Постанова № 58181301, 30.05.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року Справа № П/811/270/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2004"

відповідача: Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання Черної О.Ю.

представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" звернулось з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про:

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332202 від 01.10.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 95171,00 грн. за основним платежем та 47586,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001342202 від 01.10.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 449,00 грн.;

-№0001352202 від 01.10.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1684170,00 грн. за основним платежем та 842085,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001362202 від 01.10.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1592010,00 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивач, на його думку, припустився порушень податкового законодавства.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 06.06.2016 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 05.08.2015 року по 02.09.2015 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АТП-2004 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, позивачем:

- п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1684170,00 грн., в т.ч. за:

- 2013 рік на суму 335152,00 грн.;

- 2014 рік на суму 1349018,00 грн.,

та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 1592010,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.189.9 ст.189.9 ст.189, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 95171,00 грн., в т.ч. за:

- січень 2013 року в сумі 1409,00 грн.;

- лютий 2013 року в сумі 560,00 грн.;

- березень 2013 року в сумі 314,00 грн.;

- червень 2013 року в сумі 712,00 грн.;

- липень 2013 року в сумі 136,00 грн.;

- жовтень 2013 року в сумі 13,00 грн.;

- липень 2014 року в сумі 79889,00 грн.;

- жовтень 2014 року в сумі 9980,00 грн.;

- грудень 2014 року в сумі 2158,00 грн.,

та завищено відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на суму 449,00 грн. в т.ч. за:

- квітень 2013 року в сумі 436,00 грн.;

- серпень 2013 року в сумі 13,00 грн. (а.с.22-58 т.1).

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення (а.с.16, 18, 19, 20 т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобовязання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом, у звязку з не включенням позивачем сум до складу доходів, що враховуються при визначені обєкта оподаткування, завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих витрат та податкового кредиту за господарськими операціями контрагентами у перевіряємому періоді.

Так, зокрема податковий орган прийшов до висновку, що при перевірці повноти визначення доходу, що враховується при обчисленні обєкта оподаткування, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, позивачем занижено його на загальну суму 8542198,34 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 1666666,67 грн., 2014 рік на суму 6875531,67 грн.

Також на думку відповідача при перевірці повноти визначення витрат, що враховуєються при обчисленні обєкта оподаткування, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, позивачем завищено їх на загальну суму 2308315,23 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 97290,65 грн., 2014 рік на суму 2211024,58 грн. Так, зокрема, відповідачем в акті перевірки зазначено, що на порушення п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України ТОВ "АТП-2004" віднесено до складу інших витрат суму нарахованого лізингодавцем коригування лізингових платежів через зміну валютного курсу на суму 2308315,23 грн.

В результаті даних висновків податковий орган вважає заниженим податок на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на суму 1684170 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 335152,00 грн., 2014 рік на суму 1349018,00 грн. та завищеним відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 1592010,00 грн.

ТОВ «Глобал Автогруп»

Судом встановлено, що ТОВ "АТП-2004" укладено Договір поруки №б/н від 23.04.2013 року (а.с.81 т.1), сторонами якого зокрема є: ТОВ «Глобал Автогруп» - кредитор, ТОВ «Кернел ОСОБА_4» - поручитель та ТОВ "АТП-2004" божник. Відповідно до змісту вищевказаного договору поручитель приймає на себе зобовязання перед Кредитором нести в повному обсязі солідарну відповідальність за виконання Боржником свого зобовязання за Договором купівліпродажу №АГ/КП004-88 від 23.04.2013 року в сумі 5560290,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 926715,00 грн., що складає суму заборгованості Боржника перед Кредитором за Угодою, укладеною між Кредитором та Боржником. Договір купівлі-продажу №АГ/КП004-88 від 23.04.2013 року укладався позивачем на придбання автомобіля (а.с.76 т.1)

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов, передбачених договором поруки від 23.04.2013 року №б/н, ТОВ «Кернел ОСОБА_4» на ТОВ "АТП-2004" надіслано лист від 23.04.2013 року №818/1 «Відносно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №АГ/КП004-88 від 23.04.2013 року», згідно якого ТОВ "АТП-2004" повідомлено про виконання платежів в адресу ТОВ «Глобал Автогруп» на загальну суму 5560290,00 грн. (а.с.82 т.1) та надано копії платіжних доручень (а.с.83-85 т.1).

