Ухвала суду № 58157829, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2016 рокусправа № 804/16124/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року

у адміністративній справі № 804/16124/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 (М-058677) з 06 листопада 2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів, та поновлено ОСОБА_1 (М-058677) на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року, а Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зобов'язано розглянути рапорт, направлений 31 жовтня 2015 року ОСОБА_1 (М-058677) про виявлення бажання проходити службу в поліції відповідно щодо звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а також зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 (М-058677) для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію) від 02.07.2015 № 580-VIII у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу. В іншій частині позовних вимог позивача судом відмовлено, а постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-058677) на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області у Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року- допущено до негайного виконання.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено до апеляційного суду Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області з підстав помилкового застосування норм матеріально та процесуального права, а також не врахування фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просять його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга Головного управління МВС України в Дніпропетровській області мотивована не врахуванням судом вимог чинного законодавства, яким регулюється порядок звільнення працівників міліції (осіб рядового та начальницького складу ОВС) через скорочення штатів у зв'язку з реформуванням ОВС, зокрема, законів України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VIII) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх, справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення), а також неврахуванням судом фактичних обставин, які свідчать про правомірність наказу про звільнення ОСОБА_1 з ОВС через скорочення штатів, зокрема того, що: ОСОБА_1 був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону України «Про Національну поліцію», що носить загальнодоступний характер; з дотриманням вимог щодо мінімальних термінів такого попередження; відповідно до ст.1 Закону України "Про Національну поліцію", якою не передбачено обов'язку роботодавця - ГУМВС України в Дніпропетровській області вжиття заходів для працевлаштування позивача - ОСОБА_1 в новоутвореній установі - Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області; та того, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації не надходив, що за твердженням відповідача свідчить про не використання позивачем наданого йому Законом № 580-УІІІ права на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, яка повинна бути подана на ім'я начальника відповідного територіального органу поліції, що в силу даного Закону вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.

Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області мотивована не належним повідомленням його про розгляд Дніпропетровським окружним адміністративним судом даної справи та позбавленням тим самим можливості участі в розгляді даної справи та належним чином здійснювати в суді захист своїх прав, свобод та інтересів. Вказуючи на порушення судом норм матеріального права, відповідач вказує на те, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області як юридичну особу публічного права було створено о 00 год. 01 хв. 07.11.2015 року, а постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 р. № 730 та Законом України «Про Національну поліцію» на Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не покладено повноваження (завдання) ліквідованої юридичної особи - ГУМВС України в Дніпропетровській області, тому ГУ Нацполіції, як новостворена юридична особа не є правонаступником ГУМВС України в Дніпропетровській області. Крім того, відповідач вказує на неврахування судом того, що ОСОБА_1 07.11.2015 року до органів Національної поліції в тому числі до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою щодо прийому на службу до підрозділів Національної поліції не звертався, і оскільки законодавець не передбачив автоматичного переходу працівників міліції до органів та підрозділів Національної поліції, а визначив, що у проміжок часу з 07.08.2015 по 06.11.2015 року працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, і цей строк у відповідності із Законом подовженню не підлягає, то з часу набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07.11.2015 та дотеперішній час, згідно вимог розділу VI «Добір на посаду поліцейського» зазначеного Закону прийом на службу до поліції здійснюється виключно шляхом проведення конкурсу на відповідну вакантну посаду.

За вказаних обставин, відповідачі просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши доводи апеляційних скарг та заперечень на неї, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг відповідачів, виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, та п.10 та 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», підполковник міліції ОСОБА_1, заступник начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, з 06 листопада 2015 року був звільнений за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів (а.с.14).

При вирішенні спору у цій справі по суті, суд першої інстанції виходячи з того, що відповідно до положень п.9 п.10, п.11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, та п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції чинної на день звільнення позивача постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28.10.2015 р), якими визначено три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі, дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо був зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Проте, всупереч наведеним вище нормам, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області при звільненні ОСОБА_1 не тільки не обґрунтував відсутність можливості подальшого його використання на службі та не врахував відсутність відмови позивача в проходження служби в поліції, а й не перевірив взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Спираючись на положення пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, яким визначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06 серпня 2015 року), суд першої інстанції правильно визначив, що пункт 9 набрав чинності з 07 серпня 2015 року, а ГУ МВС України в Дніпропетровській області в порушення вимог пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (з 06 серпня 2015 року) та до прийняття спірного наказу (06 листопада 2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г» Положення (через скорочення штату), не запропонував ОСОБА_1 жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та взагалі не перевірив можливості його подальшого використання на службі. При цьому, ГУ МВС України в Дніпропетровській області проігнорував направлений позивачем 31 жовтня 2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 рапорт про прийняття на службу до поліції, в якому ОСОБА_1 виявив бажання продовжити службу в органах Національної поліції, та не вирішив питання про переведення його до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, оскільки прийнятий Верховною Радою України у світлі реформування правоохоронних органів 02.07.2015 року Закон України №580-VIII "Про Національну поліцію" вступив в силу 07.11.2015 р., і законодавець в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про Національну поліцію" передбачив певний перехідний період, суть якого полягає в тому, що співробітникам міліції, які виявлять бажання продовжити службу в поліції, пропонуються відповідні посади в органах поліції та за згодою таких "колишніх" міліціонерів призначаються на них. В подальшому, такий умовно автоматичний перехід з міліції в поліцію припускав спочатку призначення на тимчасові посади, потім проходження атестації, вже як співробітника поліції, і тільки після вдалого її проходження призначення на постійну посаду.

Що стосується факту подання позивачем заяви про бажання працювати в поліції, суд зазначає, що таке бажання позивачем викладено в рапорті, проте навіть не отримання відповідачами заяви не свідчить про відсутність такого бажання, оскільки за приписами Закону України «Про Національну поліцію» передбачається саме наявність бажання працівника проходити службу в поліції.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

За приписами ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

В даному спірному випадку, ГУ МВС України в Дніпропетровській області грубо були порушенні гарантовані Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про Національну поліцію" права позивача, як співробітника міліції на подальше проходження служби в поліції, при виявленні останнім бажання в поданому ним 31 жовтня 2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 рапорту про прийняття на службу до поліції, який направлявся ним поштою, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією рапорту (а.с.113) та поштовим конвертом з відміткою про його відправлення 31.10.2015 року і повернення 15.11.2015 р. у зв'язку з відмовою адресата від одержання (а.с.114).

Зазначені в попередньому абзаці обставини спростовують доводи апеляційної скарги ГУ МВС України в Дніпропетровській області про те, що ОСОБА_1 не скористався наданим йому Законом України "Про Національну поліцію" правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, яка повинна бути подана на ім'я начальника відповідного територіального органу поліції, що в силу даного Закону вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.

Посилання ГУ МВС України в Дніпропетровській області довідку ГУМВС від 11.01.2016 р (а.с.47) про ненадходження рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації - є недоречними у даному випадку, оскільки рапорт позивачем 31.10.2015 року подавався не на звільнення, а на прийняття на відповідну посаду управління кримінальної поліції, і згідно відмітки пошти був повернутий у зв'язку з відмовою адресата у його отриманні.

Подання позивачем рапорту на ім'я начальника ГУМВС в Дніпропетровській області ОСОБА_2 до повноважень якого для ОСОБА_1 було єдиною можливістю висловити своє бажання продовжити службу в органах Національної поліції, оскільки ОСОБА_2 станом на 31.10.2015 р. був керівником вказаного органу, і саме до його повіноважень входило вирішення питань щодо прийняття, переведення, звільнення, що узгоджується з положеннями постанови КМУ від 20 жовтня 2011 р. N 1074 Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади", з аналізу яких вбачається, що Голова ліквідаційної комісії органу державної влади (публічного права) здійснює лише заходи щодо ліквідації органу, тим більш, що виходячи витягу з наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1494 «Про внесення змін до наказу МВС від 30.10.2015 року № 1324 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Дніпропетровській області» голову ліквідаційної комісії ГУ МВС в Дніпропетровській області було затверджено тільки 30.10.2015 року (а.с.45), а склад ліквідаційної комісії було згідно наказу ГУУМВС у Дніпропетровській області затверджено лише 27.11.2015 р. (а.с.46)

Відповідно до п.9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведені вище обставини повністю також спростовують доводи апеляційної скарги ГУУМВС у Дніпропетровській області щодо відсутності у начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області компетенції вирішувати питання прийому на службу до Національної поліції.

Обговорюючи питання щодо правильності подання ОСОБА_1 31.10.2015 року рапорту на ім'я начальника ГУМВС в Дніпропетровській області ОСОБА_2, судова колегія також бере до уваги невиконання Кабінетом Міністрів України п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", яким передбачено створення в місячний строк з дня опублікування Закону (до 06.09.2015 р) центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів, призначення керівників цих органів, Головні управління Національної поліції в областях (за винятком міст Києва та Одеси) були створені 07.11.2015 р, у зв'язку з чим було порушено право всіх співробітників міліції, в т.ч. і позивача по цій справі, який виявив бажання проходити подальшу службу в поліції, на їх прийняття в органи поліції в межах встановленого тримісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію".

