Постанова № 58159907, 02.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4501/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" з адміністративним позовом до Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі Могилів-Подільська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2016 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справ, що в період з 10.09.2013 року по 30.09.2013 року державними податковими ревізорами Могилів-Подільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ Дністер-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 14.10.2013р. № 269/2201/25497645.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ Дністер-Агро, зокрема, абз. 3 ст. 155 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік (за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.) на суму 143978 грн.

25.10.2013р., на підставі висновків акту перевірки, Могилів-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомленнярішення № НОМЕР_1, яким збільшено ТОВ "Дністер-Агро" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 143978,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 35994,50 грн.

Ухвалюючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, використання ТОВ "Дністер-Агро" орендованих земельних ділянок у сільськогосподарському виробничому обороті з метою вирощування сільськогосподарської продукції, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме договорами, накладними та подорожніми листами тракторів.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року у справі № К/800/28606/14 за касаційною скаргою Могилів - Подільської ОДПІ на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі № 802/4501/13-а в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 25 жовтня 2013 року №0000682200 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України в своїй постанові вказує, що по даному податковому повідомленню-рішенню суд повинен був встановити яким чином використовуються Товариством орендовані земельні ділянки комунальної власності, витребувавши необхідні докази у учасників спору, або інших осіб, у яких такі докази можуть знаходитись.

В якості доказів щодо використання даних земельних ділянок позивачем надано копії товарно-транспортних накладних на перевезення сільськогосподарської продукції з даних населених пунктів.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності доказів з огляду на наступне.

Пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, визначено документи, які необхідні для надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах, пунктом 2 Переліку - для перевезення власного вантажу.

Відповідно до Переліку під час здійснення вантажних перевезень автомобільними транспортним засобами водій поряд з іншими документами, необхідними для всіх видів перевезень, у випадку надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах повинен мати оформлену товарно - транспортну накладну, а у разі здійснення перевезень вантажів для власних потреб - накладну або інший документ , який підтверджує право власності на вантаж.

Згідно з "Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в України" затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №63 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568: " Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 " Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Згідно з пунктом 2 даного наказу застосування вказаних форм первинного обліку усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. А відповідно до пункту 3.5.1 даного Наказу вантажовідправник оформлює товарно - траспортну накладну на кожну партію вантажу у такій послідовності: - під заголовком "Товарно- транспортна накладна" вказує дату виписки ТТН; - у рядку " Замовник (платник)" вказує найменування підприємства (організації), що проводять оплату транспортної роботи і послуг; - у рядках "Вантажоодержувач" записує найменування підприємства (організації), що проводять відповідно до відвантаження (списування) і одержання (оприбуткування) перелічених в ТТН товарно-матеріальних цінностей; - у рядку "Пункт навантаження" і "Пункт розвантаження" вказує адреси відповідно пунктів навантаження і розвантаження; - у розділі "Відомості про вантаж" у графах з 1 по 7 записує назву, кількість і вартість окремо кожного виду товарно-матеріальних цінностей, що будуть відвантажені вантажоодержувачу; - у рядку "Всього відпущено на суму" вантажовідправник записує прописом загальну вартість відвантажених товарів; - у рядку "Відпуск дозволів" - вказує посадову особу, відповідальну за відвантаження товарно-матеріальних цінностей, яка своїм підписом засвідчує достовірність зроблених записів і дозволяє відправку вантажу та інші передбачені реквізити.

Колегія суддів зауважує, що надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не відповідають вищевказаним нормативним актам. Окрім того, вони не мають ніякого відношення до предмету проведеної перевірки, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обставин справи, що розглядається з огляду на наступне.

В товарно-транспортних накладних від липня 2012 року на перевезення озимого ячменя з полів с. Рудня Летичівського району вказано, що автомобільним перевізником є ТОВ "Міленіум". Проте з розшифровки податкового кредиту ТОВ "Дністер-Агро" в розрізі всіх контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період, в тому числі, за липень 2012 року, а також з даних бухгалтерських рахунків ТОВ "Дністер-Агро" 631 "Розрахунки з постачальниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами за 2012 рік вбачається, що у позивача взагалі не існувало такого контрагента-постачальника як ТОВ "Міленіум".

В товарно-транспортних накладних по Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району не зазначено даних, які б відображали здійснення господарської операції, а саме: вартість продукції, її навантаження та розвантаження, здача та прийняття, дані щодо відповідальних осіб та їх підписи, печатки та штампи, тощо.

Крім того, із довідки Могилів-Подільського ЦНП ДАІ №380 від 12 вересня 2013 року вбачається, що у всіх товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до суду не зазначено перевізників (крім ТОВ "Міленіум"), а вказані автомобілі - Mercedes, FAW, MAЗ не належать ТОВ "Дністер-Агро".

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до наданих в якості доказів окремих копій подорожних листів тракторів виходячи з наступного.

Так, згідно з поданої до Могилів-Подільської ОДПІ (форма 1-ДФ) товариством звітності щодо оформлених працівників підприємства (за 4 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року) в товаристві по штату рахувалось 6 працівників, а за цивільно-правовими угодами - 0, в тому числі: директор товариства - ОСОБА_4 (РНОКПП 255517295), заступник директора товариства - ОСОБА_5 (РНОКПП 285631988) і безпосередньо 4 працівника - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4). Проте в наданих суду копіях подорожніх листів трактористів вказані трактористи - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а в товарно-транспортних накладних водіїв - ОСОБА_13, ОСОБА_14. Хоча фактично ці особи не були працівниками товариства і не працювали в товаристві згідно цивільно-правових угод, що вбачається з матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вище товарно-транспорті накладні та подорожні листи тракторів, які оформлені з суттєвими помилками, не може свідчити про не використання зазначених земельних ділянок для сільськогосподарських потреб, оскільки вищезазначені докази свідчать про їх фіктивність.

Судом першої інстанції також помилково зроблено висновки щодо використання земельних ділянок у сільськогосподарському виробничому обороті на підставі отриманих товариством в сільських радах довідок, в яких вказано, що орендовані товариством земельні ділянки використовувалися ним в 2012-2013 роках оскільки вони не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність дій "Дністер-Агро". Також з аналізу статті 12 Земельного Кодексу України вбачається, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядженнями землями територіальних громад. А відповідно до статті 10 Земельного кодексу України: "до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад". Варто врахувати той факт, що ТОВ "Дністер-Агро" є самостійним суб'єктом господарювання, вказані земельні ділянки орендувались відповідно до договорів оренди, укладених виключно з райдержадміністраціями, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку що довідки видані сільськими радами не можуть бути належним доказом по справі.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом в підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Відповідно ж до абзацу третього статті 155 Податкового кодексу України, сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті

Таким чином, порядок врахування витрат платника на сплату земельного податку (однією з форм якого є орендна плата за землю) при визначенні обєкта оподаткування податку на прибуток залежить від того, чи використовується земельна ділянка у сільськогосподарському обороті такого платника.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції не у повній мірі виконано вимоги постанови ВАСУ від 28 жовтня 2015 року у справі № К/800/28606/14 в частині дослідження використання ТОВ "Дністер-Арго" у сільськогосподарському обороті орендованих земельних ділянок. Судом не надано належної оцінки отриманим доказам а відтак, зроблено хибний висновок, щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в сукупності досліджених доказів, податковим органом доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, а позивачем не спростовано висновок податкового органу про протиправність заниження податку на прибуток за 2013 рік (за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.) на суму 143978 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому, у відповідності до вимог статті 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" до Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_15 ОСОБА_16