Вирок № 5816214, 23.07.2009, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 1-61/2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2009 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

при секретарі Хонькович Л.І.

з участю прокурора Країло С.В.

потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданнні в смт Муровані Курилівці справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 16.07.1982 року Мурованокуриловецьким районним судом за ч. 2 ст. 141 КК України до чотирьох років позбавлення волі; 19.11.1986 року Мурованокуриловецьким районним судом за ч. 2 ст. 215-3 КК України до двох років позбавлення волі; 11.07.1997 року Жмеринським районним судом за ч. 2 ст. 141 КК України до шести років позбавлення волі; 20.04.2004 року Мурованокуриловецьким районним судом за ст. 395 КК України до двох місяців арешту; 09.09.2005 року Мурованокуриловецьким районним судом за ч. 2 ст. 186 та ст. 395 КК України до чотирьох років і шести місяців позбавлення волі; 09.11.2005 року Мурованокуриловецьким районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до п`яти років позбавлення волі, звільнений 19.02.2009 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 6 місяців 22 дні, - за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК України , -

в с т а н о в и в:

Біля 23-ої години 03 березня 2009 року ОСОБА_3, шляхом витягування віконної рами, помимо волі власника проник через віконний отвір до будинку ОСОБА_2, що в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, чим порушив недоторканість її житла.

15 березня 2009 року біля 16-ої години ОСОБА_3 повторно шляхом вільного доступу ввійшов до будинку потерпілої ОСОБА_1, що на хуторі Ленінська Слобода Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, скинув останню за руку з ліжка на підлогу та відкрито заволодів її коштами в сумі 1 тисяча гривень, які були під подушкою.

Приблизно о 20-ій годині 30 хвилин 29 березня 2009 року ОСОБА_3 біля бетонного паркану на стежці між службовим приміщенням ПЧ-9 та будинком відпочинку локомотивних бригад на станції Жмеринка Вінницької області застосував фізичне насильство, яке виражалося в нанесенні тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров`я, щодо потерпілого ОСОБА_4 та заволодів його мобільним телефоном «SAMSUNG-X630» вартістю 357 гривень, СІМ-картою «Київстар» вартістю 15 гривень та грішми в сумі 540 гривень.

Допитаний судом підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєному і показав: До 2005 року він проживав спільно з потерпілою ОСОБА_2, а тому 03.03.2009

року він прийшов до неї вияснити стосунки. Оскільки потерпіла не бажала відчинити йому двері, він витягнув віконну раму і через вікно проник всередину будинку.

15.03.2009 року в післяобідню пору він зайшов в будинок до ОСОБА_1, аби та йому примовила до болю у вухах. ОСОБА_1 сиділа на ліжку. Подальшій своїй поведінці він не може знайти ніяких пояснень, оскільки невідомо чому взяв потерпілу за руку, скинув її з ліжка і навгад почав шукати гроші під подушкою. Знайшовши там тисячу гривень, він залишив будинок. Грішми розпорядився на свій розсуд.

29.03.2009 року приблизно о 20-ій годині він був на пероні на станції Жмеринка і підійшов до невідомого чоловіка, який пив пиво із пляшки. Побачивши, що у того чоловіка – потерпілого ОСОБА_4 – є гроші та мобільний телефон, він запропонував йому спільно розпити спиртні напої. Той погодився і вони пішли в напрямку до фабрики-кухні. На стежці він наніс ОСОБА_4 удар ліктем в обличчя, той впав і він ще кілька разів вдарив його ногами в різні частини тіла. Потім він з куртки витяг гроші в сумі 30 гривень, а із футляра на ремені штанів мобільний телефон.

Крім власного визнання вини самим підсудним, його вина в інкримінованих злочинах доведена показаннями потерпілих, свідків, матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 15.03.2009 року вона була сама дома в відпочивала на ліжку, коли до неї біля 16-ої години в будинок зайшов ОСОБА_3 Вона його запитала за чим він до неї прийшов, він розповідав про хворе вухо і просив примовити, а коли вона, з огляду на недільний день, відмовила йому, він взяв її за руку, скинув з ліжка на підлогу, а сам знайшов під подушкою тисячу гривень і з ними пішов з будинку.

Свідки по цьому злочину ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суду показали, що їм від поштарки стало відомо, що ОСОБА_3 пограбував ОСОБА_1, а вона сама їм розповідала подробиці, а також в їх присутності по фотокартках опізнала грабіжника, вказавши на фото ОСОБА_3

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду показали, що вони були присутні при відтворенні за участі працівників міліції та підсудного ОСОБА_3 обставин злочину і при цьому останній розповідав і показував, як він зайшов до будинку ОСОБА_1 і де знайшов гроші.

З оголошених в судовому засіданні показань на досудовому слідстві свідків ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 23) та ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 24) вбачається, що ОСОБА_3 15.03.2009 року запитував останнього, де живе ОСОБА_1, оскільки мав на меті піти до неї на примову.

Крім того, вина ОСОБА_3 у пограбуванні ОСОБА_1 стверджується протоколом пред`явлення для впізнання від 22.03.2009 року та фотознімками, де зафіксовано, що ОСОБА_1 серед наданих їй фотокарток, вказала на фото № 2 – фото ОСОБА_3, - як на фото її кривдника (т. 2, а.с. 17-20), а також протоколом відтворення обставин та обстановки події з фото- таблицями від 10.04.2009 року (т. 2, а.с. 72-76).

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що до 2005 року вона проживала в незареєстрованому шлюбі із підсудним і має від нього трьох дітей, але батьком дітей в свідоцтвах про їх народження він не записаний. Після звільнення ОСОБА_3 з місць позбавлення волі, вона йому повідомила, що не бажає відновлювати з ним будь-які стосунки. Біля 23-ої години 03.03.2009 року він прийшов до її будинку і почав вимагати, аби вона відчинила йому двері. Оскільки вона

- 2 -

відмовила йому, він витяг віконну раму і через отвір самовільно проник до її будинку. На слідуючий день вона про цей випадок повідомила міліцію.

Вина ОСОБА_3 в цьому злочині також стверджується протоколом прийняття заяви про вчинений злочин від 04.03.2009 року (т. 2, а.с. 3), протоколом відтворення обставин та обстановки події з фототаблицями від 10.04.2009 року (т. 2, а.с. 68-71), та показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були присутні при відтворенні обставин злочину підсудного щодо потерпілої ОСОБА_2

Причетність підсудного ОСОБА_3 до злочину щодо ОСОБА_4, крім власного його зізнання у скоєному, також стверджується:

1. Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого на досудовому слідстві (т.1, а.с. 43-44), з яких слідує, що 29.03.2009 року біля 20-ої години він на платформі № 5 на станції Жмеринка чекав потягу додому. При цьому він був в стані алкогольного сп`яніння і пив з пляшки пиво, а також мав при собі 540 гривень та мобільний телефон «SAMSUNG». До нього підійшов невідомий чоловік, попросив допити пиво, а потім запропонував піти з ним і розпити спиртні напої, на що він, показавши гроші та ствердивши, що він також платоспроможний, погодився. Вони пішли через колії в сторону фабрики-кафе. На стежці невідомий йому чоловік зненацька наніс удар рукою в обличчя, він впав і той продовжував бити його лежачого ногами. Після цього чоловік витяг з його кишені гроші в сумі 540 гривень та мобільний телефон і пішов від нього. Він негайно звернувся в лінійний відділ міліції, а потім - за першою медичною допомогою. На даний момент претензій до підсудного він не має.

2. Рапортами оперативного чергового ЛВ на станції Жмеринка (т. 1, а.с. 9) та старшого оперуповноваженого СБНОН ЛВ на станції Жмеринка (т. 1, а.с. 4) про повідомлення з приймального відділення відділкової лікарні станції Жмеринка щодо звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою після отриманих тілесних ушкоджень та протоколом усної заяви про злочин (т. 1, а.с. 5).

3. Протоколом огляду місця події (т. 1, а.с. 6-8) від 29.03.2009 року, в якому зафіксовано виявлення документів та футляра до мобільного телефону, які також були викрадені у ОСОБА_4, але викинені злочинцем.

4. Протоколами добровільної видачі ОСОБА_11 мобільного телефону «SAMSUNG» та СІМ-карти (т. 1, а.с 27, 28), які він придбав на станції Жмеринка 30.03.2009 року у невідомого чоловіка.

5. Протоколом пред`явлення потерпілому ОСОБА_4 фотознімків для впізнання (т. 1, а.с. 45), де зафіксовано, що на фото № 3 – фото підсудного ОСОБА_3 - він опізнав свого нападника, а також протоколом пред`явлення свідку ОСОБА_12 фотознімків для впізнання (т. 1, а.с. 48), де зафіксовано, що на фото № 2 – фото підсудного ОСОБА_3 - він опізнав чоловіка, з яким бачив біля 20-ої години 29.03.2009 року ОСОБА_4

Підсудний ОСОБА_3 відмовився від допиту у судовому засіданні свідків по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_4, заявивши, що не оспорює ті фактичні обставини справи, про які вони стверджували на досудовому слідстві, визнає їх за правдиві і достовірні. За таким клопотанням підсудного та з врахуванням думки прокурора суд визнав недоцільним допит свідків, оскільки такі докази ніким не оспорюються, і

дослідження фактичних обставин справи по епізоду про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 187 КК України було обмежено допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи.

Відповідно до висновку експерта № 117 (т. 1, а.с. 73-74) у потерпілого ОСОБА_4 виявлено забійні рани носа і верхньої губи, множинні подряпини на обличчі, струс головного мозку як наслідок дії тупих твердих предметів, можливо 29.03.2009 року. Такі тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я і охоплюються поняттям фізичного насильства, яке є обов`язковою об`єктивною стороною цього злочину.

Таким чином суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах дведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, за ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло та вчинене повторно, за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла особи.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд враховує суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, зокрема, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України є тяжкими злочинами, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, - злочином невеликої тяжкості; особу винного, який за місцем проживання (т. 1, а.с. 55, т. 2, а.с. 28. 29, 30) характеризується негативно як особа, що зловживає спиртними напоями та схильна до порушення громадського порядку. Суд також враховує  обставини, що пом'якшують покарання для ОСОБА_3, зокрема, активне сприяння розкриттю злочину на стадії судового слідства і обставини, які обтяжують йому покарання, зокрема: рецидив злочинів та вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, щодо особи похилого віку.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що ОСОБА_3 вперто не бажає стати на шлях виправлення та вже через місяць після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі скоїв перший злочин, а протягом місяця – три і з них два тяжких, суд приходить до висновку, що підсудному слід призначати за тяжкі злочини покарання у виді позбавлення волі на строки, ближчі до середніх, визначених санкціями інкримінованих частин статтей, а за ч. 1 ст. 162 КК України – у виді обмеження волі на максимальний строк, визначений санкцією інкримінованої частини статті. Остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України, на думку суду, слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Враховуючи, що ОСОБА_3 постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 11 лютого 2009 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на строк один рік, 6 місяців і 22 дня, остаточне покарання йому слід визначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, зокрема, один рік, за попереднім вироком Мурованокуриловецького районного суду від 09 листопада 2005 року.

В кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 187 КК України проводилася судово-товарознавча експертиза мобільного телефону «SAMSUNG-X630» (т. 1, а.с. 58-61) і витрати на проведення такої експертизи складають, відповідно до рахунку № 1086 від 13.05.2009 року (т. 1, а.с. 62) 1333 гривні 38 копійок. Такі витрати належать до судових і мають бути стягнені із підсудного в повному об`ємі.

Крім того, потерпіла ОСОБА_1 заявила до підсудного цивільний позов на суму 1 тисяча гривень (т. 2, а.с. 16). Оскільки судовим слідством

- 3 -

доведено вину ОСОБА_3 у викрадені саме такої суми з будинку потерпілої, така її вимога є обґрунтованою і має бути задоволена у повному обсязі.

З огляду на обрану судом міру покарання підсудному, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у виді утримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 323,  324  КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати виним за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 187 КК України – п`ять років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 186 КК України – шість років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 162 КК України – три роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів визначити як шість років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Мурованокуриловецького районного суду від 09 листопада 2005 року та остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_3 визначити сім років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання – 02 квітня 2009 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити без зміни – тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (р/р 35227002000019, код 24525055, банк УДК у Вінницькій області, МФО 802015, призначення платежу: товарознавча експертиза № 1086) 1333 (тисяча триста тридцять три) гривні 38 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної злочином шкоди 1000 (тисячу) гривень.

На вирок протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку може бути подано апеляцію до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: ______