Ухвала суду № 58159738, 06.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Потапова Т.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

"06" червня 2016 р. Справа № 274/2144/16-а

Суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду Шидловський В.Б., розглянувши апеляційну скаргу Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "19" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що її не може бути прийнято до апеляційного провадження та вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до вимог частини шостої ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте апелянт зазначеної вимоги не виконав, а саме, не надав належного документу про сплату судового збору .

Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по суті. Клопотання обґрунтоване тим, що Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області немає можливості сплати судовий збір з зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 р., та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зміст цієї статті передбачає право суду, а не обов'язок, на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в апеляційній скарзі, яка подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 КУ передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

Разом з тим, апелянтом не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним апеляційну скаргу у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору або звільненні від сплати судового збору.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. №2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір".

У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

01.09.2015 р. набирав чинності Закон України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір». Зокрема, статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи та органи місцевого самоврядування, а Прикінцевими положенням цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору органами державної влади є їх обов'язком за подання позовних заяв до суду, апеляційних скарг, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є недопустимим.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд також враховує, що звільнення та відстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору буде суперечити завданню та меті Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" в частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору, а також може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.

З огляду на зазначене, підстави для звільнення апелянта від сплати судового збору або його відстрочення за подання апеляційної скарги відсутні.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється Законом України "Про судовий збір".

Законом України "Про судовий збір" з змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VІII, діючий з 01.09.2015 року, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній станом на день подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пп.2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній станом на 01 вересня 2015 року) визначено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2016 року, який складає 1378 грн. 00 коп.

Таким чином, розмір судового збору, який має бути сплачено апелянтом за подання апеляційної скарги, становить 606,32 грн. (551,20грн. - в суд першої інстанції * 110%).

Судовий збір за подання апеляційної скарги повинен бути сплачений у розмірі 606,32 грн. на номер рахунку 31216206781002, найменування отримувача УДКСУ у м.Житомирі, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЄДРПОУ отримувача 38035726, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір; код 37446362 -ЖААС,050; п.3 ст.4.

Відповідно до частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються правила статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. ст. 108, 160, 187, ч.3 ст.189, 254 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по суті відмовити.

Апеляційну скаргу Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без руху.

Надати строк до "20" червня 2016 р. для усунення зазначених недоліків.

Роз'яснити Бердичівському об'єднаному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, апеляційна скарга буде повернута.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя В.Б. Шидловський

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2- відповідачу/відповідачам: Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул.Л.Карастоянової,29,м.Бердичів,Житомирська область,13312

- ,