Таким чином, враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано в газеті "Голос України" 06.08.2015р., відповідно тримісячний термін з дня опублікування закінчується 06.11.2015р., а відповідний рапорт позивач подав 31.10.2015 року на ім'я начальника ГУМВС в Дніпропетровській області ОСОБА_2, який згідно наказу від 24.11.2015 р. № 1494 (а.с.45) був також затверджений головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Дніпропетровській області та тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, а Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач висловив бажання проходити службу, ще не було утворено, що зумовило порушення права позивача на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажання проходити службу саме у такому органі поліції та взагалі розгляду його кандидатури на посаду в поліції, судова колегія вважає, що наказ начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів - є незаконим та передчасним.

Передчасність та незаконність винесення начальником Головного управління МВС України в Дніпропетровській області оскаржуваного у цій справі наказу про звільнення ОСОБА_1 підтверджується також тим, що останньому не було надано можливість реалізувати своє право щодо призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, без урахування того, що з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" (з 06.08.2015 р.) та до прийняття оскаржуваного наказу (04.11.2015р.) про звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) останньому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, в порушення вимог п.9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, та не вирішено питання про можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, зокрема до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції передбачені ст. 49 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якої на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до ст.50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 61 Закону України "Про національну поліцію" визначено обмеження, пов'язані зі службою в поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області та мав звання підполковника міліції. Вислуга років на день звільнення склала 21 рік 06 місяців 26 днів. За період служби в ОВС ОСОБА_1 заохочувався 9 разів. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ не має.

Отже, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України, начальник ГУМВС України в Дніпропетровській області у відповідності до вимог Закон України «Про Національну поліцію» прямо був зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 «г» Положення, та запропонувати позивачу посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що можуть бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку ця особа обіймала під час проходження служби в міліції.

Крім того, в цьому контексті варто звернути увагу на лист Вищого адміністративного суду України №753/11/13-10 від 26.05.2010 р. "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби", відповідно до якого звільнення з підстав, визначених підпунктами 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Розглядаючи справи про звільнення публічного службовця з посади у зв'язку з ліквідацією публічної установи, суди повинні, по-перше, перевірити наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права згідно з Конституцією України та чинним законодавством, по-друге, встановити, чи вжито адміністрацією публічного органу всіх зусиль для переміщення або переведення публічного службовця, чи іншого його працевлаштування, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 КЗпП України.

Судова колегія також зазначає, що в даному випадку на місці ліквідованого ГУ МВС України в Дніпропетровські області та його структурних підрозділів утворено ГУ Національної поліції в Дніпропетровські області з відповідними структурними підрозділами, на які законом покладені тотожні функції, що полягають у забезпеченні охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, судова колегія приходить до переконання, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року № 2а-237а11, від 28 жовтня 2014 року №21-484а14.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 05.11.2015 р. ГУ МВС в Дніпропетровській області перебуває в стані припинення у зв'язку з прийнятим рішенням про ліквідацію (а.с.43-44), але на час розгляду даної справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи ГУ МВС в Дніпропетровській області не внесено.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Під час розгляду цієї адміністративної справи судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», та зазначений у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. правовий висновок по справі № 21-52а15 про те, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» № 3166-VI від 17.03.2011 р.

Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (ч. 4 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»). Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (ч.7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

Частинами 8, 9 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 р. відповідно до ч. 9 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

За приписами пп. 4-6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області проведена 07.11.2015 р., номер запису: 12241020000074604 (а.с.83-85), тобто на наступний день після звільнення позивача.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Порядку № 1074, порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Відтак, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Отже, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

Доводи апеляційних скарг відповідачів стосовно того, що 07 листопада 2015 року набув чинності Закон України "Про національну поліцію" прикінцевими та перехідними положеннями якого, зокрема передбачено, повне припинення діяльності органів внутрішніх справ з їх подальшою ліквідацією, а тому вимога позивача щодо його поновлення на посаді в ОВС не може бути виконана жодним з відповідачів, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідачами не виконано, а отже, трудові гарантії позивача були порушені. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 16.10.2012р. по справі № у справі № 21-267а12 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 27362825).

За наведених вище обставин, оскільки відповідачами не було враховано переважного права позивача на працевлаштування у разі ліквідації організації, та не з'ясовано можливість подальшого використання позивача на службі, зважаючи, що позивач не відмовлявся від проходження служби в поліції, судова колегія погоджується в повному обсязі з висновками суду першої інстанції про протиправність наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 (М-058677) з 06 листопада 2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів, з поновленням ОСОБА_1 в порядку п. 24 Положення на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року, та зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31 жовтня 2015 року, а також зобов'язанням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 (М-058677) для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію) від 02.07.2015 № 580-VIII у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу, а також про негайне виконання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді.

Підсумовуючи вищенаведені фактичні обставини та норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційні скарги Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський