Рішення № 58179900, 07.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1864/15-ц 07.06.2016 07.06.2016 07.06.2016

Справа № 487/1864/15-ц

Провадження № 22ц/784/1181/16 Головуючий першої інстанції: Кокорєв В.В

Категорія: 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участі позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У березні 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» (далі - ТОВ «ВИП-ТРАНС») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 07 жовтня 2014 р. ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр. Леніна в м. Миколаєві в районі регульованого перехрестя з вул. М. Василевського, порушив вимоги Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху та не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 під його керуванням, який зупинився попереду.

Посилаючись на те що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний йому транспортний засіб отримав механічні пошкодження, сталася з вини відповідача, який під час цієї пригоди був працівником ТОВ «ВИП-ТРАНС» та керував належним останньому автомобілем, позивач просив стягнути з відповідачів 34 963 грн. майнової шкоди та 6 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2016 р. позов до ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 34 963 грн. у відшкодування майнової шкоди, 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 183 грн. 60 коп. судового збору.

В позові до ТОВ «ВИП-ТРАНС» відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на невідповідність висновків суду в частині відмови в позові до ТОВ«ВИП-ТРАНС» вимогам закону і просить рішення суду скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 жовтня 2014 р. ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався по пр. Леніна в м. Миколаєві в районі регульованого перехрестя з вул. М. Василевського, порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306: не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який зупинився попереду.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 є позивач (а. с. 8).

Власником автомобілю марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_7, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ СК «Альфа Страхування» згідно полісу № АС-7402715 від 20 грудня 2013 р.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2014 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31 січня 2014 р. за участі сторін.

Згідно зі Звітом автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, №255-14 від 05 листопада 2014 р. розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП власнику автомобілю «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2, на дату огляду складав 89 924,04 грн. (а. с. 9-10).

Такий розмір майнової шкоди, спричинений позивачеві, сторонами не оспорюється.

Як вбачається з рахунку №105 від 25 грудня 2014 р. вартість відновлювального ремонту автомобілю «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 становила 84 963,00 грн. (а. с. 12).

Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру №105 від 25 грудня 2014 р. позивач оплатив за ремонт автомобілю «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 84 963 грн. (а. с. 14).

В силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1187 ЦК України використання транспортних засобів, зокрема, автомобілів, є джерелом підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшення немайнового блага (життя, здоров'я тощо). До складу шкоди включається як реальна шкода, так й упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Як встановлено судом, винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 07 жовтня 2014 р. і внаслідок якої автотранспортний засіб позивача отримав ушкодження, є відповідач ОСОБА_4

Власник автомобілю марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ СК «Альфа Страхування» згідно полісу № АС-7402715 від 20 грудня 2013 р..

Відповідно до статті 979 ЦК України, статті 16 Закону «Про страхування» №85/96 від 7 березня 1996 року ( далі - Закон №85/96) за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV (Далі - Закон від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

01 грудня 2014 р. ПАТ СК «Альфа Страхування» сплачено на користь ОСОБА_2 максимальний розмір страхового відшкодування згідно полісу страхування №АС-7402715 від 20 грудня 2013 р. в розмірі 50 000 грн. (а. с. 16).

Таким чином, страховик виконав усі передбачені законом та договором обов'язки у зв'язку із настанням даного страхового випадку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 вважав, що є підстави для відшкодування частини невідшкодованої страховиком шкоди як з ТОВ «ВИП-ТРАНС», так і з ОСОБА_4, посилаючись на те, що останній під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ«ВИП-ТРАНС», який є володільцем автомобілю марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання його створює підвищену небезпеку (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Відмовляючи в позові до ТОВ «ВИП-ТРАНС», суд вважав, що товариство не є власником автомобілю марки «FORD TRANSIT», яким в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди керував відповідач ОСОБА_4, а також не надано доказів, що останній в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки перед ТОВ «ВИП-ТРАН».

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, враховуючи наступне.

Як роз'яснено в п. 6 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.1. Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Як встановлено судом і таке підтверджується інформацією, наданою виконуючим обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області у листі від 14 січня 2016 р. № 142/9/14-02-10-07, ОСОБА_4 на час скоєння дорожньо-транспортної пригод - 07 жовтня 2014 р. працював у ТОВ «ВИП-ТРАНС» та отримував заробітну плату.

Згідно з копій видаткових накладних № 27759 від 09 вересня 2014 р., № 34211/32701 від 04 листопада 2014 р., № 39507/37395 від 16 грудня 2014 р. постачальник ТОВ «Баядера Логістик» поставив, а одержувач - приватний підприємець ОСОБА_8 отримав на підставі договору №332 від 01 лютого 2013 р. певний товар (а.с. 131, 134, 139).

Відповідно до товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв від 09 вересня 2014 р., 04 листопада 2014 р. та від 16 грудня 2014 р. обов'язки перевізника виконувало ТОВ «ВИП-ТРАНС» за допомогою автомобілю марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1; одержувачем товару зазначено позивача, а водієм-експедитором - відповідача ОСОБА_4

Допитана в якості свідка судом першої інстанції ОСОБА_9 (працівник магазину) пояснила, що дійсно ОСОБА_4 здійснював поставки продукції до їх магазину, по всіх накладних перевізником було зазначено ТОВ «ВИП-ТРАНС».

Під час складання протоколу дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 також дав пояснення, що є водієм ТОВ «ВИП-ТРАНС».

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 надав для огляду свою трудову книжку, згідно з якою він 01 квітня 2014 р. по 02 червня 2016 р. працював водієм ТОВ «ВИП-ТРАНС», та пояснив, що керував автомобілем марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1, який надавало ТОВ «ВИП-ТРАНС», під час дорожньо-транспортної пригоди 07 жовтня 2014 р. він їхав за завданням роботодавця - автомобіль було завантажено товаром, який він мав доставити за призначенням.

Таким чином, всі наведені докази свідчать про те, що ОСОБА_4, працюючи у ТОВ «ВИП-ТРАНС» водієм, виконував роботу на автомобілі марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 (зокрема, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди), володільцем якого є ТОВ «ВИП-ТРАНС», в інтересах цього товариства.

В силу ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Достатніх та переконливих доказів того, що ОСОБА_4 під час скоєння 07 жовтня 2014 р. дорожньо-транспортної пригоди не виконував завдання роботодавця або заволодів транспортним засобом неправомірно, ТОВ «ВИП-ТРАНС» у порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав.

Виходячи з аналізу наведених вище положень ст. ст. 1187, 1191 ЦК України відсутні підстави вважати ОСОБА_4 володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу, у зв'язку з використанням якого було заподіяно шкоди майну позивача.

За таких обставин суд помилково дійшов висновку про недоведеність тієї обставини, що володільцем транспортного засобу - автомобілю марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 є водій ОСОБА_4, а не його роботодавець - ТОВ «ВИП-ТРАНС».

З урахуванням викладених обставин саме відповідач ТОВ «ВИП-ТРАНС» як роботодавець особи, з чиєї вини сталася дорожньо-транспортна пригода і було завдано шкоди позивачеві, має нести цивільно-правову відповідальність, яка полягає у відшкодуванні майнової та немайнової (моральної) шкоди.

В той же час законом не передбачено покладення такої відповідальності на водія підприємства - ОСОБА_4

За такого колегія суддів вважає встановленим порушення норм матеріального права, яке в силу ч. 3 ст. 303 ЦПК України дає підстави вийти за межі доводів апеляційної скарги, в якій ставитися питання про скасування рішення суду в частині відмови у позові до ТОВ «ВИП-ТРАНС» , і скасувати рішення вцілому, відмовивши у позові до ОСОБА_4

Щодо розміру відшкодування майнової шкоди, то можна погодитись з розрахунком позивача та стягнути з ТОВ «ВИП-ТРАНС» 34 963 грн., що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та отриманою позивачем сумою страхового відшкодування.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в силу ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкоди полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проаналізувавши всі надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу було спричинено моральну шкоду, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено належний йому автомобіль, для відшкодування спричинених збитків він змушений був витратити додатково час та кошти, що призвело до зміни звичного для нього способу життя.

Тому спричинену позивачу моральну шкоду суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, слід визначити в розмірі 1000 грн.

З урахуванням викладеного та положень п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову до ТОВ «ВИП-ТРАНС» про відшкодування майнової шкоди, часткове задоволення вимог про відшкодування з товариства моральної шкоди та відмову в позові до ОСОБА_4

В силу положень ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути понесені ним судові витрати: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 409 грн. 63 коп., та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 607 грн. 21 коп., а всього - 1 016 грн. 84 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» на користь ОСОБА_2 34 963 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. у відшкодування майнової шкоди.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» на користь ОСОБА_2 1 000 (одну тисячу) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ТРАНС» на користь ОСОБА_2 1 016 (тисячу шістнадцять) грн. 84 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: