Ухвала суду № 58159513, 31.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р.Справа № 820/11432/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016р. по справі № 820/11432/15

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання здійснення нарахування,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Харківській області № 594 від 05.11.2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого СКР ВМ (с. Липці) Харківського РВ ГУ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) полковника міліції ОСОБА_3; зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, починаючи з 06.11.2015 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм процесуального права, позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 47, ч. 2 ст. 33, п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення питання, з підстав та обставин викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання, про яке він був належним чином повідомлений, без поважних причин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів зазначає, що ст. 155 КАС України визначає підстави та порядок залишення позовної заяви без розгляду, а також правові наслідки цієї процесуальної дії для позивача.

Пункт 4 частини першої вказаної вище статті встановлює підстави для залишення позовної заяви, що, як правило, пов'язані зі втратою інтересу позивача до вирішення справи.

Зазначена підстава кореспондує з частиною третьою статті 128 КАСУ. Перше таке неприбуття тягне за собою відкладення розгляду справи, а друге - залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи без поважних причин і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача або його представника було належним чином повідомлено та позивач (представник) не повідомив про причини неприбуття або позивачем (представником) не наведено поважних причин неприбуття.

Як встановлено колегією суддів суду апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року закінчено підготовку до судового розгляду даної адміністративної справи та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 19 січня 2016 року.

В судове засідання 19 січня 2016 року позивач в судове засідання не з'явився, до суду повернулось поштове відправлення із повісткою, яка не вручена позивачеві, у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 20).

У зв'язку з неявкою в судове засідання 19 січня 2016 року сторін, розгляд справи відкладено судом на 11 лютого 2016 року (а.с. 28).

Судову повістку про виклик в судове засідання, призначене на 11 лютого 2016 року, отримано позивачем 26 січня 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Згідно положень ч.ч.1-3 ст. 56 КАС України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Як свідчать матеріали справи, позивач приймає участь у розгляді справи через представника ОСОБА_1

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа (ч.1 ст.59 КАС України).

11 лютого 2016 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача - ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на інший день, у зв'язку із перебуванням його на лікарняному. (а.с. 31).

Однак, подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи суд першої інстанції не розглянув належним чином, оцінки викладеним у клопотанні обставинам не надав, наявність або відсутність поважних причин неявки в судове засідання представника не встановив, а лише зазначив, що неявка представника не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та доказів того, що позивач самостійно не в змозі прибути до суду не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є передчасним та необґрунтованим.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники.

В матеріалах справи відсутні ухвали суду першої інстанції про визнання явки позивача в судове засідання обовязковою, виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що позивач не зобов'язаний на кожне судове засідання надавати докази поважності його неприбуття, оскільки він приймає участь у розгляді справи через свого представника, який згідно договору про надання правової допомоги від 23.11.2015 року під час ведення справи в суді, користується усіма повноваженнями сторони, визначеними КАС України, без будь-яких обмежень.

Беручи до уваги наявність клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та враховуючи, що суд першої інстанції його не вирішив, докази поважності причин неприбуття у судове засідання представника позивача не перевірив, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до п.4 ч. 1 ст. 155 КАС України з підстав повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України, суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів дійшла висновку, що залишаючи без розгляду адміністративний позов, судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено питання поважності причин неприбуття позивача та його представника у судові засідання, у звязку з чим, дійшов помилкового висновку про наявність встановлених законом підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За змістом частини 4 статті 204 КАС України, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016р. по справі № 820/11432/15 - скасувати.

Справу № 820/11432/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання здійснення нарахування, направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2016 р.