОМЕР_1, якими відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем: екологічний податок - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, що становить 22 грн. 50 коп.; земельний податок - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, що становить 62398,20 грн.

Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.03.2014 № 696/10/10-36-15-04-23 та Міністерства доходів і зборів України від 14.04.2014 № 6655/6/99-99-10-01-02-15 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.02.2014 № НОМЕР_1 та 14.02.2014 № НОМЕР_2, без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Як стверджує позивач, ним своєчасно та у повному обсязі здійснено перерахування грошових коштів у рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань з екологічного податку за І квартал 2011 року та земельного податку за 2013 рік, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій та платіжних доручень (а.с. 83-94).

Позивач також зазначає, що під час контролюючого заходу посадовою особою відповідача не враховано показники поданих ним 15.07.2013 та 13.09.2013 уточнюючих податкових декларацій з плати за землю.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У свою чергу, відповідно до підпункту 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, екологічний податок є загальнодержавним обов'язковим платежем, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно з приписами підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 розділу VIII Податкового кодексу України, платниками екологічного податку є, зокрема, суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Об'єктом та базою оподаткування цим податком в силу підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 240 Податкового кодексу України є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу.

Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом (пункт 250.5 статті 250 Податкового кодексу України).

Таким чином, суб'єкт господарювання, який під час провадження діяльності здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, зобов'язаний щоквартально обчислювати та декларувати за встановленими Податковим кодексом України ставками суму екологічного податку, а також сплачувати суму самостійно узгодженого податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 розділу XIII Податкового кодексу України, платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 та пунктом 271.1 статті 271 розділу XIII цього Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За правилами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до абзацу другого пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункти 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Порядок внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок передбачено статтею 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Цією ж статтею передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Броварський шиноремонтний завод" 20.02.2013 подано до територіального органу доходів і зборів податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, в якій визначено суму річного зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 75153,94 грн. (а.с. 32-33). Однак, при заповненні вказаної податкової звітності позивач у рядку 2.1.1 колонки 16 (сума зобов'язання за липень 2013 року) припустився описки, а саме: замість 6262,83 грн. зазначив 626283,00 грн.

У червні 2013 року відбулась зміна обєкта оподаткування, у звязку з чим позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік (а.с. 34-35), в якій збільшено суму річного податкового зобов'язання з цього податку на 5714,99 грн. та, відповідно, збільшено суму грошового зобовязання з наведеного податку за червень-листопад 2013 року на 816,43 грн. щомісячно, грудень 2013 року на 816,41 грн.

У вересні 2013 року Публічним акціонерним товариством "Броварський шиноремонтний завод" до контролюючого органу подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (а.с. 37-38), в якій виправлено описку, якої припустився позивач під час подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, та у рядку 5 колонки 16 (зобовязання за липень 2013 року) замість 626283,00 грн. зазначено 7079,26 грн. (з урахуванням збільшення зобовязання, задекларованого у раніше поданій уточнюючій декларації).

Таким чином, відповідно до поданих звітної та уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, узгоджена сума податкового зобов'язання позивача з цього податку складає 80868,93 грн. (з розбивкою по місяцях: 6262,83 грн. з січня по травень 2013 року; 7079,26 грн. з червня по листопад 2013 року; 7079,22 грн. у грудні 2013 року).

На підтвердження факту своєчасного виконання податкового обов'язку зі сплати земельного податку, представником позивача надано суду копії платіжних доручень та квитанцій від 21.02.2013 № 65 на суму 6462,63 грн., 14.03.2013 № 2638912 на суму 9525,66 грн., 29.04.2013 № 3276030 на суму 3000,00 грн., 23.05.2013 № 3579636 на суму 6262,83 грн., 19.06.2013 № 3954228 на суму 6262,83 грн., 24.07.2013 № 4428014 на суму 7079,26 грн., 14.08.2013 № 4701747 на суму 7079,26 грн., 25.09.2013 № 5290494 на суму 7079,26 грн., 25.10.2013 № 5705803 на суму 7079,26 грн., 11.11.2013 № 5888265 на суму 7079,26 грн., 23.12.2013 № 6495688 на суму 7079,26 грн. та 24.01.2014 № 6874184 на суму 8170,6 грн. (а.с. 83-89).

Зарахування до Державного бюджету України вказаних сум податку у загальному розмірі 82160,11 грн. підтверджується також відомостями, що містяться в інтегрованій картці платника (а.с. 104-109).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадовою особою територіального органу доходів і зборів під час проведення контролюючого заходу не враховано (не взято до уваги) показники уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем земельний податок та, як наслідок, до безпідставного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується порушення позивачем визначених чинним законодавством строків сплати податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах за 2011 рік, суд зазначає наступне.

У травні 2011 року Відкритим акціонерним товариством "Броварський шиноремонтний завод" подано до контролюючого органу податкову декларацію з екологічного податку за звітний податковий період І квартал 2011 року (а.с. 95-96). Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (додаток 4 до вказаної декларації), платником визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 112,50 грн. (а.с. 97).

На підтвердження обставин, що свідчать про належне виконання підприємством податкового обов'язку зі сплати екологічного податку в розмірі задекларованих ним показників за І квартал 2011 року, представником позивача надано копію платіжного доручення від 11.05.2011 № 170 на суму 112,50 грн.

З метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі суд ухвалою від 18.05.2015 витребував у Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, зокрема, письмове пояснення з приводу фактичних обставин та юридичних підстав, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та облікову картку платника податків (зворотній бік) за платежем: екологічний податок (податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах) за 2011 рік.

На час розгляду даної адміністративної справи наведених вище документальних свідоцтв від відповідача до суду не надходило.

Жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем строків сплати податкових зобовязань з наведених вище податків відповідачем суду надано не було.

Суд констатує, що під час судового розгляду справи обов'язок щодо доказування правомірності винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем не виконано, належних та допустимих доказів правомірності їх прийняття не надано, обґрунтованих підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з екологічного податку та з плати за землю не наведено.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 182 грн. 70 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.02.2014 № НОМЕР_1 та 14.02.2014 № НОМЕР_2, визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Броварський шиноремонтний завод" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.