Ухвала суду № 58160222, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2016 р. м. Київ К/800/12674/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Зубенка Д. В.,

за участю: представника позивача - Яворського А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови,

встановив:

Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" звернулось з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу за правопорушення в галузі містобудування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва СКГБК «Сосновий - 2011» за адресою: Обухівський район, м. Українка, вул. Соснова, - за результатами якої складено акт від 23 квітня 2014 року.

У вказаному акті перевірки зафіксовано, що на земельній ділянці за вищевказаною адресою побудовано вісім напівпідземних гаражних боксів, містобудівний розрахунок і проект (проектна документація) для яких виконані Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» ( далі - ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» ) без вихідних даних, чим порушено вимоги ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» та ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі висновків вказаного акту 07 травня 2014 року відповідачем складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 1-Л0З-0705/166 та виданий припис № С-0705/2 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути допущені правопорушення у сфері містобудівної діяльності до 30 липня 2014 року.

22 травня 2014 року Інспекцією винесено постанову № 3-2205/2-7/10-23/2205/08, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення в галузі містобудівної діяльності та на накладено штраф у сумі 109 620 грн на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

26 травня 2014 року позивач звернувся до Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві з повідомленням про кримінальне правопорушення від 26 травня 2014 року № 344, а саме: підробку працівником позивача - ОСОБА_5 проектної документації СКГБК «Сосновий-2011» від імені ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» шляхом вчинення на титульному аркуші відтиску печатки підприємства та підпису від імені його директора.

Листом від 01 червня 2014 року № 53/16-4326 Голосіївське РУГУ МВС України в м. Києві повідомило ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010004326 від 01 червня 2014 року, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року у справі № 752/10332/14-к у кримінальному провадженні № 12014100010004326 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 47 КК України: обвинуваченого передано на поруки трудовому колективу ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», а кримінальне правопорушення закрито.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач заявив позов до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, оскільки спірна проектна документація на замовлення СКГБК «Сосновий-2011» виконана саме від імені ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» його працівником, який, підробляючи підпис директора підприємства на цій документації, діяв, перш за все, як службова особа позивача і саме від його імені уклав договір на виконання проектних робіт з СКГБК «Сосновий-2011».

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів, вважає їх передчасними.

Виходячи з приписів Закону № 687-XIV, Закону № 3038-VI вбачається, що законодавством регламентовано зобов'язання розробників проектної документації враховувати вимоги містобудівних умов, обмежень і вихідні дані, забезпечуючи відповідність їм розроблених ними проектів. При цьому, невиконання цих вимог є правовою підставою для притягнення розробника, безпосередньо яким або від імені якого виконана проектна документація, до відповідальності в порядку ст. 2 Закону № 208/94-ВР.

Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із ст. 26 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані: додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування; не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови; не розголошувати без згоди замовника відомості, які становлять комерційну таємницю проекту.

Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

В абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР закріплено, що суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за не створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Таким чином для правильного вирішення спору щодо правомірності накладення штрафу у даній справі суди мали встановити наявність існування одночасно трьох складових:

1. виконавця проектної документації або особу, від імені якої здійснено проектування;

2. факт передачі замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва (ким передано);

3. розроблення проектної документації з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Між тим суди обох інстанцій обмежились лише посиланням на існування договору на виконання робіт з СКГБК "Сосновий - 2011", як на достатній доказ вини позивача.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що факт укладення такого договору свідчить лише про намір його виконання, утім не доказом того, що роботи, передбачені у преамбулі договору від 20 листопада 2012 року № 2468.12, відповідають виконаній спірній документації.

Проте суди не надали оцінку таким обставинам.

Згідно із ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Особливістю преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння, та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Як встановлено судами, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року у справі № 752/10332/14-к у кримінальному провадженні № 12014100010004326 встановлено вину ОСОБА_5 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, хоча і звільнено від кримінальної відповідальності, однак за підробку яких документів вказана ухвала не містить.

Водночас, обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Однак суди повинні враховувати вимоги ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Таким чином, окрім вище наведеного, суди мають встановити наявність/відсутності наміру у самого Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" виконати спірні роботи.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанцій допущені порушення у застосуванні норми матеріального та процесуального права, то скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: