Ухвала суду № 58158180, 01.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 876/2337/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Святецького В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року в адміністративній справі № 809/63/16 за позовом державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» до державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати вимогу державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі ДПІ у м.Івано-Франківську) № Ю-14535-17 від 05.01.2016 р. в частині нарахованих штрафів про сплату боргу (недоїмки).

Позові вимоги обґрунтовано тим, що вимогою № Ю-14535-17 від 05.01.2016 р. ДПІ у м.Івано-Франківську зобовязано позивача сплатити суми недоїмки з єдиного соціального внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 687 848,06 грн, з яких: 671 813,74 грн недоїмки та 16 034,32 грн штрафу.

Вважає, що контролюючий орган нарахував штрафні санкції на податкові зобовязання, на які поширюється дія мораторію, а тому вони є такими, що не відповідають вимогам частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і відповідно підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тими ж доводами, що й позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що податкова вимога винесена правомірно, а позовні вимоги позивача є необгрунтованими та безпідставними, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у звязку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів), які виникли після його введення, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на 31.12.2015 р. борг платника єдиного внеску становить 687 848,06 грн, що не заперечується позивачем.

Позивач оскаржує тільки 16 034,32 грн штрафу, які, як він вважає, контролюючий орган нарахував на податкові зобовязання, на які поширюється дія мораторію, що не відповідає вимогам частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

-забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

-забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

-не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

-зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

-не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як на підставу невідповідності вимоги податкового органу апелянт вказує на те, що 22 серпня 2013 року господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі № 909/781/13 про банкрутство ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Проте, з першого абзацу другого пункту резолютивної частини ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2013 року видно, що мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується лише до вимог, що виникли до дня порушення цього провадження.

Крім того, абзацом четвертим другого пункту резолютивної частини цієї ухвали постановлено, зокрема, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Аналогічна норма закріплена в частині пятій статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ у м.Івано-Франківську правомірно прийняла вимогу № Ю-14535-17 від 05.01.2016 р. в частині нарахованих штрафів про сплату боргу (недоїмки).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо законності вимоги відповідача, у звязку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року в адміністративній справі № 809/63/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Святецький

ОСОБА_2

Ухвала в повному обсязі складена 06 червня 2016 року.