Ухвала суду № 58160766, 25.05.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Маринченка В.Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Октябрський районний суд міста Полтави постановою від 23 березня 2015 року позов задовольнив частково.

Додатковою постановою від 8 квітня 2015 року цей суд позовні вимоги щодо проведення нарахування та стягнення недоплаченої суми пенсії за період з 1 вересня 2009 року (95%) та з 1 січня 2010 року (100%) по 1 лютого 2014 року залишив без розгляду.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції від 23 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог, та прийняв у цій частині нову - про зобов'язання виплатити недоплачену суму пенсії в розмірі 98% з 1 лютого 2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до статті 13 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), в іншій частині цю постанову залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 лютого 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 19 травня 2016 року звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом касаційної інстанції Закону № 2262-ХІІ.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 6 лютого 2012 року (справа № 21-322а11) - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку щодо застосування норм матеріального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень свідчить, що вони ухвалені за різних фактичних обставин, які були встановлені судами під час розгляду цих справ, а перевірка правильності встановлення цих обставин не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у постанові Верховного Суду України вирішувалося питання дії у часі Закону № 2262-ХІІ щодо права на призначення пенсії за вислугу років та міститься висновок про те, що зміст та обсяг досягнутих військовослужбовцями та прирівняними до них осіб соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Тоді як у справі, рішення суду касаційної інстанції в якій оскаржується, спір виник щодо розміру призначеної раніше пенсії за вислугу років. Крім того, до певного періоду, оспорюваних правовідносин, суд застосував вимоги статей 99, 100 КАС.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

В.Л. Маринченко