ТОВ «Техноторг Дон»

Також судом встановлено, що ТОВ "АТП-2004" укладено Договір поруки №б/н від 23.01.2014 року (а.с.90 т.1), сторонами якого зокрема є: ТОВ «Техноторг Дон» - кредитор, ТОВ «Кернел ОСОБА_4» - поручитель та ТОВ "АТП-2004" божник.

Відповідно до змісту вищевказаного договору поручитель приймає на себе зобовязання перед Кредитором нести в повному обсязі солідарну відповідальність за виконання Боржником свого зобовязання за Договором купівліпродажу №70П від 14.01.2014 року в сумі 5346000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 891000,00 грн., що складає суму заборгованості Боржника перед Кредитором за Угодою, укладеною між Кредитором та Боржником. Договір купівліпродажу №70П від 14.01.2014 року укладався позивачем, на придбання автомобілів (а.с.86 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов, передбачених договором поруки від 23.01.2014 року №б/н, ТОВ «Кернел ОСОБА_4» на ТОВ "АТП-2004" надано листи:

- від 28.01.2014 року №239/1 «Відносно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №70П від 14.01.2014 року», згідно якого ТОВ "АТП-2004" повідомлено про виконання платежів в адресу ТОВ «Техноторг Дон» на загальну суму 267300,00 грн. (а.с.91 т.1) та надано копію платіжного доручення (а.с.92 т.1);

- від 26.02.2014 року №489/3 «Відносно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №70П від 14.01.2014 року», згідно якого ТОВ "АТП-2004" повідомлено про виконання платежів в адресу ТОВ «Техноторг Дон» на загальну суму 564300,00 грн. (а.с.93 т.1) та надано копію платіжного доручення (а.с.94 т.1);

- від 01.04.2014 року №896/1 «Відносно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №70П від 14.01.2014 року», згідно якого ТОВ "АТП-2004" повідомлено про виконання платежів в адресу ТОВ «Техноторг Дон» на загальну суму 4514400,00 грн. (а.с.95 т.1) та надано копії платіжних доручень (а.с.96, 97 т.1).

ТОВ «Центр Автокраїна»

Окрім того судом встановлено, що між ТОВ "АТП-2004" та ТОВ «Центр Автокраїна» укладено Договір поруки №ЦА/РО15/25 від 04.03.2014 року (а.с.103 т.1), сторонами якого зокрема є: ТОВ «Центр Автокраїна» - кредитор, ТОВ «Кернел ОСОБА_4» - поручитель та ТОВ "АТП-2004" божник.

Відповідно до змісту вищевказаного договору поручитель приймає на себе зобовязання перед Кредитором нести в повному обсязі солідарну відповідальність за виконання Боржником свого зобовязання за Договором купівліпродажу №ЦА/КП004-40 від 04.03.2014 року (а.с.98 т.1) в сумі 3904638,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 650773,00 грн., що складає суму заборгованості Боржника перед Кредитором за Угодою, укладеною між Кредитором та Боржником. Договір купівліпродажу №ЦА/КП004-40 від 04.03.2014 року укладався позивачем, на підставі якого придбано автомобілі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов, передбачених договором поруки №ЦА/РО15/25 від 04.03.2014 року, ТОВ «Кернел ОСОБА_4» на ТОВ "АТП-2004" надано листи:

- від 21.03.2014 року №7261/1 «Відносно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №ЦА/КП004-40 від 04.03.2014 року», згідно якого ТОВ "АТП-2004" повідомлено про виконання платежів в адресу ТОВ «Центр Автокраїна» на загальну суму 3709406,10 грн. (а.с.106 т.1) та надано копії платіжних доручень (а.с.107-108 т.1);

- від 17.03.2014 року №701/2 «Відносно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №ЦА/КП004-40 від 04.03.2014 року», згідно якого ТОВ "АТП-2004" повідомлено про виконання платежів в адресу ТОВ «Центр Автокраїна» на загальну суму 195231,90 грн. (а.с.104 т.1) та надано копію платіжного доручення (а.с.105 т.1).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Судом встановлено та описано вище, що ТОВ "АТП-2004" уклало два види договорів: купівлі-продажу (двосторонній) та поруки (тристоронній).

За умовами обох видів договорів позивачем взято на себе певні зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України. господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, судом встановлено, що за договорами поруки позивач взяв на себе зобов'язання на протязі 3-х календарних днів з моменту одержання повідомлення поручителя (про виконання обов'язку перед кредитором), виконати зобов'язання, що були зазначені в повідомленні.

Податковий орган в акті перевірки вказує на те, що ТОВ "Кернел ОСОБА_4" (поручитель) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив позовної вимоги до позивача про стягнення заборгованості, а тому порука припинена. При цьому відповідач вважає, що у ТОВ "Кернел ОСОБА_4" (поручителя) відсутні законодавчі підстави для стягнення невідшкодованих за договором поруки сум з позивача, оскільки такі договори поруки є припиненими, а отже активи отримані позивачем згідно зазначених договорів поруки є безоплатно отриманими (а.с.27).

Згідно ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.599 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що зобов'язання поручителя перед кредитором виконане, кошти за боржника сплачені. Посилання податкового органу на зміст ч.4 ст.599 ЦК України в обґрунтування того, що ТОВ "Кернел ОСОБА_4" (поручитель) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив позовної вимоги до позивача (боржника) про стягнення заборгованості, а тому порука припинена, є безпідставним, оскільки зміст даної норми стосується взаємовідносин поручителя і кредитора, а не поручителя і боржника. При цьому податковий орган безпідставно ототожнив такі поняття як "договір" та "зобов'язання", що є помилковим.

Що стосується позивача (боржника), то за договорами поруки він взяв на себе зобов'язання на протязі 3-х календарних днів з моменту одержання повідомлення поручителя (про виконання обов'язку перед кредитором), виконати зобов'язання, що були зазначені в повідомленні (сплатити поручителю перераховані кредитору кошти).

Згідно ч.2 ст.556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Суд вважає, що податковим органом здійснено безпідставний висновок про те, що зобов'язання позивача (боржника) щодо сплати поручителю перерахованих кредитору коштів є припиненим з строком давності в зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що в триденний строк позивач не здійснив відшкодування заборгованості поручителю.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є, зокрема, його невиконання.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.14.1.13. а.14.1. ст.14 безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Судом встановлено, що товар у ТОВ «Глобал Автогруп», ТОВ «Техноторг Дон» та ТОВ «Центр Автокраїна» отриманий позивачем за договорами купівлі-продажу, тобто за договорами, за якими передбачається грошова компенсація вартості таких товарів, а тому такі товари не є безоплатно отриманими в розумінні п.п.14.1.13. п.14.1. ст.14 ПК України.

Що ж стосується невиконання позивачем свого зобов'язання по оплаті коштів (вартості товару) на користь ТОВ "Кернел ОСОБА_4" (поручитель) за договором поруки, то дана обставина не перетворює такі товари на безоплатно отримані, оскільки ТОВ "Кернел ОСОБА_4" має право у відповідності до ст.257 ЦК України, на подачу позову протягом трьох років з моменту виникнення такого права - після спливу 3-х календарних днів з моменту одержання повідомлення поручителя (про виконання обов'язку перед кредитором).

Згідно п.п.14.1.11. а.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість, за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Закінчення ж строку позовної давності щодо кредиторської заборгованості, зокрема, може бути підставою для збільшення доходів за п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, однак на момент проведення перевірки строк давності по такій кредиторській заборгованості у позивача не закінчився.

Таким чином, посилання на те, що позивачем занижено доходи, що враховуються при визначені обєкта оподаткування, на загальну суму 8542198,34 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 1666666,67 грн., 2014 рік на суму 6875531,67 грн. є безпідставним.

ТОВ «ОТП Лізинг»

Судом встановлено, що між ТОВ "АТП-2004" та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу №598-L від 02.11.2012 року (а.с.220-228 т.1), відповідно до змісту якого ТОВ «ОТП Лізинг», як лізингодавець, на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (автопаливозаправники АПЗ-10-53215, 2012 року виробництва в кількості 5 штук загальною вартістю 2496500,00 грн.), а лізингоодержувач, ТОВ "АТП-2004", зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.220-228 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного договору ТОВ «ОТП Лізинг» передало ТОВ "АТП-2004" автопаливозаправники АПЗ-10-53215 в кількості 5 штук, а останній сплатив винагороду (без ПДВ) за користування предметом лізингу, що підтверджується актами надання послуг (а.с.233-239, 241 т.1).

Суд встановив, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування по даному договору віднесено витрати в сумі 801329,17 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 257691,74 грн., 2014 рік в сумі 543637,07 грн.

Також судом встановлено, що між ТОВ "АТП-2004" та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу №261-L від 29.08.2011 року (а.с.199-205 т.1), відповідно до змісту якого ТОВ «ОТП Лізинг», як лізингодавець, на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (причіп СТАВР-1-8357 в кількості 8 штук вартістю 1408000,00 грн., автомобіль СТАВР-1-53215 в кількості 7 штук вартістю 3192000,00 грн., загальна вартість предмету лізингу складає 4600000,00 грн.), а лізингоодержувач, ТОВ "АТП-2004", зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.199-205 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного договору ТОВ «ОТП Лізинг» передало ТОВ "АТП-2004" причіп СТАВР-1-8357 в кількості 8 штук вартістю 1413182,80 грн., автомобіль СТАВР-1-53215 в кількості 7 штук вартістю 3197788,37 грн., а останній сплатив винагороду (без ПДВ) за користування предметом лізингу, що підтверджується актами надання послуг (а.с.209-216 т.1).

Суд встановив, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування по даному договору віднесено витрати в сумі 1179077,12 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 415995,25 грн., 2014 рік в сумі 763081,87 грн.

Окрім того судом встановлено, що між ТОВ "АТП-2004" та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу №255-L від 17.08.2011 року (а.с.178-184 т.1), відповідно до змісту якого ТОВ «ОТП Лізинг», як лізингодавець, на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (тягач Scania G380Lax2HNA в кількості 10 штук вартістю 8870925,90 грн., напівпричіп цистерна для транспортування харчової олії ємністю 32 кубічних метра в кількості 10 штук вартістю 7382899,60 грн., загальна вартість предмету лізингу складає 16253825,50 грн.), а лізингоодержувач, ТОВ "АТП-2004", зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору ((а.с.178-184 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного договору ТОВ «ОТП Лізинг» передало ТОВ "АТП-2004" сідельний тягач Scania G380Lax2HNA в кількості 1 штука вартістю 849056,94 грн., напівпричіп Wielton NS3 з обладнанням «ПЗЛ-Кросно» С.А. в кількості 1 штука на суму 706634,47 грн., сідельний тягач Scania G380Lax2HNA в кількості 4 штуки вартістю 3337773,64 грн., напівпричіп Wielton NS3 з обладнанням «ПЗЛ-Кросно» С.А. в кількості 4 штуки на суму 2777888,98 грн., сідельний тягач Scania G380Lax2HNA в кількості 2 штуки вартістю 1652739,62 грн., напівпричіп Wielton NS3 з обладнанням «ПЗЛ-Кросно» С.А. в кількості 2 штуки на суму 1375505,87 грн., сідельний тягач Scania G380Lax2HNA в кількості 3 штуки вартістю 2481849,66 грн., напівпричіп Wielton NS3 з обладнанням «ПЗЛ-Кросно» С.А. в кількості 3 штуки на суму 2065703 грн., а останній сплатив винагороду (без ПДВ) за користування предметом лізингу, що підтверджується актами надання послуг (а.с.188-195 т.1).

Суд встановив, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування по даному договору віднесено витрати в сумі 4265355,70 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 1539671,56 грн., 2014 рік в сумі 2725684,14 грн.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.7. договорів лізингу, сторони договорів узгодили коригування винагороди на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідними поточними лізинговими платежами у зв'язку із залученням Лізингодавцем кредитних коштів до доларах США за відповідною формулою (а.с.180, 201, 223 т.1). Дані витрати сплачено позивачем на користь Лізингодавця та віднесено до валових витрат.

Згідно п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності до ч.2. ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд вважає, що віднесення позивачем сплачених лізинггодавцю сум курсової різниці та витрат, що виникли за відповідними поточними лізинговими платежами у зв'язку із залученням Лізингодавцем кредитних коштів до доларах США за відповідною формулою до валових витрат, що попередньо узгоджено обома сторонами, відповідає п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, оскільки така сума є частиною лізингових платежів у вигляді інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу в розумінні п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України в контексті п.г) ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", а тому висновок податкового органу про завищення валових витрат за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року в загальній сумі 2308315,23 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 97290,65 грн., 2014 рік на суму 2211024,58 грн. є безпідставним.

В акті перевірки податковий орган дійшов також висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 92027,00 грн.

Так, податковий орган в акті зазначає, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року позивачем на підставі декларацій з податку на додану вартість, реєстрів виданих податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, журналів ордерів по рах. 36, 31, 30, 37, регістрів синтетичного та аналітичного обліку по рах. 36, 31, 37, 70, 71, 79 встановлено заниження задекларованих ТОВ «АТП-2004» показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%» всього на суму 92027,00 грн., в т.ч. за:

-червень 2014 року в сумі 79889,00 грн.;

-жовтень2014 року 9980,00 грн.;

-грудень 2014 року 2158,00 грн.

Відповідно до протоколів загальних зборів учасників ТОВ «АТП-2004», актів на списання основних засобів та актів прийому б/у агрегатів судом встановлено, що позивачем списано:

-автомобіль MAN 18.480 (ВА 5126 АХ) залишковою вартістю 392067,93 грн.;

-автомобіль КАМАЗ-5320 18.480 (ВА 4021 АР) 06149 МЕ залишковою вартістю 7374,62 грн.;

-автомобіль КАМАЗ-53215 18.480 (ВА 9757 АО) залишковою вартістю 12659,26 грн.;

-автомобіль КАМАЗ-5320 18.480 (ВА 4023 АР) №06610 МЕ залишковою вартістю 19339,95 грн.;

-автомобіль КАМАЗ-5320 18.480 (ВА 2124 АР) №06366 МЕ залишковою вартістю 17901,52 грн.;

-автомобіль КАМАЗ-53208 18.480 (ВА 8895 АО) залишковою вартістю 2853,86 грн.;

-автомобіль КАМАЗ-5320 18.480 (ВА 2096 АР) 95-96 чкм залишковою вартістю 7934,60 грн. (а.с.250 т.1, 1-51 т.2).

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або у разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їхня частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів унаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за мінусом сум накопиченої амортизації окремого обєкта основних засобів.

Пунктом 146.18 ст. 146 Податкового кодексу України визначено, що виведення з експлуатації будь-якого обєкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Судом встановлено, що за результатами списання транспортних засобів позивачем оприбутковано окремі деталі та механізми, отримані в результаті розбирання, що відповідачем не заперечувалось.

Суд вважає, що посилання відповідача в акті на те, що документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу є висновки експертної комісії не ґрунтуються на нормах чинного на той час законодавства, а тому їх відсутність не може бути підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань. З огляду на те, що основні засоби прийшли в непридатний стан, застосуванню підлягала частині друга п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, а тому висновок податкового органу про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 92027,00 грн. є безпідставним.

Окрім того, в акті перевірки податковий орган дійшов також висновку про завищення податкового кредиту в сумі 3144,00 в т.ч. за:

- січень 2013 року на суму 1409,00 грн.;

- лютий 2013 року на сумуі 560,00 грн.;

- березень 2013 року на суму 314,00 грн.;

- квітень 2013 року на суму 436,00 грн.;

- травень 2013 року на суму 167,00 грн.;

- червень 2013 року в сумі 109,00 грн.;

- липень 2013 року в сумі 136,00 грн.;

- жовтень 2013 року в сумі 13,00 грн.

Так зокрема, до податкового кредиту за січень 2013 року віднесено 1019,86 грн., за лютий 2013 року віднесено 190,90 грн. та за червень 2013 року віднесено 78,85 грн. за податковими накладними, виданими ПП «Арзаміт» з придбання ТМЦ в асортименті (лампа, провід, патрон, кабель, розетка, дросель, тощо), на підставі договору поставки №17 від 03.01.2013 р. (а.с.52-54, 61-66 т.2). товар оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.55-60 т.2). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.67-72 т.2).

Судом встановлено, що до податкового кредиту за січень 2013 року віднесено 91,68 грн., за податковою накладною, виданою ТОВ ВКФ «Мікон» з придбання підшипника NKE NUP 209 E/TVP3 на підставі договору купівлі-продажу №010/13 від 23.01.2013 р. (а.с.73, 75 т.2). товар оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.74 т.2). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.76 т.2).

Також судом встановлено, що до податкового кредиту за

- січень 2013 року віднесено 297,36 грн.;

- лютий 2013 року віднесено 368,91 грн.;

- березень 2013 року віднесено 313,85 грн.;

- квітень 2013 року віднесено 436,15 грн.;

- травень 2013 року віднесено 166,67 грн.;

- червень 2013 року віднесено 30,64 грн.;

- липень 2013 року віднесено 136,03 грн.;

- жовтень 2013 року віднесено 13,49 грн., за податковими накладними, виданими ТОВ «Євротрейд Україна» з придбання ПММ (газ скраплений, бензин А-92) на підставі договору про відпуск товару за пластиковими картками від 22.07.2012 року №27-05/6 (а.с.77-79, 92-101 т.2). товар оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.83-90 т.2). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.102-109 т.2).

Кіровоградська ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області вважає, що податкові накладні видані ПП «Арзаміт», ТОВ ВКФ «Мікон» та ТОВ «Євротрейд Україна» за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в обєктивній дійсності, оскільки контрагенти цих підприємств по ланцюгу (ТОВ "ТАЙМЗ ПАБЛІШИНГ", ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОРС", ТОВ "ОСОБА_5 Груа", ТОВ "ОСОБА_4 Нью", ФГ "Лукра", ПП "Ватер-Шпаг", ТОВ "ГРАДІЄНТ Тек") не подали форму 1ДФ, в подальшому їм були анульовані свідоцтва платників ПДВ (а.с.38-41 т.1).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є реальне отримання та подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обовязковими ознаками господарської діяльності є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Як встановлено з виписки з ЄДРПОУ та статуту підприємства, одним із видів діяльності є, зокрема вантажний автомобільний транспорт; придбання, транспортування, постачання, продаж природного газу; придбання, транспортування, постачання, продаж нафти та нафтопродуктів (а.с.110, 111-116 т.2), таким чином суд вважає, що таке придбання пов'язане з господарському діяльністю, а тому витрати понесені позивачем за господарськими операціями ПП «Арзаміт», ТОВ ВКФ «Мікон» та ТОВ «Євротрейд Україна», безпосередньо повязані з господарською діяльністю ТОВ «АТП-2004».

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ АТП-2004 на момент її виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мало обовязок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Більш того, можливі порушення контрагентів підприємств ПП «Арзаміт», ТОВ ВКФ «Мікон» та ТОВ «Євротрейд Україна» по ланцюгу, а саме - ТОВ "ТАЙМЗ ПАБЛІШИНГ", ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОРС", ТОВ "ОСОБА_5 Груа", ТОВ "ОСОБА_4 Нью", ФГ "Лукра", ПП "Ватер-Шпаг", ТОВ "ГРАДІЄНТ Тек", з якими позивач не мав господарських взаємовідносин, не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит за господарськими операціями в яких такі підприємства стороною не є.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 63922,06 грн. підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001332202 від 01 жовтня 2015 року, винесене Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 95171,00 грн. основного платежу та 47586,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001342202 від 01 жовтня 2015 року, винесене Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 449,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001352202 від 01 жовтня 2015 року, винесене Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1684170,00 грн. основного платежу та 842085,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001362202 від 01 жовтня 2015 року, винесене Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004 зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1592010,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" (код ЄДРПОУ 32967654) судовий збір у розмірі 63922,06 грн. (шістдесят три тисячі девятсот двадцять дві грн. 06 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39484073).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6