Ухвала суду № 58170668, 02.06.2016, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/937/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/115/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Павленко О.А.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

прокурора Кузьменка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю Криворізької місцевої прокуратури № 3 про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-

в с т а н о в и в:

23.02.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду у порядку закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

В подальшому позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги та в останнє 24.12.2015 надала змінену позовну заяву до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якій просила:

- визначити їй грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, в розмірі 32731358,40 грн.

- стягнути з держави Україна, шляхом списання Державною казначейською службою України з державного бюджету на її користь за заподіяну незаконними діями, рішеннями або бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду, моральну шкоду в розмірі 32731358, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 29.03.2006 року відносно неї була порушена кримінальна справа за скоєння злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. Того ж дня, її було затримано в порядку ст. 115 КПК України. 02.04.2006 року після предявлення їй обвинувачення, вона була звільнена з під варти, але до неї був застосований запобіжний захід вигляді підписки про невиїзд. Крім того, на належне їй нерухоме майно був накладений арешт. В подальшому справу відносно неї було передано на розгляд до суду. Протягом 2006-2014 років кримінальна справа неодноразово розглядалась судом, неодноразово поверталась на додаткове розслідування. Врешті-решт, 29.12.2014 року кримінальна справа відносно неї була закрита в звязку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення. В той же день, своєю постановою орган досудового розслідування зняв арешт з належного їй нерухомого майна та скасував запобіжний захід. Отже, в період з 29.03.2006 по 29.12.2014 вона була піддана незаконному кримінальному переслідуванню. Аналізуючи вище викладене слідує, що внаслідок незаконних дій органу досудового слідства, прокуратури і суду:

- їй було незаконно оголошено про підозру, незаконно піддано взяттю та триманню під вартою, незаконно обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд;

- за місцем її проживання було незаконно проведено обшук;

- вона була піддана незаконному кримінальному переслідуванню майже 9 років.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно діючого законодавства, вона має право на відшкодування моральної шкоди. Під час кримінального переслідування вона весь час знаходилась під психологічним тиском з боку органів досудового слідства, прокуратури та суду. Цей психологічний тиск призвів до душевних та моральних страждань, до втрати нормальних життєвих звязків і як наслідок до втрати здоровя. Таким чином, з вини органів досудового слідства, прокуратури та суду ї й була завдана моральна шкода, яка розраховується відповідно ОСОБА_5 встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань (зареєстрованої в Реєстрі методик проведення судових експертиз за №14.1.04), і складає, на думку позивача, 32731358,40 грн.

Представником відповідача, Державної казначейської служби України, в судовому засіданні 19.02.2016 надано суду письмові заперечення на позов, в яких зазначено про те, що, по-перше, позивачем не було надано доказів заподіяння останній моральної шкоди, з огляду на що підстави для відшкодування моральної шкоди, на думку відповідача, відсутні.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити, представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених в письмових запереченнях та просила в позові відмовити, прокурор в судовому засіданні вважав можливим позов задовольнити частково та відшкодувати моральну шкоди у мінімальному розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Так, матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого слідчого прокуратури м. Кривого Рогу юриста 1-го класу ОСОБА_5 від 30.03.2006 було порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України (том 1, аркуш справи 140).

Згідно протоколу від 30.03.2006 ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України (том 1, аркуш справи 139).

Як слідує з постанови судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_6 від 30.03.2006, за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Лермонтова, 19/25, відбувався обшук у позивача (том 1, аркуш справи 142).

31 березня 2006 року ОСОБА_2 було предявлено обвинувачення за ст. 190 ч. 3 КК України на підставі постанови старшого слідчого прокуратури м. Кривого Рогу юриста 1-го класу ОСОБА_5 (том 1, аркуші справи 145-147).

На підставі постанови судді Довгинцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_7 від 31.03.2006 стосовно ОСОБА_2, обвинуваченої за ст. 190 ч. 3 КК України, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (том 1, аркуші справи 143-144).

В подальшому постановою судді Довгинцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_7 від 03.04.2006 запобіжний захід ОСОБА_2 було змінено на підписку про невиїзд (том 1, аркуш справи 149).

Крім того постановою старшого слідчого прокуратури м. Кривого Рогу юриста 1-го класу ОСОБА_5 від 08.08.2006 було накладено арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_2 (том 1, аркуш справи 121).

В подальшому кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 2, ст. 358 ч. 2 КК України неодноразово направлялась до суду і постановами Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09.02.2011 та Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 01.04.2013 її було повернуто прокурору м. Кривого Рогу для проведення досудового розслідування (том 1, аркуші справи 153-226).

Також матеріалами справи підтверджено, що постановою слідчого СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_8 від 29.12.2014 було закрито кримінальне провадження №12014040230000895 від 08.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, відносно в тому числі ОСОБА_2 у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а також знято арешт з майна обвинуваченої та скасовано запобіжний захід (том 1, аркуші справи 227-230).

Вважаючи, що внаслідок закриття кримінального провадження за реабілітуючих обставин, притягнення позивача до кримінальної відповідальності, її затримання та тримання під вартою, а також перебування позивача під слідством та судом є незаконним, ОСОБА_2 звернулась з позовом про стягнення за рахунок Державного бюджету України моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до відповідальності та триманням під вартою, з посиланням на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового процесу, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Умови і порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року N6/5/3/41.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

При цьому право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення

(ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

В ході розгляду цивільної справи судом було встановлено, що постанову слідчого від 29.12.2014 про закриття кримінального провадження було скасовано постановою першого заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_9 від 20.04.2016 з підстав її незаконності, передчасності та необґрунтованості (том 2, аркуш справи 154).

В подальшому постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП України в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_10 від 30.05.2016 було закрито кримінальне провадження №12014040230000895 від 08.10.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України, в тому числі відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, у звязку з відсутністю складу кримінальних правопорушень (том 2, аркуші справи 184-186).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що у справі знайшла свого підтвердження обставина, на яку посилається позивач та яка свідчить про виникнення у останньої права на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Одночасно з цим частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За приписами ч.ч. 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того з роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова Пленуму ВСУ №4), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як зазначала позивач у своїх поясненнях, завдана їй моральна шкода полягала у її душевних хвилюваннях та пригніченому психічному стані, які були викликані незаконним притягненням особи до кримінальної відповідальності.

Також під час розгляду справи було допитано у якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є сусідками позивача та підтвердили її психічний стан під час встановлених судом подій.

Одночасно з цим позивачем не було доведено в порядку визначеному ЦПК України наявність обставин, які б свідчили про погіршення стану її здоровя, втрати нею нормальних життєвих зв'язків, завдану шкоду репутації позивача, втрати роботи тощо.

Відповідно до вимог ч.ч. 2 та 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню на користь позивача у мінімальному розмірі визначеному відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за весь період притягнення до кримінальної відповідальності, тобто з 30.03.2006 (порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2М.) до 30.05.2016 (закриття кримінального провадження).

При цьому слід звернути увагу на те, що У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (п. 9 Постанова Пленуму ВСУ №4).

Тобто розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню має розраховуватись за формулою: кількість місяців притягнення до кримінальної відповідальності * мінімальна заробітна плата на дату звернення до суду з позовом (23 лютого 2015 року), а саме 122 місяці * 1218 грн., що дорівнює 148596 грн. 00 коп.

При цьому судом не беруться до уваги доводи позивача про необхідність застосування при обрахунку розміру моральної шкоди ОСОБА_10 встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, зареєстрованої в Реєстрі методик проведення судових експертиз за №14.1.04, оскільки, по-перше, згідно загальновідомої інформації, розміщеної в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства юстиції України http://rmpse.minjust.gov.ua/page/18, рішення про припинення застосування зазначеної методики було прийнято 29.01.2016, а по-друге, зазначена методика має застосовуватись судовим експертом у випадку призначення відповідної експертизи (в даному випадку за кодом 14. Психологічна експертиза 4.1. Психологічні дослідження), яку у справі не було призначено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року N6/5/3/41, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (НОМЕР_1 виданий Центрально-Міським РВ Криворізького МУУМВС України в Дніпропетровській області 06 березня 2008 року, РНОКПП НОМЕР_2), яка проживає за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 19/25, 108655 (сто вісім тисяч шістсот пятдесят пять) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста ОСОБА_1 шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя: Р.О. Кузнецов