Постанова № 58157424, 31.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 р. Справа №912/39/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Кощеєва І.М., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 09.04.16.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 206 від 14.03.16;

від третьої особи Міністерства оборони України: ОСОБА_3, представник, довіреність №220/802/д від 30.12.15р.;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Кіровоградський ремонтний завод на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2016р. у справі №912/39/16

за позовом Військової частини А1724,

Озерне, Житомирська область

до відповідача Державного підприємства Кіровоградський ремонтний завод

третя особа Центр обліку надлишкового майна Збройних сил України

без самостійних Міністерство оборони України

вимог на предмет

спору на стороні

позивача

про стягнення 51 419,34 грн.,

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2016р. (суддя Макаренко Т.В.) у справі №912/39/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" на користь Військової частини А1724 збитки в сумі 51 419,34 грн. та 1 378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, відповідач оскаржив останнє до апеляційної інстанції, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За результатами апеляційного перегляду скаржник просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач наполягає на відсутності вини у спричиненні позивачеві збитків; стверджує, що багаторазово сповіщав позивача про неналежні умови утримання спірного майна та необхідність укладення договору з метою забезпечення його зберігання, проте, даний договір укладено не було; майно з території підприємства не вилучено; належні умови зберігання не забезпечені.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивач викладені відповідачем доводи повністю заперечує, стверджує, що місцевим господарським судом наявні у справі докази та фактичні обставини справи досліджені, вина відповідача у заподіянні позивачеві збитків належним чином доведена, з огляду на що висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях учасників судового процесу, колегією суддів встановлено наступне:

Так, з матеріалів справи вбачається, що Військова частина А1724 звернулася з позовною заявою №979 від 11.12.2015р. до Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" про стягнення матеріальної шкоди в сумі 51 419,34 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Кіровоградському ремонтному заводу у період з 1994р. по 2006р. для проведення ремонтних робіт передавались вироби із військових частин. Однак, під час прийому цих виробів від ДП "Кіровоградський ремонтний завод" до військової частини А1724, було виявлено розбіжності в комплектності техніки, що було зафіксовано в доданих до акту прийому відомостях. Направлені військовою частиною А1724 в адресу ДП "Кіровоградський ремонтний завод" претензії з приводу виявленого некомплекту залишені відповідачем без задоволення, що стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Саме за результатами вирішення даного спору господарським судом першої інстанції було прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивоване наявністю для цього правових підстав. Зокрема, на думку суду, позивачем належним чином доведений факт завдання йому збитків шляхом зниження вартості переданого в ремонт майна у зв'язку з його розукомплектуванням в період перебування в ремонті та, як наслідок, факт наявності у позивача права на їх відшкодування.

Проте, в ході вирішення питання щодо відповідності оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства України, апеляційна інстанція з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може, з огляду на викладене нижче:

Так, як було встановлено господарським судом першої інстанції під час провадження у даній справі, відповідачем, який є правонаступником прав та обов'язків ДП "Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина А2201)", зареєстрованого 30 липня 1996 року Реєстраційною палатою Виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради народних депутатів за реєстраційним № 01920-ДП1, в період з 1994р. по 2006р. для проведення ремонту були прийняті наступні вироби із військових частин, а саме:

з військової частини А1810 (м.Кривий Ріг) виріб РСБН-4Н № 82792 згідно наряду №801/7 від 27.07.1994р. (акт прийому №20 від 19.10.1994р.);

з військової частини А0490 (м.Кривий Ріг) виріб РСП-6М2 №0780, який було передано згідно наряду №153/121/39-03 від 27.08.2003р. (акт прийому №30 від 27.08.2003р.);

з військової частини А1501 (м.Коломия) виріб РСБН-4Н зав.№81700, згідно наряду №4/153/121/61-7 від 21.08.2004р. (акт прийому №б/н від 21.08.2004р.);

з військової частини А4077 (м.Дубно) автошасі КРАЗ-255 Б1 шасі 585910, КРАЗ-255 Б1 шасі 585983 в комплекті виробу РСП6-М2 №7680, згідно наряду №800/86-94 від 06.08.1994р.;

з військової частини 22223 (м.Луганськ - правонаступник в/чА2357 (м.Чернігів)) виріб РСП-6М2 №7682, згідно наряду №800/96-94 від 10.08.1994р., акт прийому №29 від 03.03.1995р.

В подальшому, відповідно до атестатів Командування Повітряних Сил Збройних Сил України №7/107/391 від 01.08.2007р., №13/107/280 від 18.09.2013р., вищевказані вироби були передані на оперативний облік до Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України, де знаходяться на обліку по теперішній час.

Згідно телеграфного розпорядження, а саме, ТВО Начальника Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України №181/4/3567-т від 15.12.2014р. щодо вилучення техніки та майна з Державних підприємств міністерства оборони України, які були передані до сфери управління Державного концерну "Укроборонпром", військовою частиною А1724 було здійснено прийом вищевказаних виробів, що знаходились на зберіганні в ДП "Кіровоградський ремонтний завод", за результатами якого було складено акти прийому, а саме: РСБН-4Н зав. № 82792 акт прийому № 642 від 18.08.2015р., матеріально відповідальна особа працівник ЗС України ОСОБА_4; РСП-6М2 № 0780 акт прийому № 529 від 29.07.2015р., матеріально-відповідальна особа начальник сховища ВЗ (РЗ РТЗ) прапорщик ОСОБА_5; РСБН-4Н зав. №81700 акт прийому №609 від 04.08.2015р., матеріально-відповідальна особа працівник ЗС України ОСОБА_4; РСП-6М2 №7682 акт прийому №71 від 30.01.2015р., матеріально-відповідальна особа працівник ЗС України ОСОБА_4; автошасі КРАЗ-255 Б1 шасі 585910, КРАЗ-255 Б1 шасі 585983 акт прийому №527 від 23.07.2015р., №528 від 23.07.2015р., матеріально-відповідальна особа начальник сховища ВЗ (РЗ РТЗ) прапорщик ОСОБА_5 Під час прийому вищезазначених виробів було виявлено розходження в комплектності техніки, некомплект техніки був вказаний в доданих до актів прийому відомостях некомплекту.

В подальшому військовою частиною А1724 на виявлений некомплект були складені на направлені в адресу ДП "Кіровоградський ремонтний завод" претензії на загальну суму 51 419 грн. 34 коп., задовольнити які керівництво відповідача відмовилось.

Згідно зі ст.ст.950, 951 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Таким чином, на відносини зі зберігання майна поширюються правила про відповідальність, закріплені у главах 51, 62 Цивільного кодексу України та в спеціальних нормах про відповідальність сторін договору зберігання.

Водночас, за приписами ст.ст.610, 614 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, в ході апеляційного провадження у справі колегією суддів встановлений факт багаторазового звернення ДП «Кіровоградський ремонтний завод» до позивача та керівництва Збройних Сил України з інформацією про відсутність на підприємстві належних умов зберігання переданого в ремонт військового майна та проханням забезпечити відповідні умови його зберігання, зокрема, шляхом укладення договору зберігання (а.с.131,136, 137 том 2).

Окрім того, в матеріалах справи наявна телеграма начальника Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України до командира Військової частини А1724 (позивач), в якій за результатами опрацювання наведеного вище звернення директора ДП «Кіровоградський ремонтний завод» (відповідач) зазначено наступне:

«Відповідно до атестатів Командування Повітряних Сил Збройних сил України від 31.08.2006р. №6/107/473 та від 29.11.2006р. №107/755, на оперативному обліку у Центрі обліку надлишкового майна Збройних Сил України перебувають БН-4Н, зав.№82729. РСБН-4Н, зав.№81700. РСП-6М2 АВТО, зав.№7682. П-6М2 авто, зав.№0780, ПРМГ-5, зав.№8528, IV категорії, які рахуються за іншою частиною та знаходяться на ДП "Кіровоградський Ремонтний Завод".

Інформую, що згідно вимог п.4 Інструкції про порядок передачі ведення обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України (крім стрілецької зброї, боєприпасів та нерухомого майна), затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2006р. №323, за збереження надлишкового та списаного військового майна, що знаходиться на обліку у військовій частині, відповідає командир військової частини.

Умови зберігання надлишкового та списаного військового майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) етану, виключати можливість втрати.

Відповідно до ст.58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки.

Враховуючи викладене, пропоную укласти з керівництвом ДП "Кіровоградський Ремонтний Завод" договір зберігання надлишкового військового майна або вилучити його з території підприємства.

Водночас, на надлишкове військове майно, яке знаходяться в несправному стані по закінченню призначеного терміну експлуатації, капітально-поновлюваний ремонт і подальше зберігання якою є економічно недоцільним та яке підлягає списанню, в термін до 19 грудня 2014р. надані на адресу Центру комплект документів (у 2-х примірниках) для підготовки проекту зведеного списку на списання. (а.с.108 том 1)».

Також, в матеріалах справи наявний ОСОБА_5 проведення інвентаризації наявності рухомого військового майна ПС ЗС України від 26.03.2013р. №257, що знаходиться на ДП "Кіровоградський Ремонтний Завод" станом на 26.03.2013р., з якого вбачається відсутність розбіжностей у обліку майна Повітряних Сил ЗС України, відображеного в актах річної інвентаризації станом на 02.06.2011р., та інвентаризаційної відомості від 26.03.2013р. Натомість, в даному акті зауважено на неналежні умови зберігання даного майна, а саме, строком більше 18 років, на відкритому майданчику, що не може забезпечити якісне зберігання майна. (а.с.134 том 1).

Аналогічний висновок вбачається з Доповіді старшого офіцеру відділення виявлення та розслідування корупційних правопорушень у зонах діяльності органів управління Військової служби правопорядку відділу по боротьбі із корупцією Південного ТУ ВСП від 05.07.2013р. (а.с.129-130 том 2).

Разом з цим, докази виконання позивачем зазначених вище рекомендацій, зокрема, щодо укладення з відповідачем договору зберігання надлишкового військового майна, забезпечення його якісного зберігання чи/або його вилучення з території підприємства-відповідача, матеріали справи не містять (докази зворотного відсутні).

За загальним правилом, за незбереження речі зберігач має нести цивільну відповідальність за наявності повного складу цивільного правопорушення, а саме у разі: порушення зберігального обовязку повернути поклажодавцеві у схоронності річ або відповідну кількість речей такого самого роду і такої самої якості; наявності збитків, завданих поклажодавцеві у формі втрати, нестачі речі чи її пошкодження; причинного зв'язку між діями, бездіяльністю зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій, бездіяльності; вини зберігача.

Водночас, вищевстановлені апеляційним господарським судом факти наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення спростовують, натомість, доводять факт намагання відповідача уникнути пошкодження або втрати переданого в ремонт військового майна, а відтак, відсутність вини відповідача у заподіянні позивачеві матеріальної шкоди у зв'язку із виявленою нестачею. Як наслідок, правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь військової частини стягнення 51 419,34 грн. збитків - відсутні.

(Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд в постанові від 22.02.2012р. у справі №8/5007/59/11; від 19.04.2012р. у справі №5023/7560/11; від 13.06.2012р. у справі №42/287).

В свою чергу, витребувані ухвалою апеляційного гсоподарського суду від 08.04.2016р. додаткові докази у даній справі, а саме: відомості про ліквідацію юридичних осіб (військових частин №А1810, А0490, А1501, А4077, А2357 (правонаступник в/ч 22223, м.Луганськ); належним чином засвідчені копії документів на право власності на військове майно, яке є предметом розгляду у справі №912/39/16; належним чином засвідчені копії директиви Міністра оборони України №Д-322/1/07 від 14.07.2007р.; належним чином засвідчену копію наказу Командувача Повітряних Сил ЗСУ від 05.04.2012р. №101 ДСК; належним чином засвідчену копію наказу Командувача Повітряних Сил ЗСУ від 10.02.2016р. №20 ДСК., викладені в апеляційній скарзі факти не спростовують, обгрунтованість позовних вимог жодним чином не підтверджують.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими та підтвердженими наявними у справі матеріалами, натомість, оскаржуване рішення господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, за умов неповного зясування важливих для вирішення спору обставин, що є підставою для його скасування з прийняттям у справі нового рішення про відмову в позові.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати на апеляційне оскарження покладаються на позивача згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Кіровоградський ремонтний завод задовольнити. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2016р. у справі №912/39/16 скасувати.

В позові - відмовити.

Стягнути з Військової частини А1724 на користь Державного підприємства Кіровоградський ремонтний завод 1 515,80 грн. витрат на апеляційне оскарження.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2016р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов