Рішення № 58168141, 20.05.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33062/14-ц

Провадження № 2/761/4634/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Толкач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про повернення строкового банківського вкладу та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про визнання договорів нікчемними, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 02.11.2012 р. між позивачем а відповідачем було укладено договір № 1042/2012-222 банківського вкладу «Ощадний» в доларах США за умовами якого ОСОБА_1 передала, а банк прийняв грошові кошти у розмірі 24 100,00 доларів США строком до 02.05.2013 р., процентна ставка - 8% річних. Також між сторонами 07.11.2012 р. було укладено договір № 1061/2012-222 банківського вкладу «Ощадний» в доларах США за умовами якого позивач внесла на рахунок відкритий відповідачем грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США на строк до 07.05.2013 р., процентна ставка за договором - 8% річних. У зв»язку із закінченням строку розміщення вкладу сторонами було досягнуто домовленостей про продовження терміну їх дії, шляхом укладання 07.05.13 р. нових договорів банківських вкладів, процентна ставка за якими склала 8,2 % річних. 26.06. 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення грошових коштів, проте вимога ОСОБА_1 виконана не була. За таких обставин представник позивача просить суд стягнути з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 80 392,02 доларів США та 110 429,13 грн., з яких 95 539,23 грн. інфляційне збільшення боргу 14 889,90 грн. - 3% річних та витрати на правову допомогу у сумі 1 000,00 грн.

Не погодившись з вимогами ОСОБА_1 представник ПАТ «КБ «Хрещатик» звернувся із зустрічним позовом , в якому просив визнати нікчемними договори які були укладені 07.05.2013 р. , зважаючи на те, що сторонами не додержано письмову форму договору банківського вкладу згідно із вимогами ст.. 1059 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва 11.11.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 р. залишено без змін.

17.02.2015 р. колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.11.2015 р., справу передано на новий розгляд до чуду першої інстанції.

За таких обставин представник ОСОБА_1 з урахуванням висновків ВССУ зменшив позовні вимоги. Остаточно просив суд стягнути з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь позивача суму у розмірі 50 000,00 доларів США. Пояснив, що зважаючи доведеність вимог ОСОБА_1 щодо укладання договору саме на цю суму за договором банківського вкладу № 1061/2012-222 від 07.11.2012 р., відсутність заперечень з боку банку цієї обставини саме така сума підлягає стягненню з відповідача. Також просив відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв»язку із тим, що такі вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» не відповідають способам захисту, встановленим чинним законодавством.

Представник ПАТ «КБ «Хрещатик» просив відмовити у задоволенні позову, оскільки як свідчать матеріли справи грошові кошти за вкладом у розмірі 50 000.00 доларів були виплачені, а крім того станом на день розгляду справи у банку введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення грошових коштів. Натомість просив задовольнити зустрічний позов з підстав в ньому зазначених.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що як первісний позов так і зустрічний задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується представниками сторін 07.11.2012 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» було укладено договір банківського вкладу «Ощадний» в доларах США, відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США строком до 07.05.2013 р. зі сплатою 8% річних.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також не заперечувалось сторонами, що після закінчення строку дії договору грошові кошти не було повернуто вкладнику в порядку передбаченому договором.

За таких обставин представник ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 50 000,00 доларів США.

В свою чергу представник ПАТ «КБ «Хрещатик» просить суд визнати договір нікчемним, зважаючи на те, що договір не зареєстрований у системі обліку депозитів банку та примірники договору відсутній в ПАТ «КБ «Хрещатик», як відсутні і будь - які документи щодо їх укладання.

Приписами ст.. 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Факт внесення ОСОБА_1 коштів в сумі 50 000,00 доларів США підтверджується заявою на переказ готівки від 07.11.2012 року, випискою по особовому рахунку вкладника за період з 07.11.2012 р. по 07.05. 2013 року та не заперечується представником відповідача.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з з юридичним та фізичними особами, затвердженого постановою Правлінням НБУ від 03.12.200 р. № 516, п. 2.9 глави 2 розділу ІУ Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах (Постанова НБУ № 492 від 12.11.2003 р.), письмова форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності .(банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній фінансовій системі.

Така позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, 02 липня 2014 р. у справі № 6-96цс14.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, згідно до ст.. 215 ЦК України.

В свою чергу Пленум Верховного суду України в постанові № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резулятивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Зважаючи на те, що на підтвердження нікчемності правочину, а саме договору № № 1061/2012-222 представником ПАТ «КБ «Хрещатик» не було надано в розумінні приписів ст. 57-59 ЦПК України, належних та допустимих доказів, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову.

Щодо вимог первісного позову ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

З урахуванням постанови Правління НБУ від 05.04.2016 р. № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.04.2016 р. прийнято рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

За таких обставин, введення тимчасової адміністрації у банку унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.

Не зважаючи на те, що судом встановлено, що ПАТ «КБ «Хрещатик» не було повернуто суму вкладу ОСОБА_1 за договором у розмірі 50 000.00 доларів США, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимог первісного позову щодо стягнення грошових коштів з відповідача.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст.. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60 88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215,526,1058 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя