Рішення № 58160897, 31.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2016 р. Справа № 916/4424/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-фуд"

про стягнення 292 320 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засідання оголошувалась перерва з 26.05.2016р. до 12 год. 15 хв. 31.05.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-фуд" 292 320 грн. компенсації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2015р. у справі №916/4424/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-фуд" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (резидент РФ, 129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р № 40702810900000013706 в ПАТ Банк "Открытие", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) компенсацію у розмір 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. та судовий збір у розмірі 5 846 (пять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 40 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2015р. було змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ФОЗЗІ-ФУД на користь товариства з обмеженою відповідальністю Маша і Мєдвєдь 146 160 грн. компенсації, 2 923,20грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовити..

Постановою Вищого господарського суду від 12.04.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. зі справи №916/4424/14 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/4424/14 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2016р. справу №916/4424/14 прийнято до провадження суддею Цісельським О.В.та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача надав до суду клопотання (вх.№2-2822/16 від.26.05.2016р.) про витребування доказів у порядку ст.22 ГПК України, в задоволенні якого судом було відмовлено у звязку із недоведеністю та необґрунтованістю.

Представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№2-2827/16 від 26.05.2016р.) про залучення третьої особи, в якому судом було відмовлено.

31.05.2016р. позивач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-3028/16) про витребування доказів у порядку ст.38 ГПК України, в задоволенні якого судом було відмовлено у звязку із недоведеністю та необґрунтованістю.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових поясненнях на позов (вх.№13235/16 від 26.05.2016р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Замовник) та ОСОБА_3 (Автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення № ОК-2/2008 відповідно до п. 1.1 якого Автор-виконавець зобовязався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого серіалу "Маша и Медведь" в строк до 23.09.2008р., а Замовник зобовязався прийняти його та оплатити.

09.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Ліцензіат) та громадянином ОСОБА_3 (Ліцензіар) було укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (надалі договір №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р.), відповідно якого Ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара оригінальних малюнків персонажів, що пропонуються до виробництва анімаційного аудіовізуального твору, під назвою "Маша" і "Медведь", а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень Творів та бажає придбати на умовах даного Договору право на використання Творів.

Пунктом 1.1 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.

Згідно з п. 2.1 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 09.06.2019р. включно.

Відповідно до п. 2.2 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.

Пунктами 2.5 - 2.7 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. передбачено право ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти).

Згідно з п.2.10 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, та таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права.

Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.

23.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" та ОСОБА_3 було підписано акт здачі-приймання робіт відповідно до якого Автор-виконавець створив та передав Замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Згідно з п. 1.3 вказаного акту Автор-виконавець передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь" (мовою оригіналу: "Первая встреча", Весело-весело встретим Новый год", "До весны не будить", "Ловись рыбка", "ОСОБА_1 пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы невиданных зверей") в повному обємі Замовнику.

В подальшому, на підставі службового завдання від 12.05.2008р. №1/МиМ-С1 Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" було доручено режисеру-постановнику ОСОБА_4, а останнім створено авторським трудом творчого колективу аудіовізуальний анімаційний твір серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь під робочою назвою „Первая встреча, про що свідчить акт приймання фільму від 06.01.2009р.

08.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Правовласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Медвєдь" (Набувач) було укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") (надалі договір № 010601-МиМ від 08.06.2010р.), за умовами якого Правовласник передав Набувачу виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) серіал "Маша и Медведь", а Набувач зобовязався сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.

Згідно з п.1.3 договору № 010601-МиМ від 08.06.2010р. Правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір.

Відповідно до п.1.4 договору № 010601-МиМ від 08.06.2010р. виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010 р. № 010601-МиМ передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правовласник передає Набувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи названі елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на той факт, що відповідач незаконно розповсюджує дитячі шкарпетки із зображенням персонажу "Маша" як самостійної складової частини аудіовізуального твору мультиплікаційний серіал "Маша і Медведь", що в свою чергу, є незаконним, суперечить чинному законодавству про авторське право та суміжні права, порушує виключні авторські права субєкта авторського права - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь".

На підтвердження позовних вимог, позивач, крім іншого, посилається на фіскальні чеки від 17.07.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р5-7", від 05.09.2014р. згідно з яким було придбано"ШкарДитBono13-50Р5-7", від 05.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 05.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11" та від 21.07.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11".

Крім того, у своєму позові позивач зазначає, що вина останнього полягає в тому, що відповідач не звертався до позивача ані за офіційною інформацією про поставлений товар, ані за дозволом реалізувати наявний у відповідача контрафактний товар, а просто ввів свідомо та умисно вказаний товар в цивільний обіг.

Водночас, позивач зазначає, що йому не відомо про час початку продажу контрафактної продукції, тому що такі відомості можуть бути отримані з бухгалтерських документів відповідача.

Проте, відповідач є власником магазину, торгівельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, виходячи з цього можна дійти однозначного висновку, що до постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобовязані постачати товари партіями в сотні примірників, а отже обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 292 320 грн., з урахуванням наданих позивачем пояснень, у звязку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" персонаж "Маша".

Так, згідно з висновком судової експертизи обєктів інтелектуальної власності № 57 від 09.02.2015р., складеному експертом за результатами проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2014р. по справі № 916/4424/14, судовий експерт зазначає, що зображення дівчинки на товарі під назвою "ШкарДитBono" (дитячих шкарпеток "Bono") придбаний в мережі магазинів "Сільпо", є використанням (шляхом відтворення) зображення персонажу "Маша" із мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Враховуючи зазначене, оскільки персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" "Маша" є частиною вказаного аудіовізуального твору та може використовуватися самостійно, останній розглядається судом як твір.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "Маша", а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками позивача було зафіксовано 10 окремих випадків порушення авторського права та продажу контрафактного товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними чеками: фіскальні чеки від 17.07.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р5-7", від 05.09.2014р. згідно з яким було придбано"ШкарДитBono13-50Р5-7", від 05.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 05.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", від 06.09.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11" та від 21.07.2014р. згідно з яким було придбано "ШкарДитBono13-50Р9-11", вартістю 20,40 грн. кожні.

На зворотній стороні товару зазначено "Шкарпетки ТМ BONO дит. Арт. 13-50" та відповідний розмір, що за твердженням позивача дозволяє встановити зв'язок між товаром та розрахунковими документами.

При цьому, з огляду на відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" персонажу "Маша", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 292 320 грн. (240 мінімальних заробітних плат х 1 218 грн.) позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію.

Також позивач звертає увагу суду на те, що оскільки відповідач є власником магазину, торговельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, то для постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобовязані постачати товари партіями в сотні примірників.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.

На думку позивача, дійсним наміром відповідача було отримати прибуток незаконним шляхом, через багаторазове порушення виключних прав позивача.

При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів, та фактичну неможливість інформування кожного з покупців, про факти придбання ними саме контрафактного товару та відповідну неможливість відповідачу вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.

Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

З врахуванням того, що відповідач без належного дозволу здійснило незаконне використання персонажу "Маша", чим вчинило порушення майнових авторських прав ТОВ „Маша і Мєдвєдь", у зв'язку з чим останнє звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних правових підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково.

Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно до п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Пунктом 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п.51.2. Постанови).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України Про авторське право і суміжні права, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України Про авторське право і суміжні права, встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 9 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша и Мєдвєдь - Маша є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України Про авторське право і суміжні права, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою ст.32 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст.ст.21 - 25 цього Закону.

В п.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності (із змінами і доповненнями), також зазначено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого ст.1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними; невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав.

Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша и Мєдвєдь, або його частини.

Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права.

Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача в рамках п.б.ч.1 ст.50 ст.15 Закону України Про авторське право і суміжні права, згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів.

Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 292 320,00 грн., позивач вказує, що робить це з метою недопущення повторного та рецидивного розповсюдження (реалізації, продажу) контрафактного товару на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була б значною для відповідача.

За приписами ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь".

Приписами ст.11 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера С обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Згідно загальнодоступної інформації, яка розміщена у системі інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА: ЗАКОН" у період з 01.05.2016р. по 30.11.2016р. розмір мінімальної заробітної плати складає 1 450,00 грн.

Враховуючи встановленні обставини порушення ТОВ "Фоззі-фуд" виключних майнових авторських прав ТОВ "Маша і медвєдь", з метою застосування судом компенсаційних заходів на захист порушеного права ТОВ "Маша і медвєдь", виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та запобігаючи можливості надмірного збагачення позивача за рахунок отриманої компенсації суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Маша і медвєдь" про стягнення компенсації підлягають задоволенню у мінімально встановленій ст.52 ЗУ Про авторське право і суміжні права сумі 58 000,00 грн., що відповідає обсягу порушення, його одноразовому характеру.

Стягуючи з відповідача компенсацію у мінімальному розмірі, передбаченому ст.52 ЗУ Про авторське право і суміжні права, суд враховує характер допущеного порушення та розмір доходу отриманого відповідачем при реалізації товару зображенням персонажу Маша.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5846,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-фуд" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (резидент РФ, 129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р № 40702810900000013706 в ПАТ Банк "Открытие", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) компенсацію у розмір 58 000 (пятдесят вісім тисяч ) грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 5 846 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість ) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський