Ухвала суду № 58160381, 01.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Шиманський В.Й., Кравець В.А.

Секретар: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за участі третіх осіб: Міністра міністерства енергетики та вугільної промисловості України Демчишина Володимира Васильовича, Державного підприємства «Чернігівторф», Державного концерну «Укрторф» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за №214-к/к від 25 серпня 2015 року про звільнення виконуючого обов'язки директора ДП «Чернігівторф» ОСОБА_1, незаконним. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд скасувати Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, ухвалити нове рішення, яким поновити позивача на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа 760/16942/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6534/2016Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. В обґрунтування своїх вимог представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржуване рішення суду є необ'єктивним, необґрунтованим та ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - Глібко В.П., які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 158-к/к від 24.10.2014, ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки директора ДП «Чернігівторф» до укладення контракту з керівником даного підприємства в установленому порядку.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за підписом міністра Демчишина В.В. № 124-к/к від 25.08.2015, позивача було звільнено від виконання обов'язків директора державного підприємства «Чернігівторф» відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно ст. 41 КЗпІІ України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках, зокрема, одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, ДП «Чернігівторф» засноване на державній власності згідно наказом Державного комітету України по вугільній промисловості № 16 від 10.02.1993, відповідно до Постанови КМУ № 689 від 03.05.2007 «Про утворення ДК «Укрторф»,входить до складу ДК «Укрторф» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до п. 6.2 Статуту ДП «Чернігівторф» керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління за поданням ДК «Укрторф».

Із інформаційної довідки про результати позапланового внутрішнього аудиту ДП «Чернігівторф» вбачається, що станом на 30.06.2015 наявна прострочена заборгованість із заробітної плати з нарахуваннями у сумі 1430,5 тис. грн., із них заробітна плата - 748,50 тис. грн., податки - 682 тис. грн.

Із Звіту № 15-15 вбачається, що ДП «Чернігівторф» протягом 2013-2014 років, 1 квартал 2015 року працювало збитково.

Разом з тим, у ДП «Чернігівторф» наявна заборгованість по заробітній платі перед працівниками, яка виникла до призначення позивача на посаду в.о. директора ДП «Чернігівторф», тобто за попередні роки.

Згідно затвердженого графіку погашення заборгованість по заробітній платі перед працівниками ДІІ «Чернігівторф» за 2015 рік вбачається, що заборгованість по заробітній платі всього у розмірі 761,2 тис. грн., підлягала погашенню до кінця 2015 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості по заробітній платі, яка виникла внаслідок саме винних дій позивача, тобто в період перебування його на посаді в.о. директора ДП «Чернігівторф», окрім загальної інформації, яка викладена у Звіті.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виконання покладених на позивача обов'язків щодо виплати заборгованості по заробітній платі, виходячи з фактичних обставин справи, було неможливим з огляду на тривалий характер збитковості підприємства, наявної заборгованості, яка виникла задовго до призначення позивача на посаду в.о.директора ДП «Чернігівторф».

Разом з тим, відсутні докази того, що позивача було звільнено внаслідок невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості по заробітній платі, що затверджено графіку погашення заборгованість по заробітній платі перед працівниками ДІІ «Чернігівторф» за 2015 рік.

При цьому, позивачу не було запропоновано надати пояснення щодо інших порушень, з якими відповідач пов'язував звільнення позивача з займаної посади, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання незаконним наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №214-к/к від 25 серпня 2015 року про звільнення виконуючого обов'язки директора ДП «Чернігівторф» ОСОБА_1 згідно п.1 ст.41 КЗпП України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що заборгованості по заробітній платі, яка виникла внаслідок саме винних дій позивача.

Що стосується позовних вимог про поновлення позивача на роботі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні таких вимог, виходячи із наступного.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Із Наказу про звільнення № 124-к/к від 25.08.2015 вбачається, що підставою для звільнення позивача було зазначено п. 1 ст. 41 КЗпП України, Звіт № 15-15 щодо позапланового внутрішнього аудиту за період з 01.01.2013 по 01.06.2015, подання ДК «Укрторф» № 1/2-246 від 30.07.2015.

Відповідно до п. 6.2 Статуту підприємства, директор підприємства призначається на посаду і звільняється з посади Уповноваженим органом управління за поданням Державного концерну «Укрторф», в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки відбуватиметься виключно за результатами конкурсного відбору.

Як встановлено в ході розгляду справи, конкурси, за результатами яких позивача було б призначено на посаду директора підприємства не проводилося. Однак, позивач був прийняти на роботу виконуючим обов'язки директора, тому Уповноважений орган управління підприємства держава, в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, має право приймати в.о. директора тимчасово, на підставі його заяви та наказу про прийняття на посаду. Позивач не приймався на тимчасову роботу, на нього лише було покладено виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

21.09.2015 відбулося закрите засідання Комісії для проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, з розгляду конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міненерговугілля.

За результатами обговорення та аналізу конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору, Комісія на відкритому засіданні оголосила переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади ДП «Чернігівторф» було визначено ОСОБА_10. Результат комісії є підставою для укладення контракту на заміщення вакантної посади керівника на державне підприємство. Отже, з ОСОБА_10укладено контракт та він приступив до виконання свої повноважень керівника державного підприємства.

Таким чином, позивач у вказаному конкурсі участі не брав, при цьому, він не був позбавлений права на участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки».

Крім того, відповідно до п. 6.2 Статуту підприємства контракт з директором ДП «Чернігівторф» укладає у встановленому порядку Міністр енергетики та вугільної промисловості України. Між позивачем та Міністерством жодних контрактів не укладалося.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно відмовлено в поновленні позивача на посаді в. о. директора ДП «Чернігівторф», оскільки позивач не був переведений на посаду директора підприємства, а був призначений виконуючим обов'язки директора до укладення контракту з керівником даного підприємства, тобто займав посаду тимчасово, крім того, штатним розписом підприємства посада виконуючого обов'язки директора не передбачена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і щодо відмови в задоволенні позовних вимог про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та не заперечувалося сторонами, нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалася ДП «Чернігівторф» як окремої юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Частина 2 статті 219 Господарського кодексу України передбачає, що засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з тих підстав, що позов пред'явлено в цій частині не до тієї особи, яка має відповідати в цій частині позову, оскільки позовні вимоги пред'явлено до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в той час як нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалася ДП «Чернігівторф» як окремої юридичної особи, що сторонами не заперечувалося.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовано.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні..

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за участі третіх осіб: Міністра міністерства енергетики та вугільної промисловості України Демчишина Володимира Васильовича, Державного підприємства «Чернігівторф», Державного концерну «Укрторф» